Особливості застосування підлітками механізмів психологічного захисту

Підлітки дорожать дружбою, будучи водночас украй ревнивими, вимогливими та схильними до образ.

Істотно змінюються взаємини хлопчиків та дівчаток. З'являється взаємне зацікавлення, бажання сподобатись і, як наслідок, розвивається інтерес до власної зовнішності та стурбованість із цього приводу.

Інтерес до однолітків протилежної статі сприяє розвитку вибіркової спостережливості: зауважуються навіть незначні зміни у поведінці, настроях, переживаннях та реакціях людини, яка подобається. Зростає увага до власних психоемоційних станів, зумовлених спілкуванням із симпатичними однолітками.

 

 

Підлітковий вік – період становлення якісно нових взаємин із дорослими. Підлітки вже, як правило, не погоджуються на характерні для дитинства нерівноправні стосунки, оскільки зони не відповідають їх уявленням про власну дорослість та самостійність. Вони вимагають поваги до власної особистості та людської гідності, довіри та самостійності, тобто істотно обмежують права дорослого та розширюють свої власні.

Невиконання розпоряджень дорослого, нехтування обов'язками, протест, – усе це ніщо інше, як боротьба підлітка за зміну існуючого типу стосунків. Нові форми взаємин поступово витісняють старі, але вони тривалий час співіснують, зумовлюючи конфлікти, непорозуміння та труднощі у спілкуванні дорослого з підлітком.

Підліток претендує на нові права. Дорослість – це, передусім, самостійність, і підліток прагне самостійності у вирішенні найрізноманітніших проблем: коли, де, з ким гуляти, коли вчити уроки, як одягатись, що робити та ін. З віком цс виявляється дедалі гостріше. Інколи навіть здається, ніби підліток взагалі не визнає авторитету дорослого і суперечить йому в усьому з принципу[10, 140].

Конфліктність при переході до нового типу взаємин виявляється тоді, коли зміни в розвитку особистості підлітка випереджають необхідні корективи стосунків з дорослими, коли ініціатором змін виступає підліток, а дорослі щосили цьому протидіють.

Характер спілкування з дорослими істотно впливає на особливості самооцінки підлітків. Варто зазначити, що лише у 8,3 % опитаних підлітків, які могли довірливо спілкуватися з батьками, неадекватна самооцінка (так чи інакше вони недооцінюють себе). За домінування ж регламентованого спілкування неадекватна самооцінка спостерігалася у 87,9 % випадків. Стійка самооцінка формується у 79,1 % підлітків, якщо у них є можливості для довірливого спілкування, і лише у 25 % – при регламентованому спілкуванні.

 

 

Мотивація спілкування та учіння у підлітковому віці

Впродовж підліткового віку суттєво змінюються мотиви спілкування з товаришами та зумовлені ним переживання. Якщо в IV класі домінує бажання просто бути серед однолітків, гратися з ними, щось разом робити, то в V-VI класах основним стає прагнення набути певного статусу в їх колективі, а вже у VII-VIII класах йдеться про потребу підлітка в автономії та визнанні власної цінності в очах однолітків. Дослідження свідчать, що саме фрустрація потреби бути авторитетним серед товаришів у багатьох підлітків спричиняє найважчі негативні переживання[7, 78].

Особливу форму спілкування в цей час являє собою дружба. Для підліткового віку безумовно характерна потреба мати друга. У підлітка, як правило, складається досить ясне представлення про еталон дружнього спілкування, однак найбільш типовим явищем цього вікового періоду є не стільки парна дружба, до якої він прагне, скільки товариство, що припускає більш широке спілкування з однолітками. Товариські відносини дозволяють розгортати спілкування, у якому підліток знаходить можливість відзначити себе значимими для нього рисами і якостями перед багатьма однолітками: з одним йому цікаво обговорювати прочитані книги, з іншим - грати в настільний теніс, із третім - говорити про майбутню професію чи бізнес.

Зазнає якісних змін і мотивація учіння підлітків - поглиблюючись і диференціюючись, їх пізнавальні інтереси стають виразнішими, стійкішими і змістовнішими. Завдяки розширенню стосунків учнів у школі і поза нею, їх участі в житті нашого суспільства, змінюються соціальні мотиви учбової діяльності. Набувають особливої дійовості широкі соціальні мотиви, пов'язані з підготовкою до майбутньої трудової діяльності, а також усвідомлення обов'язку, прагнення зберегти почесне місце в сім'ї, в школі, у колективі підлітків та їн. Дослідженнями психологів встановлено, що структура мотивів учіння у підлітків ускладнюється, в них поєднуються широкі соціальні мотиви (усвідомлення обов'язку, суспільної важливості набування знань, їх роль у підготовці до життя, до майбутньої професії) із власне пізнавальними особистими мотивами (прагнення пізнати цфсь невідоме, утвердити свою позицію в колективі, уникнути неприємностей, пов'язаних з невиконанням навчальних завдань, та ін.)[7, 81].

Водночас у підлітків спостерігаються значніші, ніж у молодших школярів, індивідуальні відмінності в мотивації їх учіння. Є підлітки, які відзначаються нестійкістю або ще недостатньою сформованістю позитивного ставлення до учбової діяльності, слабкістю його дійовості. Трапляються випадки, коли деякі підлітки, загалом свідомо ставлячись до навчання і виконання своїх обов'язків, раптом захоплюються чимось стороннім (наприклад,-читанням пригодницької літератури, футболом, лижами, ковзанами) і забувають про свій обов'язок щоденно готувати уроки.

У деяких підлітшв послаблення інтересу до навчання