Педагогічні основи формування національної самосвідомості учнів початкових класів

Кількість осіб Кількість осіб (у%) Кількість осіб Кількість осіб (у%) 

Високий 4 5. 8 32 45. 7

Достатній 31 44. 2 36 51. 4

Низький 35 50. 0 2 2. 9

 

Як видно з табл. 2, в кінці експерименту кількість членів експериментальної групи з високим рівнем сформованості національної свідомості зросла в 7, 8 разів. Збільшилась кількість молодших школярів, яких у кінці експерименту зафіксовано на достатньому рівні (51, 4%). Це на 7, 2% учнів більше, ніж на початку експериментальної роботи. Молодших школярів з низьким рівнем сформованості національної свідомості стало за час формувального експерименту на 47, 1% менше.

У дослідженні теоретично узагальнено та розв’язано проблему педагогічного забезпечення розвитку національної свідомості учнів початкових класів, що полягає в: урахуванні психологічних механізмів формування елементів національної свідомості особистості, використання особистісно орієнтованого та цілісного підходів до організації формування національної свідомості молодшого школяра; функціонуванні системи та методів оволодіння учнями національними цінностями в умовах гуманізації навчально-виховного процесу.

Результати теоретичного аналізу обраної проблеми показують, що попередні дослідження, як правило, однобічно висвітлювали різні аспекти стимулювання розвитку національної свідомості особистості учня або її національної самосвідомості. Встановлено, що вагомими структурними компонентами національної свідомості вважаються емоційний та раціональний, а національної самосвідомості – « Я – образ» та «Я – концепція», а також чинники формування національної свідомості, комплекс національних цінностей, принципи національного виховання тощо. Проте більшість досліджень здійснювалися поза контекстом особистісно орієнтованого підходу, який зроблено стрижнем методологічного підґрунтя даного наукового пошуку.

Процес свідомого оволодіння учнем початкової школи національними цінностями – результат педагогічного впливу на розвиток його національної свідомості та самосвідомості. Таке положення враховане у побудові відповідної дворівневої моделі цього процесу. Структура моделі на першому рівні містить емоційний компонент (емоційне переживання знань про національну культуру як особистісну цінність) та раціональний компонент (осмислення цінностей української культури), функціональна єдність яких сприяє виникненню мотивів самоформування молодшим школярем відповідних цінностей. Поява таких смислотвірних мотивів забезпечує поворот свідомості особистості учня на своє національне «Я», формування ним «Я – концепції» якісного оволодіння українською мовою й іншими цінностями. Проектування й реалізація відповідної «Я – концепції» відбувається вже на рівні самосвідомості особистості (другому рівні). Структурними компонентами «Я – концепції» виступають когнітивний (усвідомлення власних потреб у оволодінні цінностями української культури й способів їх самоформування, розбіжності в оцінках національного образу «Я» і в його самооцінці), емоційний (наявність емоційного потенціалу щирості щодо відчуття самого себе як суб’єкта оволодіння національними цінностями; спрямованість вираження власних почуттів – позитивних і негативних – на самотворення) та поведінковий (налаштованість на розробку самозобов’язань у сфері оволодіння національними цінностями), відповідальність у цій роботі; побудова гуманних взаємин з однокласниками і педагогами.

Перехідною ланкою між відповідною теорією і практикою виступає система педагогічного забезпечення розвитку національної свідомості учнів початкових класів, яка є адекватною розробленій моделі. Структурними компонентами цієї системи є: створення умов для емоційного переживання учнями цінностей національної культури як особистісних; педагогічне забезпечення процесу осмислення знань про українську культуру; формування у молодших школярів мотивів самоформування умінь та якостей свідомого українця-патріота; безпосередня організація усвідомлення учнями початкових класів розбіжностей в оцінках сформованості національного образу «Я» і в його самооцінці; стимулювання процесів проектування і реалізації «Я – концепції» самоформування цінностей національної культури.

 

 

Позитивне відношення молодших школярів до цінностей української культури впливає комплекс чинників, стрижнем якого є організація різновидів діяльності, спрямованої на забезпечення їх емоційного переживання й осмислення в їх єдності. Серед мотивів самоформування учнями національних цінностей в ході експерименту переважали соціально і особистісно значущі мотиви, пов’язані з активністю в оволодінні такими цінностями, як рідна мова, знання змісту народних свят, звичаїв, обрядів та ремесел, уміння займатися самоформуванням власної особистості як національно свідомої.

Провідними умовами ефективного функціонування системи педагогічного забезпечення розвитку національної свідомості учнів початкових класів є: створення ситуацій внутрішнього сприйняття учнями знань про українську культуру на рівні самоцінних; педагогічне забезпечення процесу формування у молодших школярів особистісного сенсу діяльності у напрямі оволодіння національними цінностями; застосування вчителем на уроках української мови, народознавства та у позаурочний час емоційно-естетичного фону, який стає засобом розвитку національної свідомості особистості молодшого школяра; сформованість у вчителя високого рівня знань теорії та технології організації навчально-виховного процесу молодшого школяра; створення ситуацій емоційного переживання учнями педагогічних установок на оволодіння національними цінностями: усвідомлення знань про національну культуру на самоцінному рівні; стимулювання розвитку в учнів поетичного слуху, відтворювальної уяви, «кольорового» бачення ними національних цінностей, вміння аналізувати образно-емоційний зміст творів, давати їм естетичну оцінку; орієнтація дитини на позитивні результати діяльності щодо засвоєння певних національних цінностей у родині та в школі та ін.

 

 

У Національній доктрині розвитку освіти зазначено, що «національне виховання є одним із головних пріоритетів, органічною складовою освіти. Його основна мета − виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин, формування у молоді потреби та уміння жити в