+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
38
Мова:
Українська
та інших людей;
- виховувати пошану до рідної мови, природи, історії, рідного краю, землі, Батьківщини;
- формувати у дітей високі моральні чесноти, цінності, почуття віри, добра, справедливості;
- пробуджувати і виховувати національну гідність, гордість, свідомість і самосвідомість, готувати з них справжніх патріотів своєї країни – України;
- продовжувати відроджувати та примножувати народні звичаї, традиції та обряди;
- виховувати в кожному учневі вміння гордитися славою своїх предків, готовність захищати честь свого народу, держави, боротися з ворогами, якщо вони нападають на нашу землю;
4. Учні самостійно приходять до висновку про необхідність підвищення рівня активності у здобуванні знань про народні звичаї, традиції і обряди, їх коло інтересів, пов’язане з вивченням національної культури.
Висновок
Проведене дослідження показало, що використання національних традицій у виховному процесі правомірно розглядати в якості ефективного підходу до розв’язання проблеми вдосконалення виховання у сучасних умовах початкової школи.
У здійсненому дослідженні було визначено стан проблеми в педагогічній теорії та шкільній практиці, у, їх педагогічний зміст, виховання на основі національних традицій українського народу. Було визначено шляхи використання українських традицій у навчально-виховному процесі.
У дослідженні визначено, що основними педагогічними умовами, які забезпечують ефективність виховання молодших школярів засобами національних традицій:
- зв'язок виховання учнів початкових класів засобами національних традицій із життям;
- врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей;
- емоційність виховання;
- комплексний підхід до використання українських традицій у виховання молодших школярів;
- доступність національних традицій.
Дуже важливим фактором при використанні українських національних традицій у вихованні учнів початкових класів були такі методи, форми і прийоми роботи: бесіди, спостереження, розповіді, конкурси, свята, розваги, екскурсії.
Дослідження показало, що основними критеріями вихованості засобами національних традицій є:
- любов до Батьківщини;
- гуманність;
- чесність;
- позитивне ставлення до праці;
- любов до прекрасного.
Поглиблене вивчення аспектів навчально-виховного процесу у початковій школі показало, що реалізація народознавчого принципу виступає важливою ланкою системи роботи щодо всебічного розвитку молодших школярів.
Результати теоретико-експериментального дослідження дали можливість визначити наступні методичні рекомендації:
- комплексно використовувати українські народні традиції у вихованні молодших школярів;
- брати до уваги регіональні особливості національних традицій у вихованні учнів;
- в процесі виховної роботи використовувати як традиційні, так і нетрадиційні форми виховної роботи;
- залучати до виховної роботи батьків.
Дослідження підтвердило гіпотезу, що використання національно-культурних традицій у вихованні молодших школярів буде ефективним за певних умов.
Дане дослідження не вичерпало всіх аспектів розглянутої проблеми. Подальшому вивченню підлягають аспекти дослідження як дослідження феномену духовності школярів засобами національних традицій; українські народні традиції в естетичному вихованні учнів початкових класів.
Список використаної літератури:
1. Богуш А. М., Лисенко Н. В. Уроки народознавства в дошкільних закладах. – К., 2004.
2. Бойко А. М., Титаренко В. П. Український рушник. – Полтава, 2008.
3. Бойко А. М., Шемет П. Г. З вірою в майбутнє. – Полтава, 2006.
4. Булашев Г. Український народ (У своїх легендах, релігійних поглядах і віруваннях) – К. : Довіра, 2003.
5. Виховання української молоді в умовах розбудови незалежної України. -К., 2003.
6. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. – К. : Оберіг, 2006.
7. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. – К. : Оберіг, 2004.
8. Гуменникова Т.. Р. Українські національні традиції як засіб формування першооснов моральної культури // Початкова школа. – 2003.
9. Дем'янюк Т. Д. Народознавство б школі: досвід, проблеми, пошуки. – К. : Інформ. -вид. центр «Київ», 1993. – 80 с 42. Дем'яненко Н. Н. Щоб рідною мовою озивалася до наших дітей наука // Вісник Полтавського педінституту. – Полтава, 2006.
11. Донцов Д. Дух нашої давнини. – Дрогобич, 2006.
12. Ігнатенко П. Р., Косарева Н. І., Поплужний В. Л. Громадянське виховання учнів в умовах українського державотворення // Рідна школа. – 2006.
13. Ігнатенко П. Р., Руденко Ю. Д. Народознавство у школі. – К., 2006.
14. Калениченко Н. Проблеми сім'ї та сімейного виховання в Україні // Шлях освіти. – К., 2006
15. Канак Ф., Лобас В. Українська культура. Етнічні та географічні складові // Віче. – 2006.
16. Кириченко Г. М. Українське народознавство у початкових класах // Поч. шк. – 2006.
17. Ковальчук О. В. Основи формування національно свідомих громадян // Початкова школа. – 2005.
18. Кравченко І. Культура як національна мета // Віче. – 2004.
19. Кузьменко О. Д. Українське народознавство в школі // Пост-методика. – 1994. -№3. -С. 12-14.
20. Культура і побут населення України. – К. : Либідь, 2005.
21. Лебідь Н. П. Народознавча основа вивчення рідної мови // Слово в аспекті функціонування: Збірник наук. Праць ПДШ ім. В. Г. Короленка. – Полтава, 2006.
22. Любар Н. Народна педагогіка про виховання дітей у сім'ї /У Початкова школа. – 1988. -№10. – С. 68-70.
23. Мазуркевич О. Р. Рідне слово в концепції національної освіти // Рідна школа. – 1993. – №9. – С. 4-5.
24. Мартинюк І. В. Національне виховання: теорія і методологія. – К., 1995. -158 с.
Додаток 1
Українські народні ігри
А ми просо сіяли, сіяли.
Дівчаток і хлопчиків розподіляється на дві групи, що стають у два ряди (один проти одного), взявшись за руки. Перший ряд наближається до другого і співає: «А ми просо сіяли, сіяли». Повторюючи ці слова вдруге – відступає назад (надалі кожен рядок пісні повторюється двічі). Після того як одна з команд викликала дівчинку, та має роз'єднати руки. Якщо їй вдасться це зробити, вона забирає з команди одного гравця. Коли ж ні, то залишається в «полоні». Гра продовжується.
- А ми просо сіяли, сіяли.
- А ми просо витопчем, витопчем.
- А чим же вам витоптать, витоптать?
- А ми коні випустим, випустим.
- А ми коні займемо, займемо.
А ми коні викупим, викупим.
- А чим же вам викупить, викупить?
- А ми дамо сто гривень, сто гривень.
- Нам не треба й тисячі, і тисячі.
- А чого ж вам потрібно, потрібно?
- А нам треба дівчинка, дівчинка.
- А котра ж вам дівчинка, дівчинка?
- А нам треба Ганнуся, Ганнуся.
- Відчиняйте ворота, ворота.
- В нашім полку прибуло, прибуло.
- А в нашім вибуло, вибуло.
- В нашім полку скачеться, скачеться.
- А у нашім плачеться, плачеться.
В нашім полку меду п'ють, меду п'ють.
А у нашім сльози ллють, сльози ллють.
Бузьки
Усі учасники гри малюють собі кола діаметром 1 м (можна використати гімнастичні обручі) і стають у них на одній нозі.
Учитель говорить: «Бузьки полетіли!». Всі учасники гри бігають по майданчику, махають «крилами».
Учитель забирає одне «гніздо» і говорить: «Бузьки прилетіли!». Всі учасники займають будь-які «гнізда» і стоять на одній нозі. Хто не має «гнізда» і не може стояти на одній нозі – виходить з гри.
Дід
Запрошується хлопець, що гратиме роль «діда». На відстані 10 м від хатинки «діда» – стоять гравці, які починають його дражнити:
Іде, іде дід, дід,
Несе, несе міх, міх,
Ось такий дідище,
Ось такий старище,
Ось такий окатий,
Ось такий вусатий,
Такий бородатий,
Ось такий плечистий
Тьху його, нечистий!
Після цих слів діти розбігаються, а «дід» повинен догнати кого-небудь. Потім на його роль можна запросити когось іншого, і гра починається спочатку.
Діти і вовк
На одному боці залу (майданчика) стоять діти. Посередині залу сидить «вовк».
Вчитель говорить:
Діти в лісі гуляють, Ходять, бігають, стрибають, Комариків відганяють.
Діти розходяться, бігають, підстрибують, імітують «комариків».
Вчитель продовжує:
Діти, діти, поспішайте, Вовк за деревом – тікайте! Діти біжать за визначені межі, лінії, а «вовк» ловить їх.
Додаток 2
Прислів'я і приказки
1. За один раз не зітнеш дерева враз.
2. Зрубав дерево-посади два.
3. Без верби і калини нема України.
4. Вітали, а здоров'я не питали.
5. Для проханого гостя багато треба, а несподіваний гість, що не постав, то їсть.
6. Батьки берегли дочку до вінця, а чоловіку берегти її до кінця.
7. Навчай дитину молодості, щоб спочив на старості.
8. Від меча рана загоїться, а від лихого слова – ніколи.
9. Як не вмієш, то й не берися.
10 Ніколи не кажи: «Не вмію «, а завжди говори: «Навчуся».
11. Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.
12. Де багато крику, там мало правди.
13. Свого не цурайтесь і чужому научайтесь.
14. На чужому коні далеко не заїдеш.
15. Що край, то інший звичай.