Педагогічні основи формування національної самосвідомості учнів початкових класів

Виховний ідеал, який «витримав іспит історії, найбільше відповідає психології народу та його призначенню, увійшов у психіку народних мас, відбитий у народній творчості і в творах кращих митців і письменників, що стали духовними провідниками свого народу» [2, 104].

Крім того, Г. Ващенко всебічно характеризує в історичному контексті традиційно-український ідеал людини, а також завдання гармонійного виховання української молоді в контексті завдань, що стоять перед українським народом.

Дослідник і педагог К. Ушинський сформулював ідею щодо ролі визначення народності у виховному процесі, обґрунтування його змісту, формування національного характеру. Зокрема, вчений вбачає функцію суспільного виховання в укріпленні й розвитку в людині народності, стимулюванні розвитку її розуму й самосвідомості: «Суспільне виховання, яке зміцнює і, розвиваючи в людині народність, розвиває в той же час її розум і її самосвідомість, могутньо сприяє розвитку народної самосвідомості загалом, воно прииносить світло свідомості в схованки народного характеру і сильно і благодійно впливає на розвиток суспільства, його мови, його літератури, його закони, словом, на всю його історію» [7, 133].

Важливе місце в педагогічній системі В. Сухомлинського посідають ідеї національного виховання. Саме у народній педагогіці вчений запозичає ідею звернення вчителя до серця і розуму дитини, шляхи розв’язання суперечностей між особистісними, національними та загальнолюдськими цінностями. Дослідник стверджує, що ціннісно-смислова сфера учня починає формуватися у сім’ї, а такі цінності, як любов, віра, краса, милосердя, добро, увага, істина, турбота про людей, є універсальними, морально-етичними поняттями, притаманними українцю [3, 485].

У народних звичаях, обрядах, традиціях В. ºСухомлинський вбачав витоки духовності учня початкових класів, джерела його «духовного світу», «духовного життя». Сферу духовного життя людини в педагогічному і психологічному аспектах дослідник пов’язував із розвитком формування її моральних, інтелектуальних, естетичних запитів та інтересів у процесі активної діяльності, стверджуючи, що національне виховання повинне носити діяльнісний характер.

Необхідно розкрити процес національного виховання молодших школярів на уроках народознавства, визначити стан оволодіння учнями початкової школи національними цінностями у процесі вивчення народознавства.

Однією з ефективних форм роботи з розвитку національного виховання учнів початкових класів є робота на факультативних заняттях з народознавства.

Учитель ознайомлює дітей з представниками давніх професій: чумаками, пастухами, пасічниками, гончарями. Значний інтерес та емоційне піднесення в учнів викликають розповіді про мандрівки чумаків. Так, наприклад, лише біля теплих морів у давнину добували сіль. За нею чумаки приїжджали на волах, – долаючи сотні верст, із центральних районів України, а сіль потім вони розвозили по ярмарках і селах. Крім солі, крамарі-чумаки привозили з південних земель рибу, олію, а на виручені гроші купували зерно, шкіру, віск, дерево, дьоготь, з якими знову вирушали за сіллю. Вчитель ознайомлює своїх вихованців з народними висловлюваннями про давню професію – чумацтво: «Не хочеш козакувати, йди чумакувати», «Хто в світі не бував, той дива не видав», «Ой, чумаче, чумаче, життя твоє собаче», «Покинь сани, візьми віз», «Тихше їдеш – далі будеш від того місця, куди їдеш». Після розповіді вчителя про чумаків та ознайомлення з відповідними народними висловлюваннями учні за власним бажанням обирають такі завдання: написати твір-мініатюру з теми «Чумацьке життя»; намалювати малюнки (мальовничі краєвиди української природи, які проїжджали чумаки на волах) ; розтлумачити в своїх щоденниках українські народні висловлювання про нелегке чумацьке життя; знайти у бібліотеці додаткову літературу про чумаків та доповісти усно своїм однокласникам про факти чумацького життя.

Наведемо приклади відповідних доповідей учнів молодших класів. Так, Аліна розповідала про небезпечність чумацьких доріг: «Чумаки виїжджали із села вдосвіта. Ніколи один чумак не вирушав сам у подорож, а приставав зі своїми волами до чумацької громади, на чолі якої стояв досвідчений отаман. Дуже небезпечний був «Чорний шлях» для чумаків, який так в народі прозвали на честь чумацького ватага Шпака, що міцно тримав найскрутнішу дорогу».

З побутом чумаків ознайомила дітей Оля: «У кожній валці був свій кухар, який відповідав за казани, тагани, продукти, ложки. Дуже цікавим є те, як чумаки тримали свої ложки за халявками чобіт. Траплялося так, що халявка раптово могла необережно висмикатися, то чумаки сміялися з розкріпи, жартуючи, що він сало вкрав».

З особливостями від’їзду чумаків у дорогу ознайомила учнів Христина:

«Чумаки залишали свою домівку під вечір. Вони від’їжджали недалеко від села, розкладали багаття та починали готувати вечерю. Так вони робили для того, щоб поблизу від своєї оселі можна було перевірити особистий вантаж, підправити вози перед важкою дорогою, напоїти та нагодувати волів. У селян було особливе ставлення до худоби, яку запрягали у віз. Протягом століть ці невибагливі тварини тягнули крізь степи чумацькі вози. Чумаків дуже дратувала повільність волів, але українець, який звик до чумацького життя, цінував у цих тварин витривалість і невибагливість у харчуванні. Для чумаків віл був справжньою знахідкою».

За результатами вище сказаного можна зробити такі загальні висновки:

1. Встановлено, що в ході вивчення народознавства учні оволодівають такими цінностями, як рідна мова, знаннями змісту народних свят, звичаїв, традицій, обрядів.

2. Провідними умовами ефективного функціонування національного виховання учнів початкових класів є: сприйняття учнями знань про українську культуру на рівні самоцінних; застосування вчителем на уроках народознавства та у позаурочний