Політика земельних надань Ягеллонів на українських землях Великого князівства Литовського: історіографія проблеми

У статті проаналізовано наукові праці, в яких порушуються аспекти політики земельних надань Ягеллонів на українських землях Великого князівства Литовського у контексті взаємовідносин влади і населення середини XV – 60-х років XVI ст. Відзначено залежність активізації досліджень указаної проблематики та литуаністичних студій загалом від звернення до проблем археографії та публікації джерел – Литовської метрики.

Ключові слова: Велике князівство Литовське, шляхта, земельні надання, соціально-економічний розвиток, Литовська метрика.

В статье проанализированы научные работы, в которых рассматривается политика земельных пожалований Ягеллонов на территории украинских земель Великого княжества Литовского в контексте взаимоотношений власти и населения середины XV – 60-х годов XVI в. Отмечена зависимость исследований указанной проблематики в целом от активизации публикации источников – Литовской метрики.

Ключевые слова: Великое княжество Литовское, шляхта, земельные предоставления, социально-экономическое развитие, Литовская метрика.

The investigation analyzes the scientific works, devoted the policy of Jagiellonian land granting on the Ukrainian lands of the Grand duchy of Lithuania in the context of relations between the government and the society from mid 15th to 60-s of the 16th century. It is stated that research problems and Lithuanian studies generally depends from activity of publication the Lithuanian Metrica.

Keywords: Grand duchy of Lithuania, nobles, land granting, socioeconomic development, Lithuanian Metrica.

 

У XV ст. більшість українських (Волинь, Київщина, Сіверщина, Східне Поділля) земель остаточно увійшли до складу Великого князівства Литовського (далі – ВКЛ). З приходом у 1440 р. до влади короля польського і великого князя литовського Казимира у ВКЛ майже на півтора століття утвердилася влада династії Ягеллонів – «Pax Jagiellonica». За кілька століть історіографічного процесу історія ВКЛ доби Ягеллонів вивчалася під кутом зору різних наукових шкіл, а тематичне і проблемне розмаїття набуває дедалі більших обертів. На сьогодні більш-менш активно приділяється увага висвітленню політичної складової проблеми. Наприклад, 2006 р. український історіограф В. Василенко узагальнив досвід вивчення політичної історії ВКЛ до Люблінської унії у східнослов’янських історіографіях XIX – першої третини XX ст. 1 У сучасних литуаністичних студіях хоча і намічається тенденція до розширення та поглиблення окремих дослідницьких тем, політична і тісно пов’язана з нею правова історія продовжують залишатися домінантними. Натомість розробка економічних питань розвитку будь-якої держави складає одну із ключових домінант у комплексному вивченні її історії. На початку XX ст. відомий фахівець з соціально-економічної історії ВКЛ М. Довнар-Запольський у своїй фундаментальній роботі про державне господарство ВКЛ доби Ягеллонів зазначав, що «руська історична наука до останнього часу мало приділяла уваги саме цим питанням... «, і «цей недолік з особливою силою відчувається наразі, коли загальний погляд на історичну науку висунув на перший план питання економіки. «   . Слова ученого залишаються актуальними і нині. Тому звернення до питання аналізу політики земельних надань Ягеллонів, а також взаємовідносин влади і населення у площині поземельних відносин, загалом не викликають сумнівів у важливості та актуальності для сучасної історичної науки і литуаністики зокрема. Перший крок у розв’язанні означеної наукової проблеми автор намагатиметься зробити на прикладі українських земель ВКЛ.

Питання політики земельних надань Ягеллонів на українських землях ВКЛ, як предмет спеціального дослідження, не піднімалося жодним істориком як у минулому, так і на сучасному етапі литуаністичних студій.

Загалом, попри зростаючий інтерес у сучасних дослідників до історії ВКЛ, ще низка тем залишається поза увагою істориків, а колись підняті важливі проблеми вимагають доопрацювання та суттєвого перегляду з позицій сучасних методик та дослідницького інструментарію. З іншого боку, вченим бракувало повних даних чи доступу до джерел, без чого неможливо об’єктивно і виважено проводити дослідження у сфері економічної історії.

З огляду на це звернемося до досвіду вивчення питань економічної складової історії ВКЛ. Для цього проаналізуємо доробок учених у галузі економічної та тісно пов’язаних із нею соціальної та правової історії ВКЛ доби Ягеллонів. Звернення до означених складових історичної науки зумовлене, перш за все, включенням кола питань дослідження політики земельних надань Ягеллонів на українських землях ВКЛ у комплекс указаних галузей, і, по-друге, самі джерела (у нашому випадку основне – Литовська метрика) дослідження містять відомості міждисциплінарного характеру. Наприклад, досліджуючи ґенезу становлення шляхетського стану у ВКЛ, учені звертаються і до правових, і до економічних, і до соціальних аспектів проблеми. Відзначимо, що шляхетська проблематика органічно виходила із питань політичної історії ВКЛ, вона ж невід’ємно червоною ниткою проходить у решті напрямів литуаністичних студій.

Наявні у розпорядженні дослідників хроніки та літописи про події XV- XVI ст., на жаль, не містять відомостей про систему земельних відносин у ВКЛ та відповідної політики литовських правителів у цій сфері економіки країни. В окремих із таких хронік лише побіжно згадуються сюжети про щедрість роздач великими князями литовськими маєтків шляхті ВКЛ. Про це, зокрема, згадував у своїй праці М. Довнар-Запольський, посилаючись на М. Стрийковського .

Наукового формату вивчення різних аспектів історії ВКЛ, у тому числі й її економічного блоку, набуло вже у XIX ст. Передусім це пов’язано із створенням у 60-х роках XIX ст. та наступною діяльністю Київської істо- рико-юридичної школи, яка сформувалася із групи вчених на юридичному факультеті Київського університету Святого Володимира. Засновниками школи були професор кафедри законів державного благоустрою, декан