Поняття і завдання кримінального провадження

Кримінально-процесуальні витрати – це передбачені кримінальним процесуальним законом витрати, пов'язані із здійсненням кримінального провадження, які відшкодовуються державою певним суб'єктам кримінального процесу і підлягають стягненню з осіб, визнаних винними у вчиненні злочину чи, в окремих випадках, зараховуються на рахунок держави.

До процесуальних витрат не належать витрати держави на утримання органів досудового розслідування, прокуратур, судів, їх матеріально-технічне оснащення та експлуатацію службових приміщень, канцелярські, поштові та транспортні витрати, пов'язані з кримінальним провадженням.

\ Суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого), за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк.

При засудженні у справі кількох осіб судові витрати підлягають стягненню у частковому порядку з урахуванням вини, ступеня відповідальності і майнового стану кожного.

У справах неповнолітніх \витрати можуть бути покладені в передбаченому законом порядку на їх батьків (усиновителів), опікунів або піклувальників.

Згідно з ч. 4 ст. 572 КПК витрати, пов'язані з наданням міжнар. правової допомоги на території України, здійснюються за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших установ України, на які покладається виконання запитів про надання такої допомоги.

п. 8 ч. 2 ст. 291 КПК обвинувальний акт має містити відомості про розмір витрат на залучення експерта. Оскільки про інші витрати у цьому рішенні не йдеться, до обвинувального акта слід приєднувати довідку про вид та розмір процесуальних витрат.

Заходи забезпечення кримінального провадження: поняття, види та загальні правила застосування

Врегульовано главою 10 розділу ІІ КПК.

Відповідно до ст. 131, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Види заходів забезпечення кримінального провадження закріплено у сттті 131 КПК:

1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід; – ст.. 133-143. Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. За неявку встановлено грошове стягнення: від 0, 25 до 0, 5 розміру мінімальної заробітної плати – у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора; від 0, 5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати – у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.

2) накладення грошового стягнення; – ст.. 144 – 147. Грошове стягнення накладається: під час досудового розслідування – ухвалою слідчого судді за клопотанням слідчого, прокурора чи за власною ініціативою, а під час судового провадження – ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою. Випадки та розміри встановлюються КПК. Клопотання розглядається протягом 3 днів.

3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; – ст. 148 – 153. Тимчасово вилученими можуть бути документи, які посвідчують користування таким спеціальним правом: 1) право керування транспортним засобом або судном; 2) право полювання; 3) право на здійснення підприємницької діяльності. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом може бути здійснене на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування на строк не більше двох місяців.

4) відсторонення від посади; – ст.. 154-158. Відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину – щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено (ст.. 158: якщо обставини продовжують існувати, або цілей відсторонення не досягнуто). Клопотання розглядається протягом 3 днів.

5) тимчасовий доступ до речей і документів; – ст. 159 – 166. Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду. Доступ заборонено: до листування з адвокатом та доданих до нього об’єктів. Ст. 162 – Перелік охоронюваних законом таємниць.

6) тимчасове вилучення майна; – ст.. 167-169. Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов’язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

7) арешт майна; – ст.. 170-175. Арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб,