Поняття і завдання кримінального провадження

У предмет показань експерта в кримінальному судочинстві можна включити обставини, які характеризують:

- підстави, порядок, методику формування фахівцем висновку;

- особливості участі фахівця в слідчих й інших процесуальних діях, вироблених сторонами;

- особливості проведеного експертного дослідження;

- судження експерта з інших питань, поставлених перед ним сторонами і судом і які вимагають використання наявних у нього спеціальних знань.

Показання експерта не тільки є відображенням первинної доказової інформації, але й можуть бути вторинними доказами, які використовуються для перевірки інших доказів. При цьому показання мають відповідні нормативні властивості будь-якого виду доказів: належні, допустимі й достовірні. Лише при їх наявності вони можуть бути використані в процесі встановлення обставин у кримінальному провадженні як засоби доказування. Належність показань експерта означає, що викладена в них інформація спрямована на встановлення наявності чи відсутності обставин, які входять у предмет цих показань

Експерту можуть бути поставлені запитання про наявність у експерта спеціальних знань і кваліфікації з досліджуваних питань (освіти, стажу роботи, наукового ступеня тощо), дотичних до предмета його експертизи; використаних методик і теоретичних розробок; достатності відомостей, на підставі яких готувався висновок; наукового обґрунтування й методів, за допомогою яких експерт дійшов висновку; застосовності й правильності застосування принципів і методів до фактів кримінального провадження; інші запитання, які стосуються достовірності висновку. Суд має право призначити одночасний допит двох чи більше експертів для з’ясування причин розбіжностей у їхніх висновках, які стосуються одного й того самого предмета чи питання дослідження.

Висновок експерта, його зміст, значення та оцінка

Висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

До предмета висновку експерта можуть входити будь-які факти й обставини, що мають значення для правильного вирішення кримінального провадження, встановлення яких потребує спеціальних знань, проте він обмежується зв'язком фактів з обставинами кримінального провадження й можливостями наукових методів, що використовуються експертом для отримання вивідних знань про кримінальне правопорушення.

Кожна сторона кримінального провадження мас право надати суду висновок експерта, який грунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.

повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

Запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

Висновок експерта повинен бути наданий у письмовій формі. Якщо для проведення експертизи залучається кілька експертів, експерти мають право скласти один висновок або окремі висновки.

Висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Висновок передається експертом стороні, за клопотанням якої здійснювалася експертиза.

Висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Оцінка: Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

2. Жоден доказ не мас наперед встановленої сили.

Речові докази: поняття, види, значення та оцінка

Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом найчастіше виявляються під час проведення СРД/НСРД – огляду, обшуку та ін. При цьому вони відповідно до вимог ст. 237 КПК оглядаються, можуть бути сфотографовані як правило, є первинними (оригінал), але у деяких випадках вони можуть бути похідними (відбиток).

До знарядь кримінального правопорушення можуть бути віднесені як предмети, які спеціально були виготовлені або пристосовані для вчинення злочинів чи кримінальних проступків (кастет, відмичка, обріз гвинтівки), так і предмети, які мають певне призначення в іншій сфері, не пов'язаній із злочинною діяльністю, --військовій, медичній, побутовій та ін. (пістолет, ніж, автомашина).

До предметів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, належать предмети з матеріальними слідами злочину чи кримінального проступку, які неможливо відокремити від їх поверхні. У такому разі сліди вилучаються разом із предметом (відбитки пальців рук, зубів, взуття та ін.).

Речові докази – об'єкти кримінально протиправних дій-це предмети, на які було безпосередньо спрямоване кримінально протиправне посягання (гроші, цінності, автотранспорт, різні промислові товари).

До речових доказів коментована стаття відносить також гроші, цінності та інші речі, нажиті кримінально протиправним шляхом.