Попередження синдрому емоційного вигорання у медичних працівників

Симптом не склавсяСимптом, який склався Симптом, який склався

9 і менш10 – 1516 і більш

Подальший крок в інтерпретації результатів опитування – підрахунок суми показників симптомів, який здійснюється для кожної з трьох фаз формування вигорання. Для кожної фази оцінка може бути від нуля до 120 балів. За кількісними показниками можна судити тільки про те, яка фаза сформувалася більшою чи меншою мірою. 

Фаза не сформуваласяФаза у стадії формуванняФаза сформувалася 

36 і менш37 – 60 61 і більш

Відповідно до ключа проводяться наступні підрахунки:

• визначається сума балів для кожного з 12 симптомів вигорання;
• підраховується сума показників симптомів для кожної з трьох фаз формування вигорання;
• встановлюється підсумковий показник синдрому емоційного вигорання, тобто сума 12 симптомів.

Методика діагностики емоційного вигорання В. Бойка

Інструкція. Якщо ви професіонал у будь якій галузі спілкування з людьми, то для вашої діяльності важливо, в якій мірі у вас сформований психологічний захист у формі «емоційного вигорання». Прочитайте твердження та дайте відповідь «так» або «ні». Там, де у запропонованих твердженнях опитувальника йдеться про «партнерів», маються на увазі суб’єкти вашої професійної діяльності – клієнти, учні та інші люди, із якими ви щоденно співпрацюєте.

Організаційні недоліки на роботі постійно примушують нервувати, переживати, напружуватися.

Сьогодні я задоволений своєю професією не менше, ніж на початку кар’єри.

Я помилився (лася) у виборі професії або профілю діяльності.

Мене непокоїть те, що я став (ла) гірше працювати (менш продуктивно, менш якісно, повільніше).

Теплота взаємодії з партнерами залежить від мого настрою.

Від мене як від професіонала мало залежить добробут партнерів.

Коли я приходжу з роботи додому, то деякий час (2 – 3 години) мені хочеться побути на самоті, щоб зі мною ніхто не спілкувався.

Коли я відчуваю втому чи напруження, то намагаюся якомога швидше вирішити проблеми партнера (згорнути взаємодію).

Мені здається, що емоційно я не можу надати партнеру те, чого вимагає професійний обов’язок.

Моя робота не дає виражатися моїм емоціям.

Я відверто втомився (лася) від людських проблем, із якими доводиться мати справу на роботі.

Буває, я погано засинаю (сплю) через хвилювання, пов’язані з роботою.

Взаємодія з партнерами потребує від мене великого напруження.

Робота з людьми приносить все менше задоволення.

Я б змінив (ла) місце роботи, якби була така можливість.

Мене часто засмучує те, що я не можу належними чином надати партнерові професійну підтримку, допомогу.

Мені завжди вдається запобігти впливові поганого настрою на ділові контакти.

Мене дуже засмучує, якщо щось негаразд у стосунках із діловими партнерами.

Я настільки втомлююсь на роботі, що дома намагаюсь спілкуватися якомога менше.

Через брак часу, втомленість або напруження, часто приділяю партнерові менше уваги, ніж належить.

Інколи звичайні ситуації спілкування на роботі викликають у мене роздратування.

Я спокійно приймаю обґрунтовані претензії партнерів.

Спілкування з партнерами спонукає мене триматися осторонь від людей.

Коли згадую деяких колег по роботі чи партнерів, у мене псується настрій.

Конфлікти чи розбіжність поглядів із колегами забирають багато сил і емоцій.

Мені все складніше встановлювати або підтримувати контакти з діловими партнерами.

Обставини на роботі здаються мені дуже складними.

У мене часто виникають тривожні очікування, пов’язані з роботою: щось повинно статися, як би не припуститися помилки, чи зможу зробити все, як належить, чи не скоротять мене тощо.

Якщо партнер мені неприємний, я намагаюсь обмежити час спілкування з ним або менше приділяти йому уваги.

На роботі під час спілкування я дотримуюсь принципу: «Не роби людям добра, не отримаєш лиха».

Я охоче вдома розповідаю про свою роботу.

Бувають дні, коли мій емоційний стан негативно впливає на результати роботи (менше виконую, знижується якість, трапляються конфлікти).

Інколи я відчуваю, що треба виявити до партнера емоційну чуйність, але не можу.

Я дуже переживаю за свою роботу.

Партнерам по роботі віддаєш уваги та турботи більше, ніж отримуєш.

Коли думаю про роботу, мені стає не по собі: починає колоти в ділянці серця, підвищується тиск, з’являється головний біль.

У мене добрі стосунки з керівником.

Я часто радію, коли бачу, що моя робота йде на користь людям.

Останнім часом, мене переслідують невдачі в роботі.

Деякі сторони моєї роботи викликають глибоке розчарування.

Бувають дні, коли контакти з партнерами складаються гірше, ніж звичайно.

Я враховую особливості ділових партнерів гірше ніж раніше.

Стомленість від роботи призводить до того, що я прагну скоротити спілкування з друзями та знайомими.

Я зазвичай виявляю інтерес до особистості партнера, окрім того, що стосується справи.

Зазвичай я приходжу на роботу відпочивши, зі свіжими силами, у гарному настрої.

Я інколи ловлю себе на тому, що працюю з партнерами автоматично, без натхнення, запалу, ентузіазму.

По роботі зустрічаються настільки неприємні люди, що мимоволі бажаєш їм чогось поганого.

Після спілкування з неприємними