до всіх дітей. Таке може бути за умови, коли у школі складаються комфортні, здорові та безпечні умови, в якій все концентрується навколо прав дітей, де вчителі демонструють повагу до прав школярів, і де учні розуміють, що освіта потрібна не тільки для їх життя, але й дає їм задоволення.
Отже, соціальний педагог повинен враховувати важливість побудови педагогічного процесу, особливості керівництва діяльністю дитини, організацію самовиховання особистості шляхом здійснення самостійних і відповідальних вчинків. Соціальний педагог зобов’язаний допомогти дитині пройти шлях морального й соціального розвитку. І саме тому потрібно враховувати особливості дітей, вчасно використовувати методи та форми соціально-педагогічної роботи з ними. Соціальна робота з дітьми та молоддю у сфері освіти - це діяльність уповноважених освітніх органів, організацій та установ незалежно від їх підпорядкування і форми власності та окремих громадян, яка спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності, гармонійного та різнобічного розвитку дітей та молоді, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб у ході навчання на виховання.
6. Діагностичний інструментарій соціальної роботи в школі
Професійну діяльність в цьому напрямку соціальний педагог здійснює за допомогою опанування методами соціально-педагогічної діагностики.
Соціально-педагогічна діагностика – це спеціально організований процес пізнання, в якому відбувається збір інформації про вплив на особистість і його соціум соціально – психологічних, педагогічних, екологічних і соціальних факторів з метою підвищення ефективності соціально-педагогічної діяльності. За змістом і кінцевою метою вона є педагогічною, а за методикою проведення має багато спільного з психологічними і соціологічними дослідженнями. Метою соціально-педагогічної діагностики є встановлення соціального діагнозу. Крім цього діагностика передбачає проведення профілактичних заходів щодо запобігання асоціальної поведінки особистості.
Об’єктом діагностики для соціального педагога в навчально-виховних закла-дах є особистість дитини в системі її взаємодії з соціальним мікросередовищем та окремими суб’єктами цього середовища, які впливають на формування та розвиток даної особистості. Предметом діагностики є соціально-педагогічна реальність. Предмет та об’єкт діагностики мають бути відображені у змісті діагностики.
Процес діагностики можна умовно поділити на етапи:
- Аналіз первинної інформації, що одержується на початку роботи.
- Визначення об’єкта діагностики та способу її проведення.
- Підготовка до діагностичної діяльності (технічна, методична, психологічна).
- Процес діагностики – застосування діагностичних процедур.
- Аналіз результатів діагностики та постановка соціального діагнозу.
На основі отриманих даних робиться висновок і визначається проблема, що дозволяє соціальному педагогу перейти до вибору відповідних технологій соціально-педагогічної роботи.
Завдання соціально-педагогічної діагностики в роботі соціального педагога навчально-виховного закладу полягають у вивченні:
- особистісних, індивідуально-психологічних особливостей дитини;
- позитивного і негативного впливу мікросоціуму на дитину;
- виховного потенціалу мікросередовища дитини;
- дослідженні «проблемного поля» особистості.
Соціальна діагностика повинна здійснюватись за допомогою певного діагностичного інструментарію, який є сукупністю різних соціологічних та статистичних методів. Загалом діагностичний інструментарій різних видів діагностики досить різноманітний. Тому неможливо дати детальні поради щодо застосування певних діагностичних методик, навіть для типових ситуацій. У своїй роботі соціальний педагог повинен застосовувати комплексне дослідження. Наприклад, бесіди за певною схемою, спостереження, комплекс методик різного рівня складності. У процесі комплексного дослідження доцільно чергувати вербальні та невербальні, малюнкові, ігрові та інші методики. Оскільки перелік цих методів досить великий, зробимо короткий змістовний огляд найбільш поширених і тих які найчастіше використовуються в практиці.
Найбільш розповсюдженими серед них є:
- спостереження;
- методи опитування (інтерв’ювання, анкетування, фокус-група);
- методи аналізу документів;
- експертна оцінка;
- аналіз соціуму.
Досить поширеним методом соціальної діагностики серед соціальних педагогів є аналіз соціуму (соціальна паспортизація). До таких даних відносяться кількість дітей, дітей з особливими потребами, осіб девіантної поведінки, дані про різні типи сімей. Соціальна паспортизація класних, шкільних колективів здійснюється на основі даних, отриманих соціальним педагогом у результаті вивчення біографічних даних учнів шляхом індивідуальних бесід з ними, а також батьками та класними керівниками, спостереження за класним колективом тощо. На сьогодні в соціально-педагогічній практиці не існує стандартизованої форми соціальних паспортів. Це пояснюється наявністю широкого спектру різних типів навчально-виховних закладів. Наведемо орієнтовні схеми соціальних паспортів навчального закладу, класних колективів.
Процедура соціальної діагностики спрямована не лише на вивчення соціальних коренів різних проблем, процесів та явищ, але й па дослідження соціальних наслідків і змін у структурі суспільних відносин, способі життя людей. Окрім того, соціальна діагностика передбачає вироблення профілактичних заходів щодо запобігання асоціальної поведінки людини.
Соціально-педагогічна діагностика - спеціально організований процес пізнан-ня, під час якого відбувається збір інформації про вплив на особистість і соціум соціально-психологічних, педагогічних, екологічних та соціологічних факторів. За змістом та кінцевою метою вона є педагогічною, а за методикою проведення має багато спільного з психологічними та соціологічними дослідженнями.
Об’єктом такої діагностики для соціального працівника є особистість, яка розвивається в системі її взаємодії з соціальним мікросередовищем та окремими суб’єктами цього середовища, котрі впливають на формування даної особистості. Предметом діагностики є соціально-педагогічна реальність. Предмет та об’єкт діагностики відображаються у змісті діагностики.
У соціально-педагогічній діагностиці розпізнаються соціально-психологічні характеристики виховного мікросоціуму, особливості педагогічного процесу і сімейного виховання (етимологічна діагностика), а також індивідуально-психологічні характеристики особистості, пов’язані з її соціальними взаємодіями (симптоматична діагностика).
Отже, в межах соціально-педагогічної діагностики особистості необхідно:
- з’ясувати специфічні соціальні якості особистості;
- уточнити соціальну ситуацію розвитку;
- визначити міру розвитку чи деформації різних якостей та властивос-тей, що обумовлені перш за все включенням людини у різні соціальні зв’язки (соціальні установки,