цілісності, внутрішньої рівноваги.
Соціальне благополуччя - задоволеність особистості своїм соціальним статусом і актуальним станом суспільства. Це і задоволеність особистісними зв’язками, статусом у мікросоціальному оточенні, а також відчуття спільності.
Тілесне благополуччя - хороше фізичне самопочуття, тілесний комфорт, фізичний тонус.
Фізичне благополуччя - хороше фізичне самопочуття, тілесний комфорт, фізичний тонус.
Взаєморозуміння - спосіб відносин між людьми, соціальними групами, колективами, організаціями та країнами, коли осмислюється й ураховується точка зору чи позиція сторін, які спілкуються. Об’єктивно основою взаєморозуміння є спільність інтересів, близьких чи віддалених цілей, поглядів, а також взаємна поступливість певними інтересами.
Девіантна поведінка - система дій і вчинків людей, соціальних груп, що суперечить соціальним нормам або вказаним у суспільстві шаблонам і стандартам поведінки.
Дезадаптація - порушення узгодженості, адаптованості, установлених зв’язків тощо.
Диференціація - поділ, розчленування чого-небудь на окремі різнорідні частини.
Діагностування - прояснення, розпізнання; отримання інформації про стан та розвиток контрольованого об’єкта, його відхилення від норми.
Дитина з багатодітної родини - дитина мешкає в родині, де виховуються троє та більше дітей (зокрема, таких, які під опікою або піклуванням).
Дитина, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС - дитина, в якої батьки або один із батьків мають статус постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджено посвідченням.
Дитина з вадами - статус дитини з вадами надає медична установа (є посвідчення).
Інтеграція - процес упорядкування, узгодження та об’єднання структур і функцій у цілому суспільстві.
Макросоціум класу - зовнішня життєдіяльність учасників навчально-виховного процесу.
Матеріальна допомога - виплата, здійснена установою, яка опікується питаннями соціального захисту.
Мета соціально-корекційно-розвивальної програми - допомогти дітям ефективно соціалізуватися, зорієнтуватися в складному, суперечливому світі, знайти вихід із кризової ситуації.
Метод превентивної освіти - засади, якими керується педагог у роботі з учнями в процесі передачі змісту превентивної освіти, що усвідомлюється і відтворюється в процесі соціалізації учня.
Метод превентивної роботи - способи загального і спеціального впливу на особистість. Загальні застосовуються для розвитку моральної вихованості. Спеціальні складаються з кількох підсистем: методи інформації, методи організації практичної діяльності (ведення здорового способу життя), стимулювання позитивної та запобігання негативній поведінці.
Методика - сукупність рекомендацій з проведення навчального процесу.
Мікросоціум класу - внутрішня життєдіяльність учасників навчально-виховного процесу.
Модель соціально-педагогічної роботи - сукупність теоретичних положень та технологій практичної діяльності.
Неповнолітні - особи, які не досягли віку, з якого закон визначає їх повністю дієздатними.
Неправомірна поведінка - поведінка, що суперечить чинним нормам права.
Педагогічне спілкування - соціально-психологічний процес, який характеризується такими функціями: пізнання особистості, обмін інформацією, організація діяльності, обмін ролями, співчуття, самоствердження.
Переконання - основна моральна настанова, яка визначає мету та напрям учинків людини, непохитна впевненість у чомусь, яка ґрунтується на певній ідеї, на світогляді; технологія, яка використовується в процесі діяльності педагога заради цілеспрямованої зміни елементів соціальної комунікації між поколіннями.
Правова освіта - процес засвоєння підлітком соціальних і моральних норм, цінностей, настанов, досвіду.
Превентивна робота - цілеспрямована діяльність, яка проводиться з дітьми з метою попередження відхилень у поведінці.
Протиправна поведінка - різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушення.
Психологічна діагностика - теоретичний фундамент практичної діяльності щодо розв’язання споконвічної проблеми співвідношення мети та результату функціонування будь-якої педагогічної системи на технологічному рівні.
Психологічна корекція - виправлення психічних розладів, відхилень за допомогою різних методик, які рекомендуються психологами та психіатрами.
Сім’я - динамічна мала група людей, які разом проживають, пов’язанні родинними відносинами (шлюбу, кровної спорідненості, усиновлення, опіки), спільністю формування і задоволення соціально-економічних та інших потреб, взаємною моральною відповідальністю.
Соціальна адаптація - пристосовування особистості до соціально-економічних умов, рольових функцій, а також соціальних норм, які складаються на різних рівнях життєдіяльності.
Соціальна педагогіка - системна одиниця, що має вплив на духовні, етичні зміни суспільства з метою гуманного або гуманітарного розвитку людини та соціуму загалом, або наука, яка розкриває значущість та вплив соціокультурних норм, цінностей, умов на розвиток особистості дитини в контексті соціальної педагогіки в ЗНЗ.
Соціальна профілактика - комплекс дій, що впливають на комплекс соціальних умов, які сприяють збереженню і розвитку здоров’я, запобігаючи несприятливому впливу чинників соціального та природного середовища.
Соціальна робота - інтегративна галузь знання та комплексний, універсальний вид діяльності.
Соціальний діагноз - певно визначений алгоритм дій, використання процедур і засобів подолання проблеми.
Соціальний педагог - працівник соціуму, який взаємодіє та співпрацює з різними категоріями населення, застосовуючи позитивні емоції, він здатний сприяти створенню системи ціннісних орієнтацій для позитивного саморозвитку особистості, її гармонійного психологічного комфорту.
Соціально-педагогічна робота в загальноосвітніх закладах - здійснення посередництва між освітніми установами, сім’єю, трудовими колективами, громадськістю, організація їх взаємодії з метою створення умов для всебічного розвитку дітей і підлітків.
Соціально-педагогічне прогнозування - з’ясування того, чого реально в певній ситуації можна досягти на початковому етапі роботи. Прогнозування соціально-педагогічного розвитку ситуації, виховання людини - один із найбільш важких етапів діяльності діагноста, що передбачає знання особливостей характеру соціальної проблеми, уміння спеціаліста в прогностичній діяльності. На результат прогнозування впливає наявність достатньо повної інформації про об’єкт соціального діагнозу