+3 8(066) 185-39-18
fпозиції, особливості комунікації тощо).
Постановка соціально-педагогічного діагнозу неможлива без опори на теоре-тичне уявлення про той чи інший феномен, який вивчається. Наприклад, досліджуючи соціальну ситуацію розвитку дітей, необхідно спиратися на відпо-відні дослідження, що характеризують її сутність. Наприклад, вивчаючи соціально-педагогічну занедбаність дитини, необхідно з’ясувати її причини, озна-ки і прояви цього явища у різних вікових групах; виявляючи підлітків з агре-сивною поведінкою, слід прийняти ту чи іншу концепцію формування дитячої агресивності (психоаналіз - «агресія як спосіб зняття напруги і психологічний захист»; біхевіоризм - агресія як навчання подібній поведінці та інші).
Тільки на основі теоретичного уявлення про предмет діагностики у соціального педагога формуються навички здійснення діагностичного процесу. Наприклад, для соціально-педагогічної занедбаності такими важливими ознаками є дисгармонія особистісного розвитку, низький рівень розвитку суб’єктивних якостей (самосвідомість, спілкування та діяльність), порушений образ «Я» та соціальна дезадаптація. Крім того, порушена взаємодія дитини з мікросоціумом (батьки, вчителі, ровесники).
Психологічна, соціально-педагогічна діагностики вбирають величезний арсенал різноманітних методик, які дозволяють вивчати особистість тієї людини, яка звернулась за допомогою, її почуття, переживання, установки, структуру взаємовідносин з оточенням, виявити індивідуально-психологічні особливості людини чи групи. Особливу групу цих методик складають ті, які створені для вимірювання особистості в цілому та окремих її властивостей.
Особистість - це динамічна система, відкрита для зовнішніх виливів, яка реагує на зміни середовища. Вищі рівні самосвідомості, соціальна спрямованість та ієрархія цінностей індивіда формується не лише винятково під впливом соціуму, але залежить також від індивідуального тропізму, вибірковості, неусвідомленого потягу, що значно обмежує вибір конкретної людини при освоєнні нею різноманітності оточуючого світу. Отже, особистість - надзвичайно складне явище в плані теоретичного аналізу, а в плані вимірювання - ще складніше.
У плані генезису діагностики особистості виокремлюють такі підходи:
- Типологічний. Його суть полягає в зведенні нескінченного числа індивідуальних варіацій до невеликої кількості типових портретів - типів.
- Психометричний. При цьому діагностичному підході акцент робиться на описі індивідуальних особистісних рисах клієнта.
- Проективний. Цей підхід спрямований на діагностику цілісної особистості.
Завдання соціально-психолого-педагогічної діагностики в соціальній роботі полягають у вивченні:
1) особистісних, індивідуально-психологічних особливостей клієнта;
2) позитивного і негативного впливу мікросоціуму на клієнта;
3) виховного потенціалу мікросередовища клієнта;
4) дослідженні «проблемного поля» особистості клієнта.
У роботі з клієнтом слід застосовувати комплексне дослідження. Зокрема, бесіди за певною схемою, спостереження, комплекс методик різного рівня складності. У процесі комплексної діагностики доцільно чергувати вербальні та невербальні, малюнкові, ігрові методики. Важливе значення має використання карт спостереження, анкетування, тестування тощо. Часто для отримання швидкої й оперативної інформації про клієнта застосовують експрес-діагностику, яка ґрунтується на якісному аналізі діяльності та способів виконання завдань.
Тільки на основі теоретичного уявлення про предмет діагностики у соціального працівника формуються навички здійснення діагностичного процесу. Соціальний діагноз може здійснюватися:
- на рівні суспільства в цілому, для виявлення загальних тенденцій роз-витку в області економіки, соціальної політики, духовного життя і т.д.;
- на рівні соціальної групи або територіальної спільності, наприклад, розвиток класів, народностей, територіальних груп, трудових колективів і ін.;
- на особистісному рівні, допомагаючи персоніфікувати, додати «адресність» при виявленні проблем життєдіяльності.
Соціальний діагноз не може вважатися остаточним, поки фахівець працює з клієнтом. Можливо, у процесі їхньої взаємодії виявляться факти, що змусять якщо не переглянути, те скорегувати зроблений висновок. Вирішення якої-небудь проблеми може актуалізувати інші проблеми, що були замасковані або відсунуті на задній план при рішенні проблеми, що спочатку здавалася найбільш актуальною. Тому соціальна діагностика як контроль за станом ситуації клієнта і відстеження змін у ній здійснюється протягом усієї діяльності з надання допомоги даному клієнту. Подібні методики використовуються і при закінченні процесу трансформації особистості або вирішенні ситуації клієнта, якщо він має потребу в соціальному нагляді (вилікувані алкоголіки, особи, що робили спроби суїциду, помічені в недостатньому піклуванні своїх дітей і т.д.).
Соціальна діагностика відноситься до найбільш загальних комплексних соціальних технологій, що використовується на всіх етапах соціальної роботи і соціального обслуговування. Вивчення наукових знань і оволодіння навичками, що дозволяють займатися діагностичною діяльністю, відноситься до числа необхідних умінь фахівців із соціальної роботи в будь-якій галузі діяльності.
7. Глосарій основних понять соціальної роботи в школі
Адаптація - пристосування індивіда до групових норм.
Активність - діяльна участь у чому-небудь.
Акцентуація (особистості або характеру) - особливість прояву тих чи інших рис, що зумовлює специфіку вразливості і збільшує в порівнянні з конституційною нормою імовірність тих чи інших захворювань.
Асоціальність - сукупність рис, що свідчать про відсутність соціальної спрямованості у чиїй-небудь діяльності, про байдуже ставлення до громадського життя.
Асоціальна поведінка - антигромадська поведінка.
Батьки - батько та мати, записані органами реєстрації актів цивільного стану в книзі народжень і свідоцтві про народження дитини.
Батьківські права та обов’язки - особисті й майнові права й обов’язки, які надає закон батькам для забезпечення належного виховання і матеріального утримання дітей, а також захисту їх прав та обов’язків.
Матеріальне благополуччя - задоволеність матеріальною стороною свого існування, стабільний матеріальний добробут.
Психологічне благополуччя - злагодженість психічних процесів і функцій, відчуття