Поселення Нижнього Дніпра в ІV ст. до н. е. -III ст. н. е.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

 

БИЛКОВА ВАЛЕРІЯ ПАВЛІВНА

 

УДК: 903. 4 (477-37) “-4/3”

 

 

Історичні науки – 07. 00. 04 – археологія

 

 

Київ – 1999

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі скіфо-сарматської археології Інституту археології НАН України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, старший науковий співробітник Мурзін Вячеслав Юрієвич, Інститут археології НАН України, завідуючий відділом скіфо-сарматської археології.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук Зубар Віталій Михайлович, Інститут археології НАН України, провідний науковий співробітник відділу античної археології кандидат історичних наук, доцент Ольговський Сергій Якович

Провідна установа: Харківський державний університет, кафедра історії стародавнього світу і середніх віків.

Захист відбудеться “_27__” __жовтня___ 1999 р. о __14__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 234. 01 по захисту докторських дисертацій при Інституті археології НАН України за адресою: 254655, Україна, м. Київ-210, проспект Героїв Сталінграда, 12. 

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституті археології НАН України, м. Київ-210, проспект Героїв Сталінграда, 12. 

 

 

Актуальність теми. У скіфо-сарматську епоху історична ситуація в Нижньому Подніпров’ї визначалася контактами варварського та еллінського населення, відповідно до цього, спостерігається взаємодія скіфської та грецької культурних традицій. Це є характерним для Північного Причорномор’я в цілому, в окремих його областях відзначаються конкретні прояви загального процесу. Важливим етапом у вивченні історичного розвитку племен та народів півдня України є виділення регіонів й дослідження кожного з них окремо. Нижнє Подніпров’я в порівнянні з сусідніми територіями Нижнього Побужжя та Нижнього Подністров’я до останнього часу залишалося менш дослідженим регіоном. Факт наявності поселень у Нижньому Подніпров’ї був відзначений більше 100 років тому, але досліджувалися вони недостатньо та нерівномірно: розкопки проводились лише на декількох поселеннях, не всі матеріали були належним чином опубліковані, тому вивчення цих пам’яток стало актуальним. 

У зв’язку з цим необхідним є введення в науковий обіг результатів робіт стаціонарних експедицій 80-90 рр. на поселеннях Нижнього Дніпра, які значно поширили базу археологічних джерел. Останні роботи виявили неоднорідність культури населення регіону, більш істотною виступає тепер роль Ольвійського полісу. Характеристика співіснування у регіоні різних етнокультурних груп може бути вдосконалена завдяки коригуванню хронології та етнокультурної атрибуції поселень. Особливий інтерес представляють нові датування пам’яток, що, зокрема, дає можливість критично підійти до поширеної серед науковців думки, що після розпаду Великої Скіфії в Нижньому Подніпров’ї скіфське населення залишилося та перейшло до осілого життя. Актуальною постала також необхідність узагальнити та провести аналіз фонду джерел, переглянути й поточнити існуючі уявлення у відповідності до сучасного стану розвитку археологічної науки. 

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках теми “Археологічні джерела доби раннього заліза на території України” відділу скіфо-сарматської археології Інституту археології НАН України, 04. 102, номер проблеми 4. 12. 15. 1, номер державної реєстрації 0. 193. V. 042992

Мета й задачі дослідження. Метою роботи є визначення хронології поселень, їхня етнокультурна атрибуція, вияв зв’язків між ними. Запропоновано поділ поселень на територіальні та хронологічні групи. До завдань, які вирішує дисертант, входить аналіз та співставлення основних елементів археологічної культури територіальних і хронологічних груп поселень. Розглядаються топографія, стратиграфія, будівництво, матеріальна культура тощо. 

Територіальні рамки окреслені нижньою течією Дніпра від Кам’янського городища та оточуючих його поселень на півночі до узбережжя Дніпровського лиману на півдні. Західною межею є Станіславський мис, який відокремлює досліджуваний регіон від Нижнього Побужжя. Хронологічні рамки (рубіж V-IV ст. до н. е. – ІІІ ст. н. е.) визначені часом виникнення та існування поселень скіфо-сарматської доби на зазначеній території. 

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше проведено узагальнююче регіональне дослідження поселень Нижнього Подніпров’я скіфо-сарматської доби. У науковий обіг введено матеріали нових археологічних пам’яток. Вдосконалено хронологію конкретних пам’яток, а на цій базі – груп поселень. Доведена відсутність поселень у Нижньому Подніпров’ї від другої третини ІІІ до кінця ІІ-початку І ст. до н. е. ; це спростовує уявлення про те, що невелика частина скіфського населення продовжувала жити в Нижньому Подніпров”ї в період запустіння степів та про наявність прямого зв’язку між Великою та “Малою” Скіфіями. Подається нова характеристика відомого Білозерського городища. 

Практичне значення отриманих результатів. Результати досліджень можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць з історії та археології України, у загальних та спеціальних курсах з археології та історії України вищих навчальних закладів, при розробці наукових концепцій та тематико-експозиційних планів побудови експозицій історичних та краєзнавчих музеїв. Останнє вже здійснюється в Херсонському краєзнавчому музеї, де зберігається та експонується значна частина отриманого під час розкопок поселень матеріалу. 

Особистий внесок здобувача. У 1981 р. спільно з М.Й. Абікуловою проводила розкопки на городищі Золотий Мис, є співавтором звіту. Впродовж 1983-1984 рр. автором проводились розвідки на поселеннях Нижнього Подніпров’я. У 1985-1988 рр. дисертантом проводилися розкопки на скіфських поселеннях Первомаївка 2, Чернеча, у 1990 р. – на поселенні Садиба Литвиненка (Станіслав 2). У 1991 р. – на