Поселення Нижнього Дніпра в ІV ст. до н. е. -III ст. н. е.

Синхронні поселення північної групи розташовувалися на обох берегах Дніпра з деяким переважанням лівобережних. Перевагами їх місцезнаходження були заливні луки, родючі ділянки землі, достатня кількість вологи, розвинена рослинність, наявність прісної води, доступність болотних та озерних залізних руд. Площа поселень 1-4 га. Центральне місце займало Кам’янське городище площею близько 1200 га. Деякі пам’ятки мають оборонні споруди (земляні вали та рови). Культурний шар потужністю 0, 6-1 м на всіх поселеннях слабо насичений будівельними залишками та речовими знахідками; на двошарових пам’ятках шар скіфського часу контрастує з потужним шаром доби бронзи, який підстилає скіфський. Територія поселень забудована не регулярно, характерною є наявність вільних ділянок значного розміру. Незначна кількість вузько датованого матеріалу не дає змоги визначити хронологію кожного поселення; в цілому, група скіфських поселень відноситься до рубежу V-IV ст. – першої третини ІІІ ст. до н. е. 

Не раніше, ніж у другій половині II – на рубежі ІІ-І ст. до н. е., виникає група пізньоскіфських городищ з характерними ознаками: чотирикутні, обмежені крутим берегом, балками та двома оборонними лініями. Перша лінія укріплень оточує 1-4 га, друга – до 10 га у середньому, максимально – близько 14 га. Львівське поселення оборонних укріплень не має. Фортифікаційні споруди – це двопанцирні стіни безсистемної кладки із забутовкою дрібним камінням, башти, земляні вали, рови. Потужність культурного шару на різних пам’ятках та на окремих ділянках одного поселення різниться в межах від 0, 7 до 2 м. Подібність у стратиграфії не простежується. 

У будівництві ранніх північних поселень представлені землянки і наземні стовпові та глиноплетені будівлі. Центральні приміщення наземних будівель на Кам’янському городищі мають площу 50-80 м2. Криволінійно-аморфні в плані будівлі пов’язувалися С. Д. Крижицьким з типом стаціонарної юрти. Прямокутні мали одно- або двоскатний дах. Землянки на цьому городищі, як і інші типи будівель, мають великі розміри. На інших поселеннях усі види будівель невеликі – від 3-9 м2 до близько 20 м2. Глибина землянок до 2 м, звичайно вони мають вхід у вигляді сходинок та материкові лежанки, розташовані по периметру. Вогнища глинобитні, овальної форми або у вигляді заглиблень із скупченням вугілля. Житла супроводжуються численними неглибокими господарчими ямами, найпоширенішим типом яких є круглі або овальні в плані, з вертикальними чи трохи звуженими до дна стінками. Для цих поселень характерна наявність комплексів залізоробного виробництва. 

На пізніх городищах представлені наземні будинки – кам’яні, глинобитні, глиноплетені – та одиничні напівземлянки, при будівництві яких також використовувалися камінь і глина. Наземні будинки були однокамерними і двокамерними, характерними є тришарові кладки, в яких використовується іррегулярна постелиста система. Наявні кам’яні вогнища, вимостки, ями різних типів. Знайдені виробничі комплекси, що пов’язані з добуванням заліза та виробництвом залізних речей. Характерною рисою цих поселень є аморфні “зольники”, які містять різноманітний речовий матеріал без специфічних культових виробів. 

Якщо між ранніми та пізніми поселеннями, розташованими на узбережжі Дніпровського лиману, простежується подібність, то між групами північних поселень помітні відмінності, які пояснюються перш за все різницею господарсько-культурного типу груп населення. Але можна прослідити схожість елементів фортифікації, наземних глиноплетених будівель і напівземлянок, виробничих комплексів. 

Розділ 3. Матеріальна культура. У двох підрозділах цього розділу проаналізовано матеріальну культуру відповідно до розподілу поселень на групи. Охарактеризовані кераміка, інші групи речового матеріалу, палеоботанічні і палеозоологічні рештки. 

Основною та найвиразнішою частиною речового матеріалу на поселеннях узбережжя Дніпровського лиману є кераміка, інші речові знахідки складають 1%. Фрагменти амфор – це 65-80% від загальної кількості керамічних фрагментів. В ранній групі наявні амфори Хіоса (приблизно 30%), Гераклеї Понтійської (20%), Фасоса і Менди (по 15-18%), Синопи (5-8%), Херсонеса (2-6%), Пепарета (2-9%), Коса (2-5%), Аканфа, Корінфа, Колхіди, Лесбоса, Кніда (у невеликій кількісті). Вони датуються від другої половини V до першої третини ІІІ ст. до н. е. На поселеннях пізньої групи найранішими є амфори з двоствольними ручками І ст. до н. е. – І ст. н. е., наявні численні типи ІІ-ІІІ ст. н. е., у меншій кількості знайдені амфори ІІІ-ІV ст. Як у ранній, так і в пізній групах поселень серед гончарного посуду найбільш поширена сіроглиняна кераміка, далі, у порядку зменшення, – чорно- та червонолакова, кухонна, товстостінна. Будівельна кераміка репрезентована на всіх поселеннях, максимально її частка становить 5%. Простий столовий посуд складає від 25% до 60% в керамічному комплексі (без урахування амфор і черепиці). Цей посуд може бути віднесений до ольвійського виробництва, на ранніх та пізніх поселеннях простежується наслідування форм. Переважають глечики, часто зустрічаються рибні блюда, одноручні та дворучні миски тощо. Гончарний кухонний посуд – це типові еллінські каструлі та горщики, з того ж керамічного тіста вироблено деякі глечики, покришки й світильники. До товстостінної керамiки на поселеннях ранньої групи відносяться лутерії синопського і корінфського виробництва, на городищах пізньої групи – піфоси. Ліпний посуд складає від 6-8% до 18-20% всього керамічного комплексу. На цих поселеннях знайдені горщики та покришки скіфських типів, незначна кількість горщиків і мисок гето-фракійського вигляду, а також горщики, миски, чаші, посудини на циліндричних ніжках, світильники, цідилки, рибні блюда, каструлі, глеки, канфари, кратери, мініатюрні