Поселення Нижнього Дніпра в ІV ст. до н. е. -III ст. н. е.

Загалом, до 80-х років проблема степових скіфських поселень практично не підіймалась у наукових працях та монографіях. Єдиним виданням, до якого увійшли всі відомі на той час скіфські пам’ятки IV-III ст. ст. до н. е., була монографія В.А. Ільїнської та О.І. Тереножкіна (1983). 

Надалі дослідження проблеми пов’язані з поновленням розкопок поселень Нижнього Подніпров’я. Найбільший внесок у розробку проблем хронології та аналізу матеріальної культури поселень Дніпровського лиману зробив С.Б. Буйських [1982, 1989, 1990, 1991, 1993, 1996]. Слід також відзначити праці М.Й. Абікулової [1982; 1985 – спільно з автором], Н.А. Гаврилюк і В.М. Зубаря [1983], В. П. Билкової [1989, 1991, 1992, 1994, 1996]. Перше коротке узагальнення накопиченого матеріалу скіфських поселень було зроблено у 1987 р. спільно трьома керівниками розкопок (М.Й. Абікулова, В.П. Билкова, Н.А. Гаврилюк). Продовження розкопок супроводжувалося аналізом здобутих результатів. Був зібраний достатній матеріал для порівняння скіфських та пізньоскіфських поселень [Н.А. Гаврилюк, М.Й. Абікулова, 1991], поселень античної та варварської традицій [В.П. Билкова, 1991, 1995, 1998; М.Й. Абікулова, В.П. Билкова, 1994]. Зібраний матеріал та результати його аналізу дозволили знову поставити проблему “Малої Скіфії”. У монографії С.В. Поліна, що присвячена проблемам хронології скіфських та сарматських поховальних пам’яток Північного Причорномор’я [1992], відмічається розрив у розвитку скіфської культури від початку III до II ст. до н. е., але цей важливий висновок не поширюється на всі поселення регіону. Н.А. Гаврилюк, використовуючи нові матеріали, підтримала ідею В. І. Гошкевича про мешкання ольвійського населення на пізньоскіфських городищах Нижнього Дніпра [1991]. Були виокремлені зарубинецькі компоненти в пізньоскіфській культурі Нижнього Дніпра [Є. В. Максимов, 1972, 1982, 1987]. Економічні проблеми степової Скіфії розглядаються у працях Н. А. Гаврилюк. В її монографії [1989] всі поселення Нижнього Подніпров’я IV ст. до н. е. згадуються у контексті скіфської культури. Н. А. Гаврилюк запропонувала нову характеристику Кам’янського городища, виділила Кам’янський еколого-економічний район [1989, 1990, 1992, 1994, 1996]. Соціально-економічна роль Кам’янського городища є темою спеціальної статті С.Я. Ольговського [1987]. Аналіз планування архітектурно-будівельних комплексів Кам’янського городища і пізньоскіфських пам’яток був зроблений С.Д. Крижицьким [1982]. Фортифікація поселень ольвійської хори римського часу розглядалася в спеціальній монографії С.Б. Буйських [1991], порівняння пізньоскіфської фортифікації на Низовому Дніпрі і в Криму дається в статті О.Д. Дашевської [1990]. Велике значення має дослідження палеоботанічних матеріалів [Г.О. Пашкевич, 1990, 1991] і палеозоологічних решток [О.П. Журавльов, 1990, 1991, 1993]. Але до цього часу узагальнююче дослідження поселень регіону не проводилось. 

Розділ 2. Топографія, планування та будівельні комплекси поселень Нижнього Дніпра. Розділ складається з двох підрозділів, у яких відповідно характеризуються поселення південної (північно-східне узбережжя Дніпровського лиману та гирла Дніпра) і північної (лівобережжя й правобережжя Дніпра в нижній течії) груп. На початку кожного підрозділу подається характеристика палеогеографічних умов. 

Поселення південної групи розташовані в пониззі Дніпровського правобережжя. Вони знаходяться на високих берегах над глибинними ділянками сучасного лиману. Перевагами такого розташування є наявність родючих земель, зручні пристані, можливість рибальства. Поселення витягнуті повздовж берега, довжина не менш ніж вдвічі перевищує ширину. Їхня площа, що збереглася на сьогодні, становить, в середньому, 2 га. Городище Глибока Пристань має площу біля 10 га, відрізняється також наявністю оборонних споруд (вал, рів, кам’яні стіни), але за іншими ознаками не має особливого значення в групі. На всіх поселеннях наявний потужний культурний шар, виявлено декілька будівельних періодів, простежується їхнє безперервне існування від рубежу V-IV ст. до першої третини III ст. до н. е. Наявні елементи системного планування, компактна забудова. 

У I ст. до н. е. на тій самій території виникли городища, для яких вибір місця визначався з позицій безпеки. Ці городища розташовувалися на важкодоступних мисах, що мали природні перешкоди, напільний бік був захищений оборонними спорудами (кам’яні двопанцирні стіни з глиняною забутовкою, рови, пізніше – земляні вали з дерев’яним палісадом). Площа городищ – 1-2 га, територія за їх межами використовувалась для господарських потреб. Потужність культурного шару – до 2 м. Простежено декілька будівельних періодів. Пам’ятки характеризує компактна внутрішня регулярна забудова, виділяються житлові квартали, вулиці. 

Як на ранніх, так і на пізніх поселеннях узбережжя Дніпровського лиману представлені два типи будівель: наземні сирцево-кам’яні та заглиблені у материк. Перші – це рештки багатокамерних житлових будинків з подвір’ями, дахом із черепиці або очерету, глинобитними підлогами. Представлена двошарова однорядова постелисто-ложкова кладка з вапнякових плит, також є знахідки сирцевих цеглин. Площа камери приміщення 13-18 м2. Другі – напівземлянкові житла площею 10-30 м2, заглиблені в материк на 0, 3-0, 4 м, зрідка – до 1 м, наземні стіни складені з сирцю, дахи – з черепиці або з глини та очерету. Виокремлюються два найраніших житла площею 5 м2. Досліджено господарські напівземлянки круглої форми та форми, близької до овальної, їхня площа в середньому 8 м2, глибина в материку – 0, 4-1, 4 м. Знайдено також льохи, криниці, цистерни, господарчі ями (найбільш розповсюджені типи – з вузькою верхньою частиною та великим розширеним вмістилищем). Вогнища складені із шматків вапняку, використовувалися також глиняні жаровні, які можна було переносити. На цих поселеннях знайдені спеціальні місця для викидання попелу. Характерно, що знайдений в таких місцях попіл містив набір специфічних глиняних виробів, пов’язаних з культом