Правові та організаційні основи охорони праці. Управління охороною праці

Виробничі приміщення, як правило, повинні мати природне освітлення (лише в окремих випадках, визначених ДБН, допускається проектування приміщень без природного освітлення), оскільки воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому, зігріває та знезаражує повітря (наприклад, знищує вірус грипу). 

Природному освітленню властиві і недоліки:

– непостійне в різні періоди доби та року; 

– нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення;

– при незадовільній його організації може спричинити засліплення органів зору.

Суміщене освітлення ‒ освітлення, за якого недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

Штучне освітлення, що створюється електричними джерелами світла, за конструктивним виконанням поділяється на: 

– загальне (світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з урахуванням розміщення робочих місць (загальне локалізоване освітлення));

– місцеве (світильники концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях; додаткове до загального, автономно не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань);

– комбіноване (до загального освітлення додається місцеве; доцільно використовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний в процесі роботи напрямок світла).

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на: 

– робоче (яке забезпечує нормовані освітлювальні умови (освітленіть, якість освітлення) в приміщеннях і в місцях поза будинками);

– аварійне (поділяється на освітлення безпеки (для продовження роботи при аварійному відключенні робочого освітлення, яке слід передбачити, коли раптове відключення робочого освітлення та пов’язане з ним порушення нормального обслуговування обладнання може викликати вибух, пожежу, порушення технологічного процесу, причому мінімальна освітленість робочих поверхонь повинна складати 5% від нормованої освітленості робочого освітлення, але не менше 2 лк) і евакуаційне (для забезпечення евакуації людей з виробничого приміщення при аварійному відключенні робочого освітлення, причому мінімальна освітленість на підлозі основних проходів та на сходах повинна бути не менше 0,5 лк, а на відкритих майданчиках – не менше 0,2 лк));

– охоронне (влаштовується вздовж меж території, яка охороняється в нічний час спеціальним персоналом, причому найменша освітленість повинна бути 0,5 лк на рівні землі);

– чергове (передбачається у неробочий час, при цьому, як правило, використовують частину світильників інших видів штучного освітлення).

 

4.3. Нормування та забезпечення виробничого освітлення

Для забезпечення оптимальних умов зорової роботи встановлюються нормативи освітленості. Основним документом, яким регламентується освітлення, є ДБН В.2.5-28-2006 “Природне і штучне освітлення”. На базі цих Норм розробляються галузеві норми освітлення, які враховують специфічні особливості технологічного процесу та будівельних рішень будівель і споруд галузі.

Відповідно до ДБН В.2.5-28-2006 встановлюються нормативні показники освітленості, які залежать від розряду зорової роботи, зумовленого еквівалентним розміром об’єкта розрізнення. 

Об’єкт розрізнення – це предмет, що розглядається, або ж його окрема частина, а також дефект, який треба виявити в процесі роботи.

Еквівалентний розмір об’єкта розрізнення – це розмір рівнояскравого кола на рівнояскравому фоні, який має той самий пороговий контраст, що і об’єкт розрізнення при даній яскравості фону. Для протяжних об’єктів розрізнення, довжина яких в два рази більша за ширину, визначається еквівалентний розмір, в інших випадках розряд зорової роботи встановлюється за мінімальним розміром об’єкта при розгляді з відстані 0,5 м.

ДБН встановлюють 8 розрядів зорової роботи при відстані від об’єкта розрізнення до очей працюючого не менше 0,5 м:

І – найвищої точності при мінімальному еквівалентному розмірі об’єкта розрізнення менше 0,15 мм;

ІІ – дуже високої точності при мінімальному еквівалентному розмірі об’єкта розрізнення від 0,15 до 0,30 мм;

ІІІ – високої точності при мінімальному еквівалентному розмірі об’єкта розрізнення від 0,30 до 0,50 мм;

ІV – середньої точності при мінімальному еквівалентному розмірі об’єкта розрізнення від 0,50 до 1,00 мм;

V – малої точності при мінімальному еквівалентному розмірі об’єкта розрізнення від 1,00 до 5,00 мм;

VІ – груба при мінімальному еквівалентному розмірі об’єкта розрізнення більше 5,00 мм;

VIІ – робота з матеріалами, які світяться при мінімальному еквівалентному розмірі об’єкта розрізнення більше 0,5 мм;

VIIІ – загальне спостереження за ходом процесу (незалежно від мінімального еквівалентного розміру об’єкта розрізнення, фону та контрасту).

Групи зорової роботи І – V в залежності від контрасту між об’єктом розрізнення і фоном поділяються на чотири підгрупи (а, б, в, г), для яких і встановлюється нормована освітленість.

ДБН встановлюють також наступні нормовані показники для штучного освітлення: 

– показник осліпленості (Ρ) – критерій оцінки сліпучої дії освітлювальної установки, що розраховується за формулою:

Р = (S – 1) ∙ 1000,

де S – коефіцієнт осліпленості, що дорівнює відношенню порогових різниць яскравості за наявності і відсутності сліпучих джерел в полі зору;

– коефіцієнт пульсації освітленості (Кп), % – критерій оцінки відносної глибини коливань освітленості внаслідок зміни в часі світлового потоку газорозрядних ламп при живленні їх змінним струмом, який виражається формулою:

 ,

де Еmax, Еmin – відповідно максимальне і мінімальне значення освітленості за період її коливання, лк; Есер – середнє значення освітленості за той же період, лк;

‒ показник