Предмет і метод економічної теорії

— протилежний випадок. Між ними Е, D, C, B — кількість споживчих благ, від якої суспільство відмовляється заради інвестиційних ресурсів. Трансформація споживчих продуктів у інвестиційні означає переведення ресурсів економіки з даного напряму використання на інший.

Із двох наборів даних продуктів один дає можливе виробництво споживчих благ, а інший

— можливий випуск інвестиційних ресурсів, які можуть вироблятися за той самий час. Коли кількість вироблених споживчих благ зростає, випуск інвестиційних ресурсів падає. Отже, якщо економіка країни за певний проміжок часу (секунду, хвилину тощо) виробляє 1 млрд. одиниць споживчих благ, то вона здатна випустити максимально 14 млн. одиниць інвестиційних ресурсів. Проте коли виробництво споживчих благ становить 4 млрд. одиниць, то можна виробити тільки 5 млн. одиниць інвестиційних ресурсів.

Щоб поглибити розуміння сутності виробничих можливостей, зобразимо наведені у табл.

3.1 дані графічно. Застосовуючи простий двомірний графік, довільно розмістимо дані з виробництва споживчих благ по горизонтальній осі, а інвестиційних ресурсів по вертикальній, як це показано на рис. 3.1. Точки А, В, С, D, Е, F відповідають різним комбінаціям кількості споживчих благ та інвестиційних ресурсів.

 

 

15   А

В

12С

9D U

6

E

3

 

F

012345

Споживчі блага, млрд од.

 

 

 

Рис. 3.1. Графічне зображення альтернативних можливостей виробництва

 

За  допомогою  нанесених  точок  ми  виводимо  суцільну  криву  —   межу   виробничих можливостей (МВМ), яка показана на рис. 3.2.

 

15 А

В

12 С  W

 

9 D

6 U E

 

3

F

0

1 2 3 4 5

 

Споживчі блага, млрд од.

 

 

 

Рис. 3.2. Графік межі виробничих можливостей

 

Кожна   точка   на   кривій   виробничих   можливостей   рис.   3.2   являє   собою   якийсь максимальний обсяг виробництва двох типів продуктів. Таким чином, ця крива фактично показує деяку межу. Щоб здійснити різні комбінації виробництва інвестиційних ресурсів і споживчих благ, що показані на кривій, суспільство має забезпечити повну зайнятість виробничих ресурсів і повний обсяг виробництва. Усі комбінації інвестиційних ресурсів і споживчих благ на кривій показують максимальні їх кількості, які можуть бути одержані лише в результаті найбільш ефективного використання всіх наявних ресурсів. Точки, що знаходяться за межами кривої, як, наприклад, точка W, недосяжні за даної кількості ресурсів і за даної технології виробництва.

З іншого боку, будь-яка точка всередині області, обмеженої кривою МВМ, наприклад точка U, указує, що якісь ресурси не використовуються або використовуються не кращим чином.

Графік межі виробничих можливостей ілюструє той факт, що національна економіка, повністю використовуючи наявний потенціал, у короткостроковому періоді не може збільшити виробництво будь-якого блага, не зменшивши виробництво іншого блага.

Отже, функціонування національної економіки на межі виробничих можливостей (точки А, В, С, D, Е, F) свідчать про її ефективність. Таким чином, межа виробничих можливостей показує максимальну кількість продукції, що її може виробити економіка за даного рівня технологічного розвитку і наявних факторів виробництва.

Розглянувши графік межі виробничих можливостей, виникає питання про оптимальну структуру продукції. Даний графік відповіді на це питання не дає. Одне зрозуміло, що варіанти А і F не можуть бути використані для виробництва даних типів продукції, оскільки мета суспільства полягає в тому, щоб одночасно вироблялись і предмети споживання, без яких суспільство не може існувати, і засоби виробництва, без яких неможливий сам процес виробництва цих продуктів. Оптимальну структуру випуску продукції вирішують такі фактори, як гранична корисність цих продуктів, витрати виробництва, попит і пропонування, ціна.

Вмінені витрати. Другий висновок, який можна зробити, аналізуючи дані табл. 3.2 та графіка на рис. 3.2, полягає в тому,  що існують так звані вмінені витрати виробництва. Так, виробляючи 5 млрд. одиниць споживчих благ, ми відмовляємось повністю від виробництва інвестиційних ресурсів, і навпаки, відмовившись від виробництва споживчих благ, можна виготовити    15 млн.    одиниць    інвестиційних    ресурсів.    Вмінені    витрати    характеризують трансформацію одного продукту в інший. Кількість інших продуктів, від якої слід відмовитись, щоб одержати певну кількість якогось іншого продукту, називається вміненими витратами цього продукту. У нашому прикладі 1 млрд. одиниць споживчих благ, від яких треба відмовитись, щоб одержати 5 млн. одиниць інвестиційних ресурсів, є їх вміненими витратами.

З  даних  таблиці  і  графіка  можна  зробити  і  третій  висновок  про  те,  що  діє  закон зростаючих  вмінених  витрат.  Так,  пересуваючись  у  таблиці  від  альтернативи  А  до  В,  ми бачимо,  що  виробництво  1  млрд.  одиниць  споживчих  благ  потребує  відмовитись  лише  від

 

виробництва 1 млн. одиниць інвестиційних ресурсів. Однак у міру руху від альтернативи В до С, від С до D і т. д. відкривається важливий економічний принцип. У процесі руху від альтернативи А до альтернативи F кількість інвестиційних ресурсів, від яких суспільство змушене відмовитися, щоб одержати нову кількість споживчих благ, зростає. Це вказує на те, що альтернативні комбінації за даних ресурсів пов’язані