Природа у вихованні дітей дошкільного віку

Видатний український педагог В. Сухомлинський (1918 – 1970) важливого значення надавав природі як засобу фізичного, розумового, морального та естетичного виховання. У його виховній системі, яка базується на ідеї «гармонії педагогічних впливів» чітко пов’язані природа – праця – співпереживання – творчість – слово – краса. У творах видатного педагога природа визначається, як провідний фактор виховання. Він писав: «Природа не лише об’єкт пізнання, не тільки сфера активної діяльності наших вихованців, а частина їхнього буття, взаємовідносин всього ладу їхнього життя». Але цього замало, для повноцінного розвитку потрібне живе спілкування з природою, тому більшість занять вихователі повинні проводити на свіжому повітрі, де діти серед живої природи вчитимуться мислити, думати, спостерігати. Іноді спостереження вихователі пов’язують з працею, це і висаджування в квітнику, сіяння на городі, озеленення території деревами та кущами. А ще на території закладу має розміщуватись екологічна стежинка. Саме тут діти вчаться співпереживати, берегти й турбуватися за природу. Це і розвішання годівнички та шпаківні, це і бережливе ставлення до молодих насаджень. Вихователі мають систематично, терпляче впливати на кожну дитину, щоб кожне маля могло усвідомити те, що воно є часточкою природи, а природу треба берегти і любити [27, с. 152].

Отже, аналіз наукових джерел наводить нас на висновок про те, що праця розглядається як один з основних методів ознайомлення дошкільників з природою. За результатами численних теоретичних та експериментальних досліджень видатні педагоги свідчать про те, що під впливом праці розвиваються всі розумові і фізичні сили людини. Ф. Фребель зазначав, що цінність праці в природі полягає у тому, що дитина в процесі трудової діяльності взаємодіє з реальними об’єктами природи, а це створює реальні можливості для формування реалістичних уявлень про об’єкти природи, зв’язки між ними. В процесі праці діти переконливо, наочно впевнюються у зв’язку між умовами для рослин, тварин та їх ростом, розвитком. Під час праці мова дітей збагачується новими для них словами, враження від діяльності спонукають до активного обміну думками, сприяють формуванню суджень на основі аналізу, порівнянь. Праця в природі є тією діяльністю, в процесі якої оптимально здійснюються всі завдання екологічного виховання. Тож, можна з упевненістю сказати, що видатні західноєвропейські педагоги, незважаючи на різні епохи та роки життя, одностайні у своїх думках щодо праці дитини в природі, як методу ознайомлення з природою.

В. Сухомлинський писав: «Людина доти могутня й непереможна, поки вірна законам природи» [27, с. 154]. В. Сухомлинський зазначав, що працюючи, малята переживають радість творення – могутнє почуття, без якого неможливо викликати бажання трудитися, приносити користь іншим.

 

 

У розділі ми опрацювали педагогічну літературу з проблеми ознайомлення дошкільнят з природою шляхом трудового виховання. Особливо на формування особистості дитини позитивний вплив робить праця в природі. Саме вона дає дитині відчутний і значущий результат. Доглядаючи за рослинами і тваринами, дитина проявляє турботу про природу. У праці йде активний процес пізнання застосування отриманих знань. У процесі роботи у природі зміцнюється здоров'я дитини; відбувається розвиток його психіки. При цьому дуже важлива роль педагога – його вміння створити умови, що забезпечують активність і самостійність кожного вихованця при знайомстві з природою. Вплив природи на розвиток особистості дитини пов'язаний з формуванням у нього певних знань про її об’єкти та явища.

Під час дослідження ми опрацювали методичну літературу з організації праці. Праця в природі розглядається як один з основних методів ознайомлення дошкільників з природою. Результати численних теоретичних та експериментальних досліджень свідчать про те, що під впливом праці розвиваються всі розумові і фізичні сили дитини. В процесі праці найбільш переконливий, наочно діти впевнюються у зв'язку між умовами для рослин, тварин і їх ростом, розвитком. Діти оволодівають новими прийомами обстеження: навчаються відрізняти суху землю від вологої, пухку від твердої, культурні рослини від бур'янів. Праця об'єднує, дисциплінує, виховує почуття відповідальності за життя живих істот, адже пташка, позбавлена корму, може через добу загинути, несвоєчасно политі рослини під час спеки засихають. Важливе значення має естетичне задоволення, яке одержують діти від краси вирощених ними квіткових рослин, від доглянутих кімнатних рослин тощо. Рухи на повітрі сприяють більш інтенсивному обміну речовин, удосконалюють координацію рухів. Зміцнюють нервову систему.

 

 

 

Як вже зазначалося раніше праця як метод освітньо-виховної роботи в дитячому садку має важливе значення. Безпосередньо стикаючись з предметами і явищами природи, діти набувають конкретні знання про неї, встановлюють деякі зв'язки між розвитком рослин та доглядом за ними людини. Все це позитивно впливає на розвиток їх мислення, створює основу для матеріалістичного світорозуміння. Праця сприяє розвитку розумових і фізичних можливостей дітей, їх естетичних і моральних почуттів. Участь у спільній праці, у вирішенні повсякденних справ, бажання трудитися, придбання особистого трудового досвіду – все це психологічно готує дитину до творчої праці [18, с. 56].

Систематична праця на городі, в саду, квітнику і куточку природи підвищує інтерес до рослин і тварин, допомагає виховувати у дітей любов і дбайливе ставлення до об'єктів природи, сприяє