Природа у вихованні дітей дошкільного віку

Як бачимо, форми організації праці та методика керівництва ним протягом дошкільного віку ускладнюються. Ускладнення визначається віковими можливостями дитини, а також розвитком самої трудової діяльності [30, с. 195].

Оволодіння трудовою діяльністю в старшій групі відбувається в більш складних формах організації праці. У цьому віці, необхідно сформувати вміння приймати і ставити трудову задачу, представляти результат її виконання, визначати послідовність трудових операцій, відбирати необхідний матеріал, самостійно виконувати трудовий процес при невеликій допомоги дорослих. Індивідуальні доручення з догляду за окремими об'єктами стають більш тривалими. Велику роль у керівництві роботою чергових має оцінка чергувань. До оцінки залучаються діти. При оцінці чергувань слід підкреслити гарний стан тварин, рослин. Діти оцінюють виконану черговими роботу, висловлюють судження про її якість, про ставлення до обов'язків і один до одного в процесі роботи. При оцінці слід відзначити і негативні прояви чергових (прийшов пізно, не встиг полити рослини). При організації колективної праці вихователь допомагає дітям розбитися на ланки, розподілити обов'язки між ланками і всередині ланки.

Спостерігаючи за працею дітей, вихователь надає їм допомогу, дає поради, вказівки.

Таким чином, в організації різних видів праці провідна роль належить педагогу. Він продумує організацію педагогічного процесу, що забезпечує умови, що стимулюють прояв і закріплення формованого якості. Стиль керівництва трудовою діяльністю дітей повинен будуватися не на основі «директивної» пропозиції, яка є зовнішньою для дітей, а на основі формування внутрішніх спонукань до трудової діяльності, щирого інтересу до праці, доброзичливості та довіри. Вихователь вчить приймати мету або ставити її самостійно, висуваючи суспільно-значимий мотив, долаючи труднощі, досягати результату, працювати спільно, допомагаючи товаришам, виховує прагнення виконати роботу якнайкраще [25, с. 87].

Враження про навколишню дійсність є фундаментом трудового виховання. Чим різноманітніше досвід дитини, тим більше можливості для його розвитку та виховання. Дітей слід знайомити з навколишніми предметами і явищами, вчити любити природу, пізнавати її життя, знайомити з громадським життям країни. Всі перераховані напрями в роботі безпосередньо збагачують моральний досвід дитини і сприяють формуванню таких якостей, як працьовитість, чуйність, самостійність, ініціативність, свідомість, повагу до праці дорослих та інші цінні якості особистості майбутнього громадянина – трудівника [22, с. 92].

Отже, як зазначалося вище ознайомлення дітей з природою – один із головних засобів їх розвитку. Ми довели, що в процесі праці розширюється орієнтація дітей в навколишньому середовищі, формуються пізнавальні здібності, виховується відповідне відношення до природи. Ознайомлення дітей з природою дає їм відповідний об’єм знань про предмети, явища неживої і живої природи, виховання інтересу і любові до неї. Знання про природу допомагають малюкові орієнтуватися в якостях, ознаках і властивості різних предметів. Праця дошкільників у природі допомагає вирішити завдання, що стоять перед вихователем, який знайомить дітей з природою.

Перше серед завдань – формування у дітей елементарної системи знань. Система знань про природу включає знання про її об’єкти і явища (їх ознаки, властивості), а також зв’язки і відносини між ними. З засвоєнням системи знань пов’язаний розвиток у дітей пізнавального ставлення до природи. Він проявляється в допитливості, прагненні дізнатися якомога більше. Велика роль знань у формуванні трудових навичок і вмінь. Знаючи про потреби рослин і тварин, про те, що це є живі організми про які треба дбати, дитина буде прагнути оволодіти різними способами догляду за рослинами і тваринами і правильно вибрати їх у тому чи іншому випадку. Знання про природу спонукають дітей дбайливо ставитися до неї. Добрі справи і вчинки підкріплюються усвідомленням правильності та необхідності такої поведінки з метою охорони природи. Однак дбайливе ставлення до природи неможливо сформувати тільки на основі знань. Праця у природі є проявом активної турботи про неї.

Друге завдання – формування у дітей трудових навичок і вмінь. Розуміння дітьми необхідності створення тих чи інших сприятливих умов, засноване на знаннях і підкріплене міцними трудовими навичками і вміннями, створює основу для справжньої любові до природи. Трудові навички й вміння, набуті в дитинстві, не руйнуються – надалі вони вдосконалюються, перетворюючись на більш складні види праці, Праця дітей в природі дає результати. Цим вона і привертає до себе дітей, викликає радість і бажання доглядати за рослинами і тваринами.

Третє завдання – формування у дітей любові до природи. Це завдання випливає із гуманістичної спрямованості виховання в нашому суспільстві і необхідності охорони природи – нагальної турботи всього людства. Дбайливе ставлення до природи передбачає прояв добрих справ і вчинків в тих випадках, коли це необхідно, а для цього діти повинні знати, як доглядати за рослинами і тваринами, які умови створювати для їх сприятливого росту і розвитку. Особливе значення для формування дбайливого ставлення до природи мають знання про живому організмі, вміння відрізняти його від об'єктів неживої природи [29, с. 187].

Всі перераховані завдання, що стоять перед вихователем, тісно