Психоаналітичний, гуманістичний та соціально-когнітивний напрямок

 

Виставлені вперед рога говорять про цілеспрямовану особистість, але маленький  розмір сонця сигналізує про недостатню впевненість у собі... 

 

Тому будь-який зміст, що люди вкладають у нього, імовірно, відбиває їхні інтереси й конфлікти. Генрі Мюррей (Henry Murray, 1933) продемонстрував можливий зразок подібного тесту на прикладі вечірки, організованою його 11-літньою дочкою. Він попросив дітей пограти в страшну гру за назвою "Убивство". Коли їм після гри показали фотографії, то вони сприйняли їх як більше злісні, ніж їм здавалося до гри. Діти, на думку Мюррея, спроектували свої внутрішні почуття на картинки.

Через кілька років Мюррей ввів тематичний апперцептивний тест (ТАТ). у якому люди після перегляду картинок створюють за ними розповіді. Як ви пам'ятаєте по главі 12, однієї з областей застосування ТАТ стала оцінка мотивації до досягнень. Передбачається, що ті, хто розглядають картинку із замисленим хлопчиком представляють його замріяним про якесь досягнення й переслідують при цьому власні цілі.

Різноманітні проективні тести містять прохання до тестуємих описати людини, закінчити речення ("Моя мама...") або запропонувати перше слово, що прийшло в голову, після того, як екзаменатор назве опорне. Широко використовуваним тестом у цьому плані є знаменитий тест чорнильних плям Роршаха. представлений в 1921 році швейцарським психіатром Германом Роршахом (Hermann Ror-schach). Він заснований на допущенні, що те, що ми бачимо в 10 чорнильних плямах, відбиває наші внутрішні почуття й конфлікти. Якщо ми бачимо в них лютих тварин або зброю, екзаменатор може прийти до висновку, що ми охоплені агресивними тенденціями.

проективний тест

тест особистості, у якому випробуваному представляються невизначені стимули, що викликають проекцію внутрішньої динаміки (приклади - тест Роршаха або ТАТ).

тематичний апперцептивний тест (ТАТ)

проективний тест, у якому випробувані описують події, що відбуваються на

малюнку, виражаючи при цьому свої внутрішні почуття й інтереси. (малюнки розроблені так, що їх можна витлумачити по-різному.)

тест чорнильних плям Роршаха

широко розповсюджений проективний тест із 10 чорнильних плям, створений Германом Роршахом з метою виявлення схованих почуттів людини шляхом інтерпретації цих плям.

Чи виправдане подібне допущення? Якщо так, то чи може психолог використати метод Роршаха для розуміння чиєїсь особистості й діагностики емоційних порушень? Згадаєте з дискусії про тести на інтелект із глави 11, що двома первинними критеріями гарного тесту є надійність (стійкість результатів) і валідность (пророкування спрямованості тесту). Давайте розберемося, ґрунтуючись на цих критеріях, наскільки гарний метод Роршаха.

"Якщо професіональний психолог "оцінює" Вас у ситуації ризику й пропонує відповісти, яку реакцію викликають у Вас чорнильні плями... ідете з кабінету такого психолога". Робін Дейвс. "Картковий будиночок: психологія й психотерапія, заснована на міфі" (1994)

Більшість дослідників уважає його не дуже гарним (Peterson, 1978). Не існує ні однієї прийнятої системи підрахунку балів і тлумачення цього тесту. Тому, якщо оцінювачі не керуються єдиною оцінною системою, їхня згода щодо результатів будь-якого тесту буде мінімальним. Не можна також сказати, що він успішно показав себе в пророкуванні поводження або в розпізнаванні груп (наприклад, у визначенні того, хто схильний до самогубства, а хто - ні).

Хоча метод Роршаха й не настільки популярний, як ніколи, він все-таки перебуває в авангарді використовуваних психологічних інструментів (Piotrowski & Keller, 1989). Деякі клініцисти як і раніше довіряють його валідності - не як механізм, що сам по собі може поставити діагноз, а як джерело гіпотетичних провідників, що дають допоміжну інформацію. Інші вважають, що даний тест - величезна підмога в техніці інтерв'ювання. Новий, заснований на наукових дослідженнях, механізм оцінки й тлумачення тестів з використанням комп'ютерів сприяє зміцненню згоди між оцінювачами й валідностю тесту - хоча й не в такому ступені, щоб задовольнити критиків (Ехпег, 1993; Shontz & Green, 1992; Wood & others, 1996). Однак ця система оцінки допускає, що плями дійсно виглядають як певні предмети, хоча самим тестом мається на увазі, що це не так (Dawes, 1994). До того ж Фрейд і сам не став би, напевно, намагатися приписувати кожному пацієнтові певну кількість балів замість того, щоб цікавитися відносинами між психіатром і пацієнтом, що складаються під час тесту.

 

 

Знаючи дещо про ідеї Фрейда, послухаємо тепер його критиків. Варто мати на увазі, що вони критикують психолога з позиції кінця двадцятого сторіччя - позиції, що і сама підлягає перегляду. Фрейд умер в 1939 році, не скориставшись всім тим, що ми знаємо про людський розвиток, мислення й емоції, а також сьогоднішніми інструментами дослідження. Критикувати його теорії, порівнюючи їх з поточними концепціями, - те ж саме, що порівнювати модель "Т" Генрі Форда із сьогоднішнім "ескортом", говорять шанувальники Фрейда. Для його критиків, однак, ідеї Фрейда є історичним еквівалентом психології, порівнянним з теорією плоскої форми Землі в астрономії.

"Дослідники починають приходити до загального висновку: немає буквально жодного доказу на користь теорії Фрейда, на користь єдиного цілого". Фредерік Круз (1996).

Ідеї Фрейда у світлі сучасних досліджень

Останні дослідження заперечують багато специфічних ідей Фрейда. Сьогоднішні еволюційні психологи розглядають наш розвиток протягом всього життя, а не