Психоаналітичний, гуманістичний та соціально-когнітивний напрямок

Яким образом психологи описують і класифікують особистості? Тут може допомогти аналогія. Уявіть собі, що ви хочете описати й класифікувати яблука. Хтось правильно помітить, що кожне з них - унікальне. Проте вам допоможе класифікація яблук на окремі сорти - "Дідусь Сміт", "Макінтош", "Чарівний" і так далі. Саме так описували особистість стародавні греки, класифікуючи людей на чотири типи. Залежно від того, які, на їхню думку, "настрою" (флюїди) домінують у тілі людини, вони розділяли людей на меланхоліків (придушених), сангвініків (веселих), флегматиків (спокійних) або холериків (дратівливих).

Сьогодні в нас інші подання про основні типи характерів. Джером Каган (Jerome Kagan, 1989) класифікує темпераменти дітей на соромливо-здавлені й сміло-нездавлені типи. Деякі психологи в області охорони здоров'я класифікують людей на сильні (Тип А) і слабкі (Тип Б) натури (с. 521-522).

Психолог Вільям Шелдон (William Sheldon, 1954) класифікував людей по типі тіла. Санта Клаус є типовим представником пухкого ендоморфа - спокійного й веселого. Супермен - типовий представник мускулистого мезоморфа; сміливий і фізично активний Шерлок Холмс - типовий приклад сухорлявого ектоморфа - підтягнутого й відокремленого. Чи асоціюються в дійсності різні характери з різними типами тіла? Коли дослідники оцінюють типи тіла й характери людей незалежно друг від друга, між ними спостерігається лише незначний зв'язок. Стереотипи про круглолицього щасливчика й про мускулистому й упевненому в собі людині залишаються всього лише стереотипами, що перебільшують правду (Tucker, 1983).

Більше популярної сьогодні, особливо в питаннях бізнесу й працевлаштування, є спроба класифікувати людей відповідно до типів особистості Карла Юнга, певними на основі їхніх відповідей на 126 питань, складених Ізабель Бріггс Майерс і її матір'ю Катлін Бріггс (Isabel Briggs Myers, Kathleen Briggs, 1987). Типовий індикатор Майерс-Бріггс дуже простий. У ньому, наприклад, пропонується вибрати відповідь на таке питання: "Ви звичайно цінуєте почуття більше, ніж логіку, або, навпаки, логіку цінуєте більше, ніж почуття?" Потім підраховуються переваги тестованого, що визначають його як "почуттєву" або як "мислячу" натуру, і пропонуються йому в виразах похвали. Про чуттєві типи, наприклад, говориться, що вони чутливі до достоїнств людей, ставляться до них "співчутливо, шанобливо й тактовно"; мислячих натурах - що вони "віддають перевагу об'єктивній правді" і "добре аналізують". Тому більшість людей" погоджується з констатуючим типом особистості, що відбиває їхня заявлена перевага. Вони також можуть прийняти його як основу для підбору партнерів по роботі й завдань, які приблизно підходять їхнім темпераментам. Однак у звіті Ради національних досліджень відзначається, що використання цього тесту випереджає дослідження з його оцінки в якості передбачення робочих показників ефективності праці і що "його популярність при відсутності підтверджених наукових даних викликає занепокоєння" (Druckman A Bjork, 1991, с. 101; див. також Pitten. 1993).

 

 

Якщо класифікація людей на той чи інший відмінний тип особистість не здатна повністю відбити їхню індивідуальність, як же інакше ми можемо описати. Повертаючись до нашої аналогії з яблуками ми могли б описати його у відповідності декількома параметрами - як відносно велике або маленьке, червоне або жовте, солодке або кисле. Застосовуючи до людей кілька вимірів рис особистості одночасно, психологи могли б описати нескінченну безліч індивідуальних варіацій характеру. (Згадаєте до глави 5, що варіації, що ґрунтуються всього лише на трьох колірних вимірах - кольорах, насиченості і яскравості - дають тисячі квітів.)

Відповідно до яких вимірів рис можна описати особистість? Олпорт і його колега X.С.Одберт (Н.S.Odber. 1936) буквально перерахували всі слова у тлумачному словнику, які служать для опису людей. Це список нараховував майже 18 000 слів! Як же психологам стиснути його до підходящого числа основних рис?

Можливий шлях - запропонувати риси, такі, наприклад, як занепокоєння, які відповідно до певної теорії розглядалися б як основні. Більше новий метод - факторний аналіз, статистична процедура, описана в главі 11, для визначення груп питань тесту, що зачіпають основні компоненти інтелекту (такі як просторові, логічні здібності або вербальні навички). Уявіть собі, що люди, які вважають себе товариськими, схильні також стверджувати, що їм подобаються хвилюючі події, розиграші, і, навпаки, вони не люблять спокійного читання. Подібний статистично співвіднесений набір типів поводження відбиває основну рису або фактор - у цьому випадку рису, що називається екстравертованістю.

Британські психологи Ганс Айзенк і Сібіл Айзенк (Hans Eysenck, Sybil Eysenck) вважають, що ми можемо скоротити наші звичайні індивідуальні варіації двох або трьох генетично обумовлених вимірів, що включають екстравертованість-інтровертваність і емоційну стабільність-нестабільність. Особистісний опитувальник Айзенка був запропонований людям в 35 країнах світу - від Китаю й Уганди до Росії. При аналізі відповідей людей неминуче на перший план у якості вимірів характеру виступають фактори екстравертованості й емоційності (Eysenck, 1990, 1992). Екстраверти, як стверджують ці дослідники, шукають стимуляції, тому що їхній звичайний рівень порушення мозку відносно низький. Емоційно стабільні люди реагують спокійно, тому що їх автономні нервові системи не настільки