Психоаналітичний, гуманістичний та соціально-когнітивний напрямок

На відміну від суб'єктивності проективних тестів інструменти для оцінки особистості дають об'єктивну оцінку - настільки об'єктивну, що ними може управляти навіть комп'ютер. (Комп'ютер може також надавати опис людей, які раніше відповідали подібним чином.) Об'єктивність, однак, не гарантує валідності. наприклад, навчені досвідом тестовані можуть давати помилкові відповіді, щоб зробити гарне враження при проходженні тесту MMPI з метою працевлаштування. (Вони навмисно відповідають соціально кращим чином, крім таких пунктів, як, наприклад, "Іноді я злюся", у відношенні яких майже кожна людина схильна визнати свою недосконалість.) Більше того, легкість комп'ютерного тестування спокушає недосвідчених адміністраторів - у тому числі багатьох керуючими відділами кадрів, що приймають на навчання у вузи, і психіатрів - використати цей тест у сферах, у яких він не був перевірений (Matarazzo, 1983). Проте об'єктивність MMPI стала причиною його популярності й перекладу більш ніж на 100 мов світу.

особистісний опитувальник

опитувальник, що складається з питань або висловлень (потребуючих відповіді типу "згодний - не згодний або істинно - хибно"), що стосуються почуттів і поводження людей у різних ситуаціях. Призначений для оцінки тих або інших особистісних рис.

Міннесотський багатофазний особистісний опитувальник ММРІ - minnesota multiphasic personality inventory)

найбільш вивчений і широко застосовуваний особистісний тест. Спочатку розроблений для виявлення емоційний розладів і дотепер вважається найбільш підходящим для цієї мети, але останнім часом широко застосовується й в інших якостях.

емпірично розроблений тест

тест, розроблений на підставі великої кількості питань і висловлень,  з яких дослідним шляхом відбираються ті, які дозволяють визначити розходження між групами опитуваних.

 

 

Висока Т-оцінка свідчить про психологічні розлади. Середня величина Т-оцінки-50 балів. На малюнку показані результати тестування молодої людини по імені Ед, що страждає депресією й підвищеною тривожністю, до й після курсу психотерапії. При обробці дані результати переводяться в Т-бали. Середньою вважається Т-оцінка, рівна 50 балам. Приблизно дві третини людей мають Т-оцінки в діапазоні від 40 до 60 балів. (Адаптовано по Butcher, 1990.)

Хоча тести на вимір особистості, засновані на розповіді людини про себе самому, є найпоширенішим методом оцінки рис, психолог Девід Фандер (David Funder, 1991, 1995) вважає, що розповіді колег дають більш достовірну інформацію. Друзі, що постійно спостерігають за вами в щоденних ситуаціях, можуть упевнено судити про те, скажімо, наскільки ви екстравертні. Розповідь про себе й розповіді колег звичайно збігаються (Воrkenau & Liebler, 1993). Але якщо вони не збіглися, Фандер робить ставку на розповіді колег. Якщо всі, хто вас знає, погоджуються з тим, що ви товариські, виходить, незалежно від того, що думаєте про це, - так воно і є.

ЗНАЧЕННЯ ТЕОРІЇ РИС

Чи є риси особистості стабільними й незмінними в часі? Або наше поводження залежить від того, де й з ким ми перебуваємо? Вільям Фолкнер створював персонажі (наприклад, Егоцентричного Джейсона Компсона), риси характеру яких не змінювалися протягом часу й залежно від місця. Італійський сценарист Луіджи Піранделло мав інший погляд. Для нього особистість була постійно мінлива, створена для конкретної ролі або ситуації. В одній з п'єс Піранделло Ламберто Луіджи описує себе синьйорі Сіреллі: "Я дійсно той, за кого ви мене приймаєте, хоча, моя дорога пані, це не заважає мені дійсно бути тим, за кого мене приймає і ваш чоловік, і моя сестра, і моя племінниця, і синьйора Чіні, - тому що вони також абсолютно праві!" На що та відповідає: "Інакше кажучи, ви різна людина для кожного з нас".

"Різниця між нами й нашим "Я" така ж значна, як між нами й іншими". Мішель де Монтень (1588)

Дилема особистість - ситуація

Хто ж тоді краще представляє особистість людини - постійний Джейсон Компсон Фолкнера або непостійний Лаудізі Піранделло? Обоє. На нашу поведінку впливає взаємодія внутрішніх диспозицій і зовнішнього середовища. Проте залишається питання: що важливіше? Може, ми більшою мірою такі, якими нас уявляв Фолкнер, або такі, якими нас бачив Піранделло? При необхідності вибору більшість людей схилялася б до думки Фолкнера. До кінця 1960-х років те же саме зробила б більшість психологів. Хіба не очевидно, що деякі люди - винятково свідомі, а деяких - ненадійні; деякі - веселі, а інші - строгі, деякі - товариські, а інших – сором’язливі?

Розглядаючи постійні суперечки навколо особистості й ситуації, ми шукаємо справжні риси характеру, які зберігаються протягом часу й у різних ситуаціях. Якщо товаристськість - риса, то ті люди, яким вона властива, повинні діяти товаристсько незалежно від часу й місця. Чи не так це? У главі 4 ми розглядали дослідження, у яких людина вивчалася протягом всього життя. І ми відзначали, що деяких вчених (особливо вивчаючих дітей) вражають зміни особистості, а інших - її стабільність у дорослих. Якщо людей оцінити замолоду, а потім повторно зробити це через кілька десятиліть, їхні особистісні риси зберігаються. Інтереси можуть змінитися: жагучий колекціонер тропічної риби може стати захопленим садівником, гарний торговець - старанним соціальним працівником. Соціальні зв'язки теж тяжіють до зміни: вороже настроєний чоловік може почати нові відносини з іншою партнеркою. Але більшість