Психоаналітичний, гуманістичний та соціально-когнітивний напрямок

 

 

- Колись містер Коулін заснував одну з перших байкерських тусовок.

Сталість специфічних типів поводження від однієї ситуації до іншої - інша справа. Як відзначив Вальтер Мішель (Walter Mischel, 1968, 1984), дії людей не мають передбачуваної сталості. В одному з перших досліджень по тому питанню Хью Хартшорн і Марко Мей (Hugh Hartshorne, Mark May, 1928) дали тисячам дітей можливість збрехати, обдурити й украсти в домашній обстановці, у грі й у класній кімнаті. Чи були деякі діти послідовно чесні, а інших - навпаки? Загалом, немає. Більшість дітей схильні вдатися до обману в окремих ситуаціях, але не в усіх, як повідомили дослідники. Дитячі "неправда, обман і злодійство  обмірювані в тестових ситуаціях у цих дослідженнях, мають дуже слабку кореляцію". Через більше півстоліття дослідження, проведені Мішелем над свідомістю студентів, привели до такого ж відкриття. Між свідомістю студента в одному випадку (скажемо, своєчасним приходом на заняття) і аналогічної - в іншому (допустимо, своєчасною здачею завдань) ніякого зв'язку немає. Піранделло не здивувався б цьому.

Звичайно вважається, що соціальна психологія вивчає тимчасові, зовнішні фактори впливу на поводження людей, а психологія особистості - постійні, внутрішні фактори, але це - спрощення: у дійсності поводження завжди залежить від взаємодії з іншими людьми або від ситуації.

Мішель також відзначає, що показники людини в тестах на визначення особистісних рис лише незначним чином передбачають його поводження. Наприклад, показники людини в тесті на екстравертність необов'язково передбачають те, наскільки він буде в дійсності товариським у тім або іншому випадку. Якщо ми будемо пам'ятати про такі результати, то, за словами Мішеля, будемо більше уважні й стримані відносно навішення ярликів людям і в обговоренні їхніх рис характеру. Ми б не поспішали з висновками, якби нас попрохали передбачити, до чого схильний конкретна людина: до порушення слова честі, здійсненню самогубства або до можливості стати гарним працівником. Наука може передбачити на багато років уперед фазу місяця на кожну конкретну дату, але ми не можемо прогнозувати, що ви будете почувати і як діяти завтра.

У захист наявності особистісних рис Сеймур Епстайн (1983) затверджував, що намагатися пророчити специфічну дію на основі результатів тесту на визначення особистісних властивостей - те ж саме, що намагатися пророчити вашу відповідь на специфічне питання тесту про здатності на основі результатів тесту на інтелект. Ваша відповідь на будь-яке дане питання непередбачений, оскільки залежить від безлічі змінних (прочитання питання, розуміння даної теми, рівня зосередженості в цей момент, удачі). Ваша середня точність відповіді на багато питань у декількох тестах більше передбачувана. Аналогічним образом, за спостереженнями Епстайна, передбачувана й середня товариськість, задоволеність або безтурботність людей у багатьох ситуаціях. При оцінці сором'язливості або відкритості певної людини ця сталість дозволяє людям, що добре знають його, зійтися в думках про його риси характеру (Kenrick & Funder, 1988). Як можуть підтвердити наші кращі друзі, ми дійсно маємо риси особистості - генетично обумовлені, наскільки нам тепер відомо. Крім того, наші риси є соціально значимими. Вони впливають на наше здоров'я, мислення й працездатність (Deary & Matthews, 1993; Hogan & others, 1996).

Сталість експресивного стилю

У незнайомих формальних ситуаціях - можливо, на обіді в чужому будинку - наші риси можуть залишатися схованими в той час, коли ми уважно прислухаємося до соціальних сигналів. У знайомих неформальних ситуаціях - скажемо, у дружній компанії - ми почуваємо себе менш стримано й дозволяємо своїм рисам виявитися (Buss, 1989). У подібних ситуаціях наші експресивні стилі поводження разюче постійні. Так, ми часто становимо стійке враження про людину за кілька митей зустрічі з ним, помічаючи його пожвавлення, манеру говорити й жести. Наліні Амбади й Роберт Розенталь (Nalini Ambady, Robert Rosenthal, 1992, 1993) зняли на відеоплівку 13 студентів-старшокурсників Гарвардського університету, які виступають у ролі вчителів для початкових курсів. Потім сторонні спостерігачі переглянули три коротких уривки поводження кожного вчителя - усього лише 10-секундні кліпи  спочатку, середини й кінця уроку - і оцінили їхній рівень упевненості, активності, теплого відношення й так далі. Ці оцінки поводження, засновані на 30 секундах спостереження за викладанням, разюче добре передбачили середню оцінку, дану студентами конкретному вчителеві наприкінці семестру. Перегляд ще більш коротких уривків - трьох 2-секундних кліпів - дав оцінки, кореляція яких з відповідними оцінками студентів склала +72. Перші враження деяких людей, складені на основі експресивного поводження, збігаються з довгостроковими враженнями інших людей.

Навіть миттєвий погляд на яку-небудь людину може стати викривальним за допомогою експресивності. Деякі люди від природи експресивні (тому в них виявляється талант у пантомімах і шарадах); інші - немає (тому вони краще грають у покер). Щоб оцінити свідомий контроль людей за своєї депресивності, Белла Депауло зі своїми колегами (Bella DePaulo, 1992) попросила людей поводитися як можна експресивніше або стриманіше, висловлюючи якусь думку. Вона зробила чудове відкриті: неекспресивні люди, навіть зображуючи експресивність, менш експресивні, ніж експресивні люди, що діють природньо. Подібним чином і