Психоаналітичний, гуманістичний та соціально-когнітивний напрямок

Олімпієць Карл Льюіс концентрировався на досягненнях олімпійського героя Джессі Оуенса, щоб додати силу своїм устремлінням. Аналогічним чином і студенти Мічиганського університету в комбінованій студентській медичній програмі одержують більше високі оцінки, якщо виконують її з усвідомленим поданням себе як успішно практикуючих лікарів. Самі жагучі мрії найчастіше кладуть початок самим великим досягненням.

В основі цього дослідження лежить припущення (яке розділяють гуманістичні психологи), що самість, як організатор думок, почуттів і дій, є осьовою опорою особистості. Ми краще запам'ятовуємо інформацію, якщо кодуємо її в категоріях свого "я". Торуй Хіггінс і Джон Бар (Tory Higgins, John Bargh, 1987) попросили тестованих подумати, які зі специфічних слів типу "дружній" ставляться до них самих, а які - до інших людей. Учасники цього експерименту надалі краще запам'ятали слова, які обмірковували у відношенні до себе.

Те, що ми почуваємо у відношенні до себе, теж важливо. Дослідження підтверджують доброчинний вплив позитивного почуття власного достоїнства, але також вказують і на шкоду гордині.

Користь самоповаги (самооцінки)

Висока самооцінка - коли людина знає собі ціну - дає свої дивіденди. Люди, які добре ставляться до себе (погоджуються із самостверджуючими пропозиціями анкети), проводять менше безсонних ночей, пручаються зовнішньому тиску, менш схильні до вживання наркотиків, більше наполегливі при виконанні складних завдань і просто щасливіші інших (Brockner & Hulton, 1987; Brown, 1991).

Люди з низькою самооцінкою не обов'язково бачать себе невдахами, але їм не вистачає гарних слів, які вони могли б сказати про самих себе. Найчастіше нещастя й розпач співіснують із низьким почуттям власної поваги. Люди, що почувають відставання від своїх надій, схильні до депресії. А ті, які не можуть рівнятися на свій ідеал, піддані занепокоєнню (Higgins, 1987). Дослідник в області психотерапії Ганс Штрупп (Hans Strupp, 1982) відзначає що "як тільки ви починаєте слухати розповідь пацієнта, перед вами встають нещастя, розчарування й розпач... Основною причиною всіх цих складностей є порушення почуття самоприйняття й власного достоїнства".

 

Коледж Позитивного образа себе - Університет Низької самооцінки 7:0.

Низький ступінь самоповаги (самооцінка) виявляється в різних формах. Схильні до депресії люди можуть усвідомлювати, що вони не в змозі реалізувати свої надії. Піддані занепокоєнню люди найчастіше усвідомлюють, що вони не в змозі бути тим, ким повинні бути (Higgins, 1987). Для людей, що почувають свою невідповідність певному рівню, біль у зв'язку з очікуваним соціальним відторгненням у вигляді низького почуття власної гідності може бути адаптованою. Як і інші види болю, вона, можливо, допомогла нашим предкам вижити, послуживши для них мотивуванням поводитися таким чином, щоб зберегти свою участь у сприятливому виживанню групі (Leary & others, 1995). Діючи відповідним чином, вони почували себе спокійно, знаючи, що їх не залишать одних.

Кореляційний зв'язок між низьким почуттям самоповаги (самооцінкою) і життєвими складностями має й інші можливі інтерпретації. Психологи Вільям Деймон (William Damon, 1995), Робін Доз (Robyn Dawes, 1994) і Мартін Селігман (Martin Seligman, 1994) сумніваються, що почуття власної гідності дійсно є "бронею, що захищає дітей" від життєвих безладь. Можливо, навпаки: безладдя й невдачі можуть викликати низьку самооцінку. Може бути, почуття власної гідності відображає дійсність, а хороші відчуття йдуть за гарними вчинками? А може, це побічний ефект зустрічі зі складними завданнями й подолання труднощів? Якщо це так, як вони стверджують, то розвитку почуття самоповаги (самооцінки) у дітей більше сприяють здійснені власною працею досягнення, ніж багаторазові нагадування про те, які вони чудові.

Однак в експериментах проявляється ефект низької самооцінки (самоповаги). Тимчасово принизьте самооцінку людей (наприклад, сказавши їм, що вони погано впоралися з тестом на визначення здатностей або принизивши їх), і вони більшою мірою будуть схильні принизити інших або виявити підвищені расові забобони. Люди, які негативно ставляться до себе, схильні також до вразливості й  недовірливості. (Baumeister, 1993; Baumgardner & others, 1989; Pelham, 1993). Одні "люблять своїх ближніх, як самих себе", а інші ненавидять своїх ближніх, як самих себе. Учасники експериментів, які змушували відчути свою незахищеність, часто ставали надмірними критиками - немов для того, щоб уразити інших своєю дотепністю (Amabile, 1983). Подібні відкриття підтверджують припущення Маслоу й Роджерса, що здорова самооцінка дає позитивні результати. Прийміть себе таким, яким ви є, і вам легше буде приймати інших людей.

Культура й самооцінка

Чи правда, як багато хто думає, що етнічні меншини, люди з недоліками й жінки деякою мірою неповноцінні через обділене почуття самоповаги? Накопичені свідчення говорять, що це не так. Афро-американці не страждають низьким почуттям самоповаги. Як стверджують соціальні психологи Дженніфер Крокер і Бренда Майор (Jennifer Crocker, Brenda Major, 1989): "Ряд досліджень дозволяє зробити висновок, що чорні мають рівний або більш високий рівень почуття самоповаги, ніж білі". Дослідження з теми "Психіатричні порушення в Америці", проведене в 1980-х роках Національним інститутом ментального здоров'я, також підтверджує, що