Психоаналітичний, гуманістичний та соціально-когнітивний напрямок

Складена із копітких материнських старань,

Мама перенесла стільки болю через мене...

Як би мені хотілося, щоб, завтра прийшла блага звістка

Про те, що я відплатив своєї матері за її глибокі почуття до мене.

Для китайця із сільської місцевості такі пісні, як "Я повинен бути самим собою", здалися б настільки ж дивними.

Будучи більше самодостатніми, індивідуалісти легше входять у соціальні групи й безболісно залишають їх. Вони почувають відносну волю у виборі церкви, роботи й навіть можуть кинути свої більші родини й переїхати на нове місце. Шлюб триває доти, поки обидві сторони люблять один одного. Колективісти ж можуть бути нерішучими в нових групах і почувати зніяковілість (Singelis & Sharkey, 1995). У них більше глибокі й стабільні схильності до знайомих і друзів. Їхні відносини носять довгостроковий характер. Таким чином, між наймачем і найманим робітником виникає більше сильна прихильність.

Оскільки люди в колективістських культурах цінують общинну солідарність, вони заохочують підтримку гармонії й дають можливість іншим людям виявити себе. Відкрита конфронтація й пряма відвертість дуже рідкі, як, втім, і вираження особистого егоїзму. У тім, що говорять люди, відбивається не тільки те, що вони почувають (свої внутрішні відносини), але також і те, що, як вони думають, почувають інші люди (Kashima & others, 1992). Старші люди й начальство вселяють повагу. Щоб зберегти колективний дух, люди уникають гарячих тем, підкоряються бажанням інших і проявляють увічливу покірність (Kitayama & Markus, у пресі; Markus & Kitayama, 1991). Люди пам'ятають тих, хто зробив їм послугу, і взаємність перетворюють у соціальне мистецтво. Колективістське "я" не незалежне, а взаємозалежне. Особливо серед тих колективістів, які перебувають під впливом конфуціанскої ідеї про те, що людське "я" - це вузлик в "павутині взаємозалежності" (Kim & Lee, 1994), і жодна людина не є островом.

 

І індивідуалізм, і колективізм мають як переваги, так і недоліки. Люди в конкуруючих індивідуалістичних культурах мають більшу особисту волю, більше пишаються своїми особистими досягненнями, менш географічно прив'язані до своїх родин і одержують більше задоволення від самоти.

Як стверджував Гаррі Трайандіс (Triandis, 1989) не варто зачудуватися тому, що в сучасному світі колонізаторами були не азіати, що не бажають рвати соціальні й сімейні зв'язки, а індивідуалістичні європейці. Точно так само не дивно, що країни, колонізовані європейцями, що залишили свої родини й друзів, сьогодні відрізняються високим індивідуалізмом.

Їх менш уніфіковані культури пропонують розмаїтість життєвих стилів і дають можливість людям конструювати свої власні ідентичності. Новаторство й творчість вітаються, а людські права шануються. Пояснюють це й дані Еда Дінера, Марісси Динер і Керол Дінер (Ed Diener, Marissa Diener, Carol Diener, 1995), що свідчать про те, що люди в індивідуалістичних культурах більше щасливі, чим у колективістські. Коли індивідуалісти переслідують власні цілі й все йде добре, життя для них має сенс.

Але такі переваги даються ціною більше частіших випадків, самітності, розлучень, убивств і захворювань, зв'язаних зі стресом (Рорепое, 1993; Triandis & others, 1988). Колективісти вимагають менше романтизму й реалізації особистих ідеалів у шлюбі, що робить його менш підданим розриву (Dion & Dion, 1993). У спеціальному дослідженні 78 відсотків американських жінок і 29 - японських заявили, що "збереження романтичних відносин" має дуже важливе значення для гарного шлюбу (American Enterprise, 1992). В останні десятиліття західний індивідуалізм зріс, а акцент на суспільні обов'язки й сімейні зв’язки знизився (Yankelovich, 1993). Мартін Селігман (Martin Seligman, 1988) стверджує, що "невтримний індивідуалізм має два складові власного руйнування. По-перше, суспільство, що звеличує особистість до такої міри, як наше, приречено на депресію. ...По-друге, і, мабуть, це найважливіше, - безглуздість, що має місце, коли немає прихильності до чогось більшому, ніж ви самі".

Таблиця. Контраст цінностей індивідуалізму й колективізму

ПоняттяІндивідуалізмКолективізм

Самість Незалежність (джерело ідентичності — індивідуальні особливості) Взаємозалежність (джерело ідентичності — приналежність до групи) 

Життєва мета Відкрити й виявити власну неповторність Підтримувати й зміцнювати зв'язки 

Що є важливим Я — особисті досягнення й результати, права й волі Ми — групові цілі й солідарність; соціальна відповідальність і відносини 

Боротьба із труднощами Змінити реальність Пристосуватися до реальності 

Моральність Визначається індивідами (заснована на самості) Визначається соціальними мережами (заснована на боргу) 

Відносини з іншими Численні, часто тимчасова й випадкові; припустима конфронтація Нечисленні, тісні й міцні; цінується гармонія відносин 

Поводження Відбиває особистісні особливості й установки людини Відбиває соціальні норми й ролі 

 

 

Сказане про Фрейда можна віднести й до гуманістичних психологів: їхні ідеї стали всеосяжним і істотно вплинули на науку, освіту, виховання дітей і керівництво. Вони також знайшли застосування, іноді в занадто вільному трактуванні, у сучасній популярній психології.

Через популярну психологію багато хто з нас познайомився з вченнями Маслоу й Роджерса: що позитивне самосприйняття - ключ до щастя й успіху; схвалення й співпереживання допомагають перейнятися позитивними почуттями до себе; люди в основному добрі й здатні до самовдосконалення. У спеціальному дослідженні було виявлено, що американці вважають у пропорції 4 до 1, і "людська натура в сутності позитивна", а не "мінлива