Психоаналітичний, гуманістичний та соціально-когнітивний напрямок

Здоров'я теж перебуває під сприятливим впливом загального оптимізму. Відомо, що подавлений безнадійний стан погіршує імунну систему. Багаторазові дослідження показали, що оптимісти живуть довше песимістів і менше хворіють.

Позитивне мислення перед лицем всіляких напастей дає позитивні результати. Те ж саме можна сказати й про частки реалізму. Стурбованість щодо передбачуваної невдачі може викликати енергійні зусилля, спрямовані на запобігання загрозливої ситуації (Captor & Norem, 1989; Goodhart, 1986; Showers, 1992). Надмірно впевнені студенти часто мають гіршу успішність, ніж їх не менш здатні однолітки, які, побоюючись невдачі на майбутньому іспиті, ретельно вчаться й одержують прекрасні оцінки. Эдвард Чанг (Edward Chang, 1996) констатує, що американські студенти азіатського походження у порівнянні з їхніми однолітками європейського походження проявляють у якомусь ступені більшу частку песимізму, що, як він підозрює, допомагає пояснити їхні значні досягнення в навчанні. Успіх вимагає достатньої частки оптимізму, що підтримував би надію, але також і необхідна кількість песимізму, щоб запобігти самовдоволенню.

Надмірний оптимізм здатний засліпити нас перед лицем реального ризику. Нейл Вайнштайн (Neil Weinstein, 1980, 1982, 1996) показав, як наша природна схильність до позитивного мислення може привести до "нереалістичного оптимізму щодо майбутніх подій". Більшість студентів вважає, що вони менш схильні, ніж їхні середні однолітки, зштовхнутися із проблемами алкоголізму, кинути школу або пережити серцевий наступ до сорока років. Більшість юнаків і дівчат вважає себе у порівнянні зі своїми однолітками, менш підданими ризику, заразитися вірусом Спида (Abrams, 1991).

 

 

- Просто ми занадто слабко махали крильми.

При такому ілюзорному оптимізму, зафіксованому майже у 200 дослідницьких звітах, люди можуть не починати розумних застережливих мір. Більшість молодих американців знає, що половина шлюбів у їхній країні закінчається розлученням, але вони впевнені, що саме їхньому шлюбу це не грозить (Lehman & Nisbett, 1985). Більшість курців використає сигарети з високим змістом смол, але тільки 17 відсотків з них визнає, що їхній тютюн містить шкідливу кількість смол, чим більшість інших сортів (Segerstrom & others, 1993). У порівнянні з іншими жінками в університеті сексуально активні студентки - особливо ті, які не завжди використають контрацептиви, - вважають себе менш підданими небажаній вагітності (Burger & Burns, 1988). Ті, хто нерозважливо кидається в нещасні відносини, не визнають шкоди паління або випадкових статевих зв'язків, нагадують нам про те, що сліпий оптимізм, як і гординя, може стати початком падіння.

 

Оцінка поведінки в ситуаціях

Дослідники соціально-когнітивного напрямку використають ефект різних ситуацій в оцінці відносин і моделей поведінки людей. Вони, наприклад, вивчають те, як спостереження за агресивними й неагресивними моделями впливає на поведінку, вони оцінюють вплив антигуманних ситуацій на відносини й перевіряють особистісну сталість людей у різних обставинах.

Претензійним прикладом подібного дослідження, що передує соціально-когнітивній теорії, є методика оцінки кандидатів на шпигунські місії, що застосовувалася у американській армії під час другої світової війни. Замість того, щоб використати письмові тести, армійські психологи піддавали кандидатів симульованої секретної місії. Вони перевіряли їхню здатність справлятися зі стресом, вирішувати проблеми, брати на себе лідерство й протистояти рішучому допиту, не розкривши себе. Оцінка поведінки реалістичної ситуації хоча й вимагала часу й засобів, однак допомагала пророчити наступні успіхи в реальних шпигунських місіях (OSS Assessni; Staff, 1948).

Комерційні, військові й освітні організації продовжують використовувати методику в оцінці декількох сотень тисяч чоловік щорічно приблизно в 2000 оцінних центрах (Bray & Byham, 1991). Компанія AT&T спостерігає за майбутніми менеджерами під час симулювання ними відповідної роботи. Багато коледжів оцінюють потенційні здібності майбутніх викладачів, спостерігаючи за тим, як вони викладають. Армія оцінює своїх солдатів, спостерігаючи за ними під час військових навчань.

У цій методиці констатується, що найкращий спосіб передбачення майбутньої поведінки людей - це не тест на визначення характеру або інтуїції інтерв'юера, скоріше, це їхні минулі моделі поведінки в подібних ситуаціях (Mischel, 1981). Оскільки ситуація й людина залишаються в основному незмінними, кращим провісником майбутніх показників по роботі є минулі показники; кращим провісником майбутньої успішності є минула успішність; кращим провісником майбутньої агресивності є минула агресивність; кращим провісником уживання наркотиків у юнацькому віці є вживання наркотиків у середній школі. Якщо ви не можете перевірити минулу поведінку людини, виходить, найкраще, що ви можете зробити, - це створити оцінну ситуацію, що відтворює вимоги поставленого завдання так, щоб ви змогли побачити, як людина справляється з ними.

 

ПСЕВДООЦІНКА ТОГО, ЯК СТАТИ АСТРОЛОГОМ АБО ПСИХОЛОГОМ

Як нам варто ставитися до альтернативних способів оцінки особистості? Чи дає щодо цього що-небудь розташування зірок і планет під час нашого народження? Може бути, наш почерк є показовим? А може, загадка таїться на наших долонях?

У той час як астрономи насміхаються над наївністю астрології, психологи задають інше питання: а чи діє вона? Чи мають дати народження кореляцію з рисами особистості? Чи можуть астрологи, ґрунтуючись на даті народження якої-небудь людини, перевершити випадковість, якщо їх попросять вибрати потрібний опис людини з короткого переліку описів різних людей? Чи можуть люди довідатися