Психоаналітичний, гуманістичний та соціально-когнітивний напрямок

Вимірюючи самість. Гуманістичні психологи вимірюють особистість за допомогою анкет, у яких люди повідомляють про свою Я-концепцію, і за допомогою спроб зрозуміти їхні суб'єктивні відчуття на сеансах психотерапії. Дослідження самості свідчать про значимість упередження про самозадоволення (самозаохочення). Індивідууми й культури відрізняються тим, чому вони віддають переваги: "я" або "ми" - особистому контролю та індивідуальним досягненням чи соціальним зв'язкам і солідарності. Самостверджуючий індивідуалізм визначає особистість у категоріях особистих цілей і якостей; соціально пов'язаний колективізм віддає перевагу груповим цілям, а також своєї соціальної приналежності й зобов'язанням.

Значення гуманістичного напрямку. Критики гуманістичної психології виражають невдоволення тим, що її концепції неясні й суб'єктивні, цінності індивідуалістичні й зосереджені на своєму "я", а її припущення наївно оптимістичні. Проте гуманістична психологія допомогла відродити інтерес психології до людського "я".

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ Й ПОНЯТТЯ: самоактуалізація, безумовне позитивне відношення, Я-концепція, самооцінка (самоповага), самовиправдане упередження, індивідуалізм, колективізм.

 

 

Соціально-когнітивний напрямок знаходить застосування принципам навчання, мислення й соціального впливу. Яким чином "співробітництво" подібних принципів вплинуло б на поведінку людей у конкретних ситуаціях?

Четвертий, головний, напрямок вивчення особистості - похідний психологічних принципів навчання, пізнання й соціальної поведінки. Називаючи цей напрямок соціально-когнітивним (психолог Альберт Бандура, 1986) і когнітивно-соціально-навчаючим (інші), його прихильники підкреслюють значення зовнішніх подій. Вони, як і теоретики в області навчання, вважають, що ми набуваємо багато видів поведінки за допомогою умовних рефлексів, або спостерігаючи за іншими людьми й моделюючи свою поведінку за їх прикладом . Вони також підкреслюють значення розумового процесу: на нашу поведінку впливає те, що ми думаємо про конкретні ситуації. Тому, замість того щоб зосереджуватися лише на тому, як управляє нашою поведінкою зовнішнє середовище (біхевіоризм), соціально-пізнавальні теоретики звертають основну увагу на нашу взаємодію із середовищем, а саме: як ми інтерпретуємо зовнішні події й реагуємо на них, як наші схеми, спогади й очікування впливають на моделі нашої поведінки?

 

Дослідження поведінки в ситуаціях

Реципрокні впливи

Бандура (Bandura, 1986) назвав процес взаємодії із зовнішнім середовищем взаємним детермінізмом. "Поведінка, внутрішні особисті фактори й зовнішній вплив, - сказав він, - все це діє як взаємоперехресні детермінанти один одного" (мал. 14.4). Наприклад, звичка дітей дивитися телевізор (минула поведінка) впливає на їх глядацькі симпатії (особистісний фактор), які, у свою чергу, впливають на те, як телебачення (зовнішній фактор) впливає на їх поточну поведінку. Ці впливи реципрокни.

Розглянемо три специфічних способи взаємодії людей і середовища:

1. Різні люди вибирають різне середовище. Школа, яку ви відвідуєте, література, якій віддаєте переваги, телепрограми, які дивитеся, музика, яку слухаєте, друзі, з якими спілкуєтеся, - все це частина зовнішнього середовища, обраного вами й частково заснованого на ваших диспозиціях. Ви вибираєте її, а вона формує вас.

2. Наші характери формує те, як ми інтерпретуємо події й реагуємо на них. Неспокійні люди, на відміну від урівноважених, наприклад, більше схильні настроюватися на потенційно загрозливі події (Eysenck & others, 1987). Таким чином, неспокійні люди сприймають світ як такий, що несе у собі більшу загрозу, й діють відповідним чином.

3. Наші особистості допомагають створювати ситуації, на які ми реагуємо. Багато експериментів показують, що те, як ми сприймаємо людей і як до них ставимося, впливає на їхнє відношення до нас. Якщо ми очікуємо, що хтось розсердиться на нас, ми можемо холодно обійтися із цією людиною, спровокувавши тим самим відповідну поведінку.

 

ВЗАЄМНИЙ ДЕТЕРМІНІЗМ

З точки зору соціально-когнітивного підходу, наша особистість формується у взаємодії індивідуально-когнітивних факторів (наші думки й почуття), зовнішнього оточення й нашої поведінки.

Таким чином, ми і продукти, і архітектори нашого середовища. Якщо все вищесказане здається вам знайомим, то це тому, що воно поєднує й підсилює наскрізну тему в психології й у цій книзі: поведінка випливає із взаємодії зовнішніх і внутрішніх впливів. Окріп робить яйце твердим, а картоплю - м'якою. Загрозливе середовище перетворює одних людей в героїв, а інших - у негідників. У кожний момент наша поведінка обумовлена генами, досвідом і особистістю.

Особистісний контроль

Важливий аспект особистості - відчуття особистісного контролю, того, якими ми звикли бачити себе: контролюючим або контрольованими середовищем. Психологи використають два основних способи вивчення впливу особистісного контролю (або будь-якого фактора, пов'язаного з характером). Перший: знайти кореляцію між почуттями контролю людей та їхньою поведінкою і досягненнями. Другий: провести експеримент, знижуючи або підвищуючи почуття контролю людей і аналізуючи результати. Давайте розглянемо кожний з них.

Локус контролю

Візьмемо наше власне почуття контролю. Ви почуваєте, що ваше життя перебуває за межами вашого контролю, а світом керує жменька могутніх людей? Що для отримання гарної роботи треба виявитися в потрібному місці й у потрібний час? Або ви все-таки вважаєте, що те, що відбувається з вами, -