+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Навчальний посібник
К-сть сторінок:
86
Мова:
Українська
батьків; могли знайти своє покликання, "набратися досить" мужності не бути популярними, не бентежитися відвертої розмови й т.д. Робота, проведена Маслоу зі студентами, привела його до думки, що більшу ймовірність стати самоактуалізованими дорослими мають привабливі до себе, турботливі, "симпатизуючи" душі тим зі старших товаришів, які того заслуговують" і "непомітно відкидаючи жорстокість, посередність і дух юрби, що часто властиві молодим людям".
Особистісно орієнтований напрямок Карла Роджерса
Психолог гуманістичного напрямку Карл Роджерс багато в чому погоджувався її поглядами свого колеги Маслоу. Роджерс вважав, що люди по своїй сутності добрі й наділені тенденціями до самоактуалізації. Кожний з нас, подібно жолудю створений для росту й досягнень, якщо зовнішні перешкоди не сповільнюють цей ріст. Роджерс (1980) висловив припущення, що доброчинний для росту клімат вимагає трьох умов - щирості, схвалення й співпереживання.
АБРАХАМ МАСЛОУ
"Будь-яка варта уваги теорія мотивації повинна враховувати й найвищі можливості здорової й сильної особистості, і захисні маневри людей, що впали духом". ("Мотивація й особистість", 1970)
Відповідно із Роджерсом, оточуючі виховують нас своєю щирістю - відкритістю відносно власних почуттів, здатністю розкріпачитися й бути відвертими.
Оточуючі нас також сприяють нашому росту своїм схвальним відношенням, пропонуючи нам те, що Роджерс назвав безумовним позитивним відношенням, за допомогою якого нас цінують, навіть знаючи про наші недоліки. Ви коли-небудь відчували полегшення після того, як перестали прикидатися, відкрили свої гірші почуття й виявили, що вас як і раніше приймають? Ми іноді переживаємо подібні приємні відчуття в гарному шлюбі, у згуртованій родині або близькій дружбі, коли не почуваємо необхідності пояснюватися й поводимося невимушено, без остраху втратити до себе повагу інших людей.
Нарешті, оточуючі сприяють нашому росту співпереживанням - неосудливим відбиттям наших почуттів і думок. "Ми рідко зіштовхуємося з дійсним розумінням, непідробленим співпереживанням, - говорить Роджерс. - А подібне вміння вислухати є однієї із самих могутніх сил до зміни, які мені відомі".
Щирість, схвалення й співпереживання - це вода, сонце й живильні речовини, які, за словами Роджерса, дозволяють людям рости подібно могутньому дубу. Оскільки "людей приймають і цінують, у них розвивається більше уважне ставлення до самих себе (Rogers, 1980, с. 116). Якщо хтось може вислухати людину зі співпереживанням, це дозволяє йому уважніше прислухатися до потоку внутрішніх відчуттів".
Роджерс вважав, що щирість, схвалення й співпереживання сприяють не тільки гарним відносинам між психіатром і клієнтом, але й між батьком і дитиною, лідером і групою, учителем і учнем, адміністратором і штатною одиницею - по суті, між будь-якими людьми. Він був би дуже задоволений, довідавшись про відкриття, яке було опубліковано незабаром після його смерті: дошкільники, батьки яких проявляють подібні відносини, звичайно стають творчо продуктивними підлітками (Harrington & others, 1987).
Я-концепція
наші думки й почуття про себе, наша відповідь на питання "хто я?"
Самооцінка (самоповага)
високе або низьке почуття власної значимості.
Для Маслоу, і навіть ще більшою мірою для Роджерса, головна особливість особистості - її Я-концепція. всі думки й почуття, які в нас виникають у відповідь на питання "Хто я?" Якщо наша Я-концепція позитивна, ми схильні діяти й сприймати світ позитивно. Якщо вона негативна (у своїх очах ми відчуваємо себе значно нижче свого ідеального "я"), тому, на думку Роджерса, ми почуваємо себе незадоволеними й нещасними. Тому, як він затверджує, мета психіатра, батьків, учителів і друзів - допомагати іншим людям дізнаватися й приймати себе, бути щирими із самими собою.
ВИМІРЮЮЧИ САМІСТЬ
Гуманістичні психологи іноді вимірюють особистість за допомогою анкет, у яких оцінюються Я-концепції людей. В одній анкеті, навіяною теорією Карла Роджерса, людям пропонується описати, якими б вони хотіли бути в ідеалі і якими вони є насправді. Коли ідеальне й дійсне "я" майже збігаються, на думку Роджерса, Я-концепція позитивна. Таким чином, оцінюючи особистий ріст своїх клієнтів під час терапії, він домагався поступового зближення дійсного й ідеального "я".
Інші гуманістичні психологи вважають, що будь-яка стандартна оцінка особистості є що знеособлює й що навіть анкета відриває психолога від живої людини. Замість того щоб змушувати його відповідати в межах вузьких категорій, ці гуманістичні психологи вважають, що краще розуміння унікальних переживань людини може бути досягнуте за допомогою інтерв'ю й довірливої бесіди.
Якими ви уявляєте себе в майбутньому? Наскільки ці уявлювані "я" мотивують Вас сьогодні?
Дослідження самості
Увага психології до питання усвідомлення людьми свого "я" сходить до Вільяма Джеймса, що присвятив цій темі більше ста сторінок у книзі, що вийшла в 1890 році за назвою "Принципи психології" (Principles of Psychology). В 1943р. Гордон Олпорт висловив припущення, що самість "зникла". Хоча акцент гуманістичної психології на самості не викликав значних наукових досліджень, однак він допоміг відродити цю концепцію й зберегти її живою. Сьогодні, більш ніж ста років тому після Джеймса, самість - одна з найбільше жваво досліджуваних тем західної психології. Щороку удосталь з'являються нові дослідження із самоповаги, самозбагненню, самосвідомості, самосхемам, самоуправлінню і т. д.
Прикладом міркувань про своєму "я" може послужити концепція про можливості "я", висунута Хазель Маркус і її колегами (Inglehart & others, 1989; Markus & Nurius, 1986). Ваші можливі "я" містять