+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Навчальний посібник
К-сть сторінок:
86
Мова:
Українська
зосереджують на періоді дитинства. Вони також ставлять під сумнів ідею Фрейда про те, що свідомість і статева ідентифікації формуються, коли дитина бореться з комплексом Едіпа у віці 5 або 6 років. Діти здобувають статеву приналежність раніше й стають яскраво вираженими представниками чоловічої або жіночої статі, навіть не маючи батька тієї ж статі (Frieze & others, 1978). Ідеї Фрейда щодо дитячої сексуальності випливають із невизнання їм історій про сексуальні домагання в дитинстві, розказаних його пацієнтами жіночої статі, - історій, які, як уважають деякі вчені, він додумав або витягнув зі своїх пацієнток, а потім приписав їх власним статевим бажанням і конфліктам дитинства (Powell & Boer, 1994). Сьогодні ми розуміємо, як опитування, проведено Фрейдом, могло створити помилкові спогади, і знаємо, що сексуальні домагання в дитинстві теж трапляються. Ідеї Фрейда відносно природної переваги чоловіків були повністю спростовані.
Як ми пам'ятаємо із глави 7, нові ідеї про те, чому ми бачимо сни, ставлять під сумнів твердження Фрейда, що в снах ховаються й здійснюються бажання. Навіть застереження можуть пояснюватися боротьбою між аналогічними вербальними виборами в пам'яті. Дослідники знаходять мало підтверджень ідеї Фрейда щодо того, що люди захищають себе від хворобливої самосвідомості шляхом проектування власних нерозпізнаних негативних імпульсів на інших людей: (Holmes, 1978, 1981). А Джером Каган (Jerome Kagan, 1989) відзначає, що історія однаково жорстко обійшлася й з іншими ідеями Фрейда - зокрема, про те, що придушення статевих потягів викликає психологічні порушення. Від Фрейда до нашого часу придушення сексуальності скоротилося, однак психологічних порушень це не збільшило.
Чи не є витиснення міфом?
Вся психоаналітична теорія Зиґмунда Фрейда ґрунтується на припущенні, що людський розум часто придушує хворобливі відчуття, заганяючи їх у підсвідомість. Фрейд і безліч його послідовників припускали також, що при наданні терапевтичної допомоги люди згодом зможуть відновлювати подібні відчуття, переймаючись при цьому розумінням і здатністю до їхнього лікування.
Психолог уявляв собі, що якби ми змогли якимось чином розкрити наші минулі відчуття, то ми знайшли б їх недоторканими, подібно забутим книгам на горищі. Якби повернули й дозволили хворобливі витиснуті спогади про конфлікти нашого дитинства, це дало б нам емоційне полегшення. Під впливом Фрейда придушення було використано для пояснення гіпнотичних явищ і багатьох психологічних порушень. Воно також є одним з найбільше широко прийнятих концепцій популярної психології. У спеціальному дослідженні 88 відсотків студентів університету висловилися, що хворобливі відчуття звичайно витісняються зі свідомості в область несвідомого (Garry & others, 1994).
"Попереджаю: незважаючи на сімдесят років досліджень у даній області, немає об’єктивних доказів, що підтримують концепцію витиснення". Девід Холмс (1994)
У дійсності придушення, як затверджує все більше й більше число сьогоднішніх дослідників, якщо воно взагалі має місце, - це рідка розумова реакція на жахливу травму. "Фольклор навколо придушення... частково спростують, частково неперевірений і частково не перевіряємо", - говорить Елізабет Лофтус (Elizabeth Loftus, 1995). Подумайте: якщо людський розум дійсно витісняє хворобливі переживання, як же тоді пояснити ці дивні дані?
• Як ви вважаєте, чи стануть діти, які були свідками вбивства батька або матері, придушувати це переживання? Спеціальне дослідження, проведене над шістнадцятьома дітьми у віці від 5 до 10 років, що мають такий жахливий досвід, показало, що ніхто з них не придушував цього спогаду (Malmquist, 1986).
• Як ви вважаєте, чи стануть в'язні нацистських таборів смерті виганяти їхні жахи зі своєї свідомості? За рідкісним винятком вони пам'ятають всі, навіть занадто добре, і багатьом дійсно допомагає те, що вони можуть розкритися й виговоритися щодо своїх переживань (Helmreich, 1992, 1994; Pennebaker, 1990).
• Як ви вважаєте, чи стануть діти, що пережили терористичний акт у результаті нападу на шкільний автобус або перебуваючи під прицілом снайпера, придушувати відповідні переживання? Як показує досвід, свідки різних інцидентів добре про все це пам'ятають (Pope & Hudson, 1995).
• Як ви вважаєте, чи стануть жертви й очевидці руйнування підвісної дороги між двома готелями, у результаті чого загинуло 114 чоловік і більше 200 було поранено, придушувати в собі образ жахливої катастрофи? Зовсім ні, вони не просто згадували про це, майже 90 відсотків з них пізніше зізналося, що робили це постійно (Wilkinson, 1983).
• Як ви вважаєте, чи будуть ветерани війни страждати амнезією у відношенні самих гірших своїх переживань? Зовсім ні, крім амнезії, пов'язаної з контузією, подібного не відбувається. Слухи про відновлення спогадів з поля бою або непереконливі, або мають відношення до використання психіатром техніки вселяння, як повідомляє Девід Холмс (David Holmes, 1990, 1994).
• Як ви вважаєте, чи будуть люди, які ведуть щоденник, пізніше згадувати негативні події менше, ніж позитивні? Зовсім немає. "Пам'ять у відношенні двох типів подій майже однакова", - повідомляє Чарльз Томпсон і його колеги (Charles Thompson, 1996).
Однак бувають рідкісні винятки. Є відомості, що одна ув'язнений табору смерті забула майже на тридцять років про те, як схопили й розстріляли її дитини (Kraft, 1996). Деякі дослідники вважають, що тривалий стрес, як, наприклад, переживання дітей після зґвалтування, може порушити пам'ять у результаті ушкодження гиппокампуса (Schacter, 1996). Але в дійсності частіше буває так, що негативні емоційні події добре зберігаються в пам'яті