Революція 1848-1849 рр. в Італії

На другому етапі революції революціонери-демократи висунули програму демократичної перебудови й об'єднання країни, що передбачала розгортання війни проти Австрії та скликання установчих зборів для вирішення питання про майбутній державний устрій Італії. Опорними центрами боротьби стали Венеція і Тоскана, де до влади прийшли представники демократичного національно-революційного руху. 16 листопада 1848 р. в Римі утворився світський уряд.

9 лютого 1849 р. була проголошена Римська республіка на чолі з тріумвіратом. Однак прагнення буржуазних демократів до компромісу з помірним крилом буржуазії, нерішучість у боротьбі з контрреволюцією підірвали сили Римської республіки. Обмеженість демократичного руху ще більше проявилася в Тоскані й Венеціанській республіці. Війна проти Австрії відновилася. Але 23 березня армія Карла Альберта зазнала поразки при Наварі. Військовою катастрофою скористалася зовнішня і внутрішня контрреволюція. У травні 1849 р. австрійська армія зайняла Флоренцію. 3 липня 1849 р. об'єднаними силами європейської контрреволюції була розгромлена Римська республіка, в обороні якої велику роль відіграв Джузеппе Гарібальді. Останньою 22 серпня впала Венеція.

Поразка революції була викликана низкою причин. Найвищий її підйом збігся з періодом спаду революційного руху в Європі. Послабила революцію також відсутність єдності між окремими її вогнищами. Проте одна з основних причин поразки революції полягала в тому, що буржуазія не змогла стати об'єднавчим фактором. Так, передове її політичне крило – буржуазні демократи не зуміли створити міцного союзу з народними масами, перш за все з селянством, не зважившись зв'язати національно-визвольний рух із селянською боротьбою за землю.

Незважаючи на поразку революція, яка носила буржуазно-демократичний характер, мала значний вплив на подальший розвиток італійського визвольного руху. Це була перша революція, що розгорнулася в Італії в загальнонаціональному масштабі. Довівши революційну самодіяльність мас, вона збагатила італійський народ бойовим досвідом і зміцнила традиції боротьби за незалежність, демократію і свободу Італії.

 

 

Опубліковані джерела:

Дж. Гарибальди. В борьбе за свободу и независимость родині // Вопросьі истории. – 1966. -№1. – С 120-133.

Звернення Д. Маніна 22. 03. 1848 р. / Хрестоматия по новой истории в 3-х т. / Под ред.. А. А. Губера и А. В. Єфимова. – М. : Мьісль, 1965. – Т. 2. – С. 230.

Контрреволюційний переворот неаполітанського короля Фердинанда II / Хрестоматия по новой истории в 3-х т. / Под ред.. А. А. Губера и А. В. Єфимова. – М. : Мьісль, 1965. – Т. 2. – С. 233-234.

Останні дні Венеціанської республіки / Хрестоматия по новой истории в 3-х т. / Под ред.. А. А. Губера и А. В. Єфимова. – М. : Мьісль, 1965. – Т. 2. -С. 232.

Прокламація тріумвірату Римської республіки проти французьких інтервентів / Хрестоматия по новой истории в 3-х т. / Под ред.. А. А. Губера и А. В. Єфимова. – М. : Мьісль, 1965. – Т. 2. – С. 237.

Монографії, брошури, статті, науково-довідкові видання:

Берти Д. Демокритьі и социалисти в итальянском Рисорджименто // Новая и новейшая история. – 1965. – №1. – С. 53-62.

Всемирная история: Национально-освободительние войньї XIX века / А. Н. Бадан, И. Е. Войнич, Н. М. Волчек и др. – Мн. : Харвест; М. : АСТ, 2000. – 560 с.

Дейвис, Норман. Звропа: История / Пер. с англ. П. Паращук, О. Коваленко. – К., Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2008. – 1464 с.

Єгер О. Новейшая история (Всемирная история, Т. 4) – СПб: ООО «Издательство Полигон», 1999. – 768 с.

Жаботинський В. Мракобіс: Італія Гарібальді // Жаботинський В. Вибрані статті з національного питання. – К., Сучасність, 1983. – С. 80-88.

Историография истории нового времени стран Європи и Америки / Под ред. И. М. Дементьева. – М. : В... сшая школа, 1990. – 512 с.

История Италии. В 3-х т. / Под ред. Мизиано К. Ф. Т. 2. – М. : Наука, 1970. – 608 с.

Канделоро Джорджо. История современной Италии. В 4-х т. Перевод с итал. Фридмана Ю. А. Т. 3. – М., Издательство иностранной литературьі, 1962. – 630 с.

Кин Ц. И. Италия на рубеже веков. – М. : Наука, 1980. – 199 с.

Кирова К. З. Жизнь Джузеппе Мадзини (1805-1872). – М. : Наука, 1981. – 184 с.

Ковальская М. И. Италия в борьбе за национальную независимость и

единство (От революции 1831 г. к революции 1848-49 гг.). –

М. : Наука. – 1981. – 272 с.

Муромцева О. В. Жизнь и деятельность Джузеппе Гарибальди. Современннй взгляд // Новая и новейшая история. – 2002. – №1. – С. 152-172.

Невлер В. Е. Восстание братьев Бандиера и Мадзини // Новая и новейшая история. – 1972. – №3. – С. 100-111.

Невлер В. Е. Джузеппе Гарибальди. – М., Знание, 1959. – 48 с.

Невлер В. Е. Дж. Гарибальди и его мемуарьі // Вопросьі истории. – 1966. -№1. – С. 117-120.

Невлер В. Е. Зхо гарибальдийских сражений. – М., Издательство Академии Наук СССР, 1963. – 124 с.

Невлер В. Е. Демократические сили в борьбе за обьединение Италии. 1831-1860. – М. : Наука, 1982. – 376 с.

Невлер В. Е. Подвиг Карло Пизакане // Вопросьі истории. – 1980. – №1. – С. 184-187.

Нова історія: навч. посібник. Ч. 1 (1640-1870). / Під ред. Нарочницького О. Л. – К. : Вища школа, 1975. – 668 с.

Новая история стран Звропьі и Америки: учеб. для вузов / И. М. Кривогуз, В. Н. Виноградов, Н. М. Гусева и др. ; под ред. И. М. Кривогуза. – 5-е изд., стереотип. – М. : Дрофа, 2005. – 909 с.

Проблеми итальянской истории. – М. : Наука, 1987. – 353 с.

Революция 1848-1849 гг. / Под ред. Ф. Б. Потемкина и А. И. Молока. – М., Издательство Академии Наук СССР, 1952. – Т. 1. – 846 с.

Революция 1848-1849 гг. / Под ред. Ф. В. Потемкина и А. И. Молока. – М., Издательство Академии Наук СССР, 1952. – Т. 2. – 640 с.