Розвиток естетичних смаків майбутніх учителів засобами сучасної інструментальної музики

Історичний аналіз формування уявлень про категорію “смак” в історії філософсько-естетичної думки та естетичного розвитку людини дає змогу обґрунтувати закономірності виникнення і поширення поняття “естетичний смак особи” (функціонування таких понять: “смак як фізичне відчуття”, “художній смак” та “естетичний смак”).

Виявлено різні підходи до пояснення природи смаку людини, а саме: сприйняття прекрасного детерміновано в одних вченнях об’єктивно-нормативними передумовами, в інших – суб’єктивно-особистісними. У процесі порівняння зазначених підходів відповідно до педагогічного контексту дослідження заслуговує на увагу теоретичне положення, де підкреслюється наявність певних загальних норм, що зумовлюють формування естетичних смаків багатьох людей (Ф. Хатчесон, Д. Юм). Розвиток наукової думки приводить до усвідомлення формування смаку особи в діалектичному взаємозв’язку її індивідуальних (психофізіологічних) особливостей та загальних норм, які зумовлені соціокультурним середовищем. Тому основоположне методологічне значення для педагогічного аналізу проблеми смаку мають його антиномії, визначені І. Кантом. Так, з одного боку, судження смаку індивідуальне й тому про смаки не сперечаються, з іншого – між смаками існує дещо спільне, що уможливлює аналізувати та обговорювати смаки кожної окремої особи.

У вітчизняній науковій думці (М. Драгоманов, М. Костомаров, П. Лодій, О. Потебня, Г. Сковорода, П. Сокальський, Леся Українка, І. Франко, Т. Шевченко та ін.) смаки людини визначаються як внутрішнє відчуття краси, де виявляється індивідуальна й національна специфіка цього феномена естетичної культури особи. Таким чином, категорія “смак” в історії філософських ідей та вчень розглядалась з погляду його естетичної та пізнавальної цінності, але підкреслювалось і значення нормативного характеру смакових установок і переваг людини.

У сучасній філософсько-естетичній, психолого-педагогічній науковій літературі (праці О. Бурова, В. Бутенка, І. Зязюна, М. Кагана, Л. Когана, А. Молчанової, М. Овсянникова, Г. Падалки, В. Разумного, О. Рудницької, В. Скатерщикова, Є. Яковлєва та ін.) естетичний смак розглядається як універсальна, інтегральна й водночас індивідуальна властивість людини. Як відносно стійка система, він програмує естетичне ставлення суб’єкта до явищ дійсності та мистецтва й виступає стимулом перетворювальної, художньо-творчої діяльності особи. Процес розвитку естетичних смаків студентської молоді передбачає виховання здібностей до художньо-естетичного сприйняття явищ дійсності й мистецтва, формування навичок оцінних суджень і вибору, становлення системи естетичних критеріїв і ціннісної ієрархії майбутніх учителів у сфері художньо-творчої діяльності.

У процесі дослідження виявлені структурні компоненти естетичного смаку – цілісне сприйняття, емоційне ставлення, художньо-критичне осмислення, оцінне судження, усвідомлений інтерес, потреби й мотиви художньо-естетичної творчої діяльності. З огляду на це, процес розвитку естетичних смаків молоді безпосередньо пов’язаний з формуванням її почуттєвої сфери, художніх інтересів і потреб у галузі мистецтва, нагромадження художньо-естетичних знань і навичок, ціннісних орієнтацій через сприймальну, оцінно-вибіркову й активно-творчу діяльність.

Викладений у розділі матеріал дає змогу стверджувати, що музичне мистецтво відіграє істотну роль у життєдіяльності людини, в залученні її до національних і світових художніх цінностей, у розвитку її естетичної свідомості, духовності. Значно зросла питома вага музики в естетичному досвіді сучасної людини. Але музичне мистецтво неоднорідне. Дослідниками (В. Дряпіка, В. Матоніс, В. Петрушин, О. Рудницька, А. Сохор та ін.) визначені три основні напрями орієнтацій особистості в музичній сфері: “народна”, “академічна” й “легка” музика. Проведені соціологічні опитування (Е. Алексєєв, П. Андрукович, Г. Головинський, О. Семашко, В. Цукерман та ін.) засвідчують, що в смакових установках переважної більшості молоді академічні музичні твори сучасних композиторів займають незначне місце. Серед них інструментальні композиції мають ще “нижчий рейтинг” популярності (дослідження Л. Масол, Г. Падалки, Г. Тарасова та ін.).

Водночас сучасна професійна музика є закономірним продовженням подальшого розвитку музичного мистецтва й становить одне з основних джерел духовного збагачення молодих людей, отримання ними великого запасу естетичних почуттів і переживань. Розвиток естетичних смаків майбутніх учителів засобами сучасної інструментальної музики ми розуміємо як цілеспрямоване залучення їх до цінностей сучасної музики академічного спрямування. Адже для розвитку естетичних смаків майбутньому вчителю-музиканту треба мати широкі орієнтири та установки на сприйняття і засвоєння музичного мистецтва сьогодення. Проте, відомо, що саме інструментальна музика майже позбавлена понятійної конкретності. Тому усвідомлення емоційно-образного змісту цих творів виявляється завдяки розвинутій естетичній свідомості, сформованих інтересів і смаків слухача через призму музичної інтонаційності.

Для розв’язання завдань адекватного сприйняття й усвідомлення сучасних інструментальних творів ми зверталися до праць, у яких розглядаються питання аналізу музичних творів, характеризуються їхні музично-виражальні засоби, – М. Бонфельда, І. Гринчук, Л. Мазеля, Н. Очеретовської, В. Цуккермана, а також досліджень, котрі присвячені питанням інтонаційної природи музики, її творчої інтерпретації, – Н. Корихалової, А. Сохора, Ю. Тюліна та інших.

Корисним для дослідження процесу розвитку естетичного смаку молодої особи було звернення до праць, де музичне мистецтво розглядається як особлива форма духовної діяльності, котра має здійснювати виховний вплив на молодих слухачів (Л. Бернстайн, О. Олексюк, Г. Панкевич, М. Смирнов, Л. Шеремет та ін.). Звертаючись до проблем засвоєння молодою людиною необхідного досвіду професійних знань, навичок у процесі розвитку естетичних смаків засобами сучасної музики, не обійшлося без праць, в яких розглядаються психологічні засади формування й становлення