Розвиток координаційних здібностей стрибунів у воду 5-7 років на етапі початкової підготовки

Встановлено, що в стрибках у воду недостатньо обґрунтовані підходи до визначення завдань з розвитку координаційних здібностей, формування диференційованих тренувальних завдань і методичних прийомів їх виконання з метою розвитку координаційних здібностей та системи педагогічного контролю за їх розвитком. У зв’язку з цим, проблема побудови програми ефективного розвитку координаційних здібностей 5-7-річних стрибунів у воду є актуальною.

У другому розділі „Методи та організація досліджень” розкриваються методи дослідження та його організація. Дослідження проводилося протягом 2000–2006 рр. у чотири етапи.

Перший етап досліджень (2000 р.) був присвячений вивченню науково-методичної літератури за допомогою аналізу літературних джерел для визначення актуальних проблем підготовки стрибунів у воду 5-7 років. Здійснювалася розробка загальної концепції дослідження, визначалися його завдання, методологічна база та конкретні методи дослідження, накопичувався первинний матеріал. 

Другий етап досліджень (2001 р.) був присвячений розробці тестової програми, яка дозволила визначити вихідний рівень моторики, а в подальшому використовувалася для етапних контрольних обстежень. Сформовано експериментальну та контрольну групи, розроблено експериментальну програму розвитку координаційних здібностей.

Третій етап досліджень (2002-2004 рр.) – порівняльний педагогічний експеримент, який передбачав апробацію розробленої програми. Засобами педагогічного тестування у юних стрибунів у воду було оцінено динаміку їх моторики. Терміни тестування встановлювалися програмою експерименту (вересень 2002-лютий 2004) та передбачали проведення контрольних іспитів на початку експерименту, в кінці 1-го року навчання (квітень-травень 2003 р.) та після експерименту. Дослідження проводилися на базі КДЮСШ “Метеор” м. Дніпропетровська. У дослідженнях брали участь 5-7-річні хлопці (кількістю 49 чоловік), які тільки почали займатися стрибками у воду. Спортсмени контрольної групи займалася за чинною “Програмою для ДЮСШ, СДЮШОР та ШВСМ” (1996 р.) зі стрибків у воду; експериментальної групи – за авторською програмою розвитку координаційних здібностей, що ґрунтувалася на засадах оптимального співвідношення специфічних та неспецифічних для стрибунів у воду засобів їх розвитку. Тестування в обох групах проходили в ідентичних умовах.

На четвертому етапі (2004-2005 рр.) проводилася обробка отриманих результатів засобами математичної статистики та здійснювалося подальше вивчення літературних джерел для порівняння одержаних результатів з науковими даними спеціальної літератури, проводилося написання основних розділів дисертації, розробка практичних рекомендацій і впровадження теоретичних положень у практику підготовки юних спортсменів. 

У третьому розділі „Особливості моторики стрибунів у воду 5-7 років” висвітлені результати попереднього тестування рівня моторики дітей, які тільки почали займатися стрибкам у воду. Оскільки обов’язковою умовою ефективних тренувань зі стрибунами у воду є постійний контроль їх фізичного стану нами перш за все були визначені такі показники: довжина та маса тіла, обсяг грудної клітки, частота серцевих скорочень, дихання, артеріальний тиск, життєва ємність легенів, рівень фізичної працездатності. Досліджені функціональні показники відповідали встановленим віковим нормам. 

Оцінка рівня розвитку координаційних здібностей та загальної фізичної підготовленості проводилася з урахуванням основ теорії оцінювання з використання п’ятирівневої системи. З’ясовано, що при складанні рухових тестів 75,5% юних стрибунів у воду мають низький рівень координаційних здібностей, а 40% цих дітей притаманний ще й низький рівень загальної фізичної підготовленості. Отримані дані стосовно юних стрибунів у воді співпадають з результатами досліджень Е.С.Вільчковського, 1989; І.І.Вовченко, 2000; Л.Н.Волошиної, 2003, які встановили, що на даний час 5-7-річні діти мають низький рівень моторики, що не сприяє формуванню належної рухової бази в подальшій спортивній діяльності та ефективному прогнозуванню обдарованості дітей. Отже це не задовольняє сучасним вимогам виду спорту та потребує корекції тієї частини тренувальної програми, яка стосується розвитку координаційних здібностей на основі врахування особливостей моторики 5-7-річних дітей. 

В четвертому розділі “Обґрунтування та розробка експериментальної програми розвитку координаційних здібностей стрибунів у воду 5-7 років на етапі початкової підготовки та визначення її ефективності” висвітлено структуру і зміст експериментальної програми розвитку координаційних здібностей, визначена її ефективність. Для розв’язання основних завдань педагогічного експерименту було розроблено експериментальну програму, спрямовану на розвиток координаційних здібностей та навчання елементам „школи” стрибків у воду. Вона враховувала зміст навчального матеріалу чинної програми. 

Дослідивши сітку розподілу навчальних годин стосовно різних видів підготовки, яка пропонується чинною програмою, ми дійшли до висновку, що її вимоги не відповідають рівню моторики дітей, а суперечать сучасним вимогам виду спорту та результатам провідних фахівців, які вважають, що на загальну підготовку на початковому етапі необхідно відводити до 80% часу від загальної кількості годин (Л.З.Гороховский, 1988; Є.О.Распопова, 2000). Тому нами був запропонований новий розподіл навчальних годин на різні види підготовки (табл. 1).

Так, на 1-му році навчання на загальну підготовку пропонувалося відводити 34% навчальних годин, на допоміжну – 32% та спеціальну – 11%, а на 2-му році навчання на загальну – 28%, допоміжну – 30% та спеціальну – 24%. При цьому 23% та 18% годин, відповідно, на 1-му та 2-му роках навчання відводилося на навчання плаванню, теоретичну і виховну роботу та на здачу контрольних нормативів. Такий розподіл годин був зроблений відповідно до вимог чинної Програми, за якою можлива комплексна побудова тренувального заняття, а саме збільшення кількості годин в тижневому мікроциклі на паралельне вирішення завдань загальної та спеціальної фізичної підготовки. Тобто на 1-му році навчання з вересня по грудень (перший-сімнадцятий тренувальні тижні) на загальну підготовку пропонувалося відводити по 3 години щотижня (загальною кількістю 51 година), а з січня – 2 години (56 годин). При