Розвиток координаційних здібностей стрибунів у воду 5-7 років на етапі початкової підготовки

Приклади: стрибки в обручі з обертом на 360°; “гімнастична стінка”; хода, балансування та повороти на гімнастичній лаві, яка закріплена на висоті 30-50 см. Отже в тренувальне заняття експериментальної групи почергово включалися вправи з різних блоків, які були спрямовані на комплексний розвиток координаційних здібностей. Так, наприклад, під час тренувань на “сухому” трампліні та батуті, коли заняття проводилися індивідуальним методом з багаторазовим повторенням вправ, поряд з виконанням основного завдання застосовувалося самостійне виконання не складних координаційно спрямованих вправ. Тренувальні засоби були підібрані з урахуванням специфіки виду спорту, вимог чинної програми та відсутності цих вправ в повсякденній діяльності дітей. Враховувалося, що координаційна складність елемента та емоційне навантаження призводять до збільшення частоти серцевих скорочень. Тому, під час вивчення рухів навантаження, пов’язані з подоланням координаційних ускладнень, регламентували згідно правил, що передбачають зменшення їх на першому етапі та підвищення на наступних етапах підготовки згідно формування рухового досвіду. Чергування періодів навантаження та відпочинку планувалася таким чином, щоб організм дітей повністю відновлювався перед виконанням наступної вправи. 

На 2-му році навчання було додатково систематизовано велику кількість тренувальних засобів, що спрямовані на комплексний розвиток координаційних здібностей. Вони мали сприяти підвищенню набутого рівня розвитку цих здібностей та закріпленню вивчених елементів “школи” стрибків у воду. Дані вправи виконувалися спочатку на підлозі, а потім на батуті за допомогою лонжі або на “сухому” трампліні, а велику кількість вправ необхідно було виконувати з виключенням зору. Враховувалось, що у 5-7-річних дітей ще недостатньо високий рівень фізичної працездатності, що призводить до швидкої втоми. 

В обох групах для розвитку сили, швидкості, гнучкості та витривалості застосовувалися засоби підготовки, які пропонуються чинною програмою.

Впровадження експериментальної програми сприяло більш вираженому зростанню показників рівня координаційних здібностей саме в експериментальній групі, де 61% хлопців вже мав середній рівень їх розвитку та 39% – вищий за середній. В контрольній групі низький рівень розвитку координаційних здібностей був притаманний ще 4% хлопців, нижчий за середній – 65%, середній –23% та вищий за середній – 8% (рис. 1).

Рівень приросту окремих координаційних здібностей у хлопців обох груп також різнився між собою (табл. 2).

Так в експериментальній групі приріст рівня здібності до оцінки просторових параметрів рухів склав 58%, збільшення інтегрального показника координації, за допомогою якого визначали рівень здібності до оцінки динамічних параметрів рухів – 52%, покращення рівня здібності до оцінки часових параметрів рухів – 45%, підвищення рівня здібності до рівноваги – 86%, приріст рівня здібності до орієнтування у просторі на 57%, збільшення рівня загальної координованості рухів – 55% (р<0,05). Тобто у цій групі рівень здібностей до рівноваги та загальної координованості рухів вже визначався як вищий за середній, здібностей до оцінки часових параметрів рухів, до орієнтування у просторі – як середній, здібності до оцінки динамічних параметрів рухів – як нижчий за середній, а здібності до оцінки просторових параметрів рухів – як низький.

 

Таблиця 1

Показники рівня координаційних здібностей стрибунів у воду до та після експерименту (в балах)

 

У спортсменів контрольної групи приріст рівня здібності до оцінки просторових параметрів рухів склав 25%, збільшення інтегрального показника координації – 19% (р>0,05), покращення рівня здібності до оцінки часових параметрів рухів – 53%, підвищення рівня здібності до рівноваги – 68%, покращення рівня здібності до оцінки часових параметрів рухів – 53%, темпи приросту рівня здібності до орієнтації – 53%, збільшення рівня загальної координованості рухів – 43% (р<0,05). У цій групі рівень здібностей до оцінки часових параметрів рухів та загальної координованості рухів відповідав середньому, здібності до орієнтування у просторі – нижчому за середній, здібностей до оцінки просторових і динамічних параметрів рухів та до рівноваги – низькому.

В результаті впровадження експериментальної програми встановлено, що під час вивчення базових елементів “школи” стрибків у воду необхідно взяти до уваги те, що імітація техніки гвинтових та обертових вправ потребує достатнього рівня здібностей до орієнтування у просторі та до співвідношення рухів різними частинами тіла між собою. Для досконалої імітації техніки розкриттів необхідним є належний рівень здібностей до швидкого початку цілеспрямованого рухового акту, до орієнтування у просторі та до збереження стійкої пози (рівноваги). Якісна імітація техніки розбігу, наскоку та поштовху можлива лише за умови достатнього рівня здібностей до раціонального диференціювання просторових, часових та просторово-динамічних параметрів рухів та до орієнтування у просторі. Правильне виконання імітації техніки “входу у воду” вимагає від спортсмена достатнього рівня здібностей до співвідношення рухів різними частинами тіла між собою, до швидкого початку цілеспрямованого рухового акту, до рівноваги та до орієнтування у просторі. Імітація техніки зіскоків потребує певного рівня здібностей до швидкого початку цілеспрямованого рухового акту, до рівноваги, до орієнтування у просторі та до співвідношення рухів різними частинами тіла між собою. 

Крім того після педагогічного експерименту 75% спортсменів експериментальної групи вже переважно мали середній та вищий за середній рівні здібностей до орієнтування у просторі, до статичної рівноваги та загальної координованості рухів. При цьому рівень