Розвиток координаційних здібностей стрибунів у воду 5-7 років на етапі початкової підготовки

Аналіз рівня загальної фізичної підготовленості 5-7-річних стрибунів у воду після експерименту показав, що в експериментальній групі середній рівень спостерігався у 57% хлопців та вищий за середній – у 43%. В контрольній групі нижчий за середній рівень був притаманний 19% хлопців, середній – 73% та вищий за середній – 8 % (рис. 2).

 

Встановлено, що перерозподіл сітки навчальних годин та впровадження експериментальної програми розвитку координаційних здібностей сприяли статистично вірогідній перевазі результатів спортсменів експериментальної групи за такими показниками: приріст рівня швидкісних можливостей – на 19%, рівня швидкісно-силових можливостей – на 29%, силових можливостей – на 10%, приріст показників загальної та силової витривалості – на 8% та 6%, відповідно (р<0,05). 

Отже проведений аналіз в цілому свідчить про досягнення позитивних змін в результаті впровадження авторської програми розвитку координаційних здібностей в експериментальній групі.

Також ми контролювали вплив запропонованої програми на розвиток організму дітей. Визначено, що експериментальна програма не сприяє погіршенню функціонального стану стрибунів та затримці процесів їх росту. Так, вимірювання антропометричних показників показало, що вони у хлопців обох груп зросли згідно до вікових норм. Виявлене і значне поліпшення деяких функціональних показників. В експериментальній групі показник життєвої ємності легенів збільшився на 256,5 мл (р<0,05), а в контрольній – на 196,2 мл (р<0,05). Зважаючи на те, що зафіксовані нами зміни відбулися в межах середньовікової норми, слід вказати, що більш істотне покращення цього показника в експериментальній групі стало можливим завдяки двом чинникам. Першим і найважливішим чинником є вікова зміна цього показника. Другим чинником є запропонована нами експериментальна програма, оскільки вона передбачала збільшення відносного обсягу загальної підготовки та впровадження великої кількості специфічних і неспецифічних для стрибунів у воду тренувальних засобів, які пропонувалося виконувати із затримкою дихання. Інші показники (частота дихання, серцевих скорочень) змінилися відповідно до вікових норм. Отже, запропонований перерозподіл сітки навчальних годин, впровадження неспецифічних засобів розвитку координаційних здібностей не суперечили природному розвиткові дитячого організму. 

У п’ятому розділі “Обговорення результатів досліджень” підводяться підсумки та проводиться аналіз отриманих даних, у яких показано, що впровадження експериментальної програми підготовки 5-7-річних стрибунів у воду дозволяє суттєво підвищити рівень значущих для стрибків у воду координаційних здібностей та рівень загальної фізичної підготовленості. Розроблена нами програма дозволяє вибірково розвивати координаційні здібності, комплексно впливати на їх розвиток, ефективно засвоювати базові елементи “школи”. Визначено, які саме координаційні здібності необхідні для успішного навчання юних спортсменів базовим елементам „школи” стрибків у воду та обґрунтовані оптимальні обсяги тренувальних навантажень на етапі початкової підготовки.

Експериментально підтверджено, що координаційні здібності є провідними фізичними якостями в стрибках у воду (Л.З. Гороховский, 1980; Є.О. Распопова, 2000; А.Х. Хамода, 1990). На якість навчання базовим елементам “школи” стрибків у воду впливає наявність достатнього рівня таких координаційних здібностей: здібностей до орієнтування у просторі, до співвідношення рухів різними частинами тіла між собою, до швидкого початку цілеспрямованого рухового акту, до рівноваги, до диференціювання просторових, часових та просторово-динамічних параметрів рухів. Наші дослідження підтвердили теоретичні дані (К.Ю. Данилова, 1980; Л.З. Гороховського, 1980; Т.В. Панасюк, Є.О. Распопової, 2001) щодо необхідності раціональної побудови занять з 5-7-річними дітьми з урахуванням рівня їх моторики, що дасть змогу здійснювати в подальшому більш ефективні тренування з юними стрибунами у воду на етапі початкової підготовки.

Набули подальшого розвитку знання щодо необхідного рівня розвитку специфічних та неспецифічних координаційних здібностей для успішного навчання юних спортсменів базовим елементам „школи” стрибків у воду; більш сприятливих обсягів тренувальних навантажень з загальної та допоміжної фізичної підготовки 5-7-річних стрибунів у воду, які тренуються на етапі початкової підготовки відповідно до особливостей їх моторики. 

Вперше виявлені різноманітні специфічні та неспецифічні для стрибунів у воду засоби розвитку координаційних здібностей, які необхідні для успішного навчання юних спортсменів базовим елементам „школи” стрибків у воду, та встановлені особливості оптимального співвідношення засобів розвитку координаційних здібностей; обґрунтована та розроблена програма цілеспрямованого розвитку координаційних здібностей 5-7-річних стрибунів у воду, що базується на врахуванні їх рівня моторики та особливостей використання специфічних і неспецифічних засобів тренування.

 

 

1. Аналіз даних літературних джерел свідчить, що в стрибках у воду недостатньо обґрунтовані рекомендації з використання методичних прийомів щодо визначення завдань розвитку координаційних здібностей. В той же час узагальнення наукових досліджень з питань розвитку цих здібностей у 5-7-річних стрибунів у воду, дозволило встановити, що сучасні особливості їх розвитку вимагають розширення кількості досліджень, які б стосувалися оптимального підходу до вибору засобів їх розвитку, рекомендацій з використання методичних напрямків, які повинні сприяти підвищенню рівня провідних фізичних якостей в стрибках у воду. 

2. Тестування по закінченню педагогічного експерименту встановило, що 75% спортсменів експериментальної групи вже переважно мали середній та вищий за середній рівні розвитку здібностей до орієнтування у просторі, до статичної рівноваги та загальної координованості рухів. При цьому рівень оволодіння ними базовими елементами “школи” виду спорту був більш досконалим ніж у контрольної групи. Отже наявний розвиток координаційних