Розвиток мотиваційної сфери у молодшому шкільному віці

 

1. Розвиток уваги в дошкільному віці та її діагностика

2. Розвиток мотиваційної сфери у молодшому шкільному віці

3. Розвиток пам’яті у підлітковому віці

Список використаної літератури

 

 

Увага – психічний процес, який обов'язково присутній при пізнанні дитиною світу і проявляється у спрямованості і зосередженості психіки на певних об'єктах. З величезного потоку інформації, який безупинно поступає з навколишнього світу, завдяки роботі уваги дитина обирає ту, яка є найцікавішою, значимою і важливою для неї. Природа уваги проявляється у тому, що виділений об'єкт, займаючи головне, домінуюче положення, створює в корі головного мозку найбільш сильне вогнище нервової напруги – домінанту. При цьому дія всіх інших подразників гальмується, вони не усвідомлюються дитиною, тому вона не звертає на них уваги.

Увага – складний нервоов-психічний процес, який характеризується рядом особливостей, згідно яких виділяють різні види уваги.

Зовнішня увага спрямована на предмети і явища навколишнього світу, на дії інших людей. Прояв цього виду спрямованості і зосередженості психіки спостерігається у наймолодшому віці. Пошукові рухи очей, поворот голови в бік джерела світла, дії або звуку, завмирання – подібні поведінкові реакції дозволяють виділити об'єкти, які зацікавили дитину, а також зафіксувати прояв її уваги.

У дошкільника можна спостерігати також прояви внутрішньої уваги, яка спрямована на його власні думки і переживання. найбільш яскравим прикладом цього є ситуація, коли дитина, закинувши всі справи, завмирає з відстороненим поглядом. Не варто приймати подібну відчуженість за неуважність, – навпаки, це кульмінація внутрішньої уваги, однак що стало її об'єктом, знає тільки сама дитина, яка поринула у світ своїх думок, фантазій і переживань.

Зосередженість і спрямованість психіки може виникнути у відповідь на якийсь сильний, незвичайний, різкий, раптовий подразник без будь-яких зусиль з боку людини. Таку увагу називають мимовільною, вона з'являється разом з питанням: «Що це таке?», яке виникає, коли ми зіштовхуємося з чимось новим, незвичайним. Для дитини п'яти-семи років таке питання дуже актуальне, адже «звичайні чудеса» чекають дошкільника у різних ситуаціях і у різний час. Наприклад, коли під час заняття в дитячому садку за дверима лунають голосні звуки або на сусідньому столику з'являється яскрава іграшка, або починає рухатися машинка з дистанційним керуванні, якою керує захоплений аж ніяк не заняттям одноліток. Можна бути майже стопроцентно впевненим у тому, що діти мимоволі направлять свою психічну активність на ці події і, звичайно ж, відволікатимуться від теми заняття.

Мимовільна увага відрізняється стихійністю виникнення, відсутністю зусиль для її прояву і збереження. Випадково виникнувши, вона може відразу згаснути. Досвідчений вихователь обов'язково впорається із ситуацією, що викликала мимовільну увагу дітей, використовуючи її ж механізм. Щоб повернути їх увагу до заняття, дорослий введе в його хід якийсь новий, незвичайний елемент. Наприклад, у гості до дітей у той момент, коли вони відволіклися на сторонню подію, прийде якийсь казковий персонаж, інсценований вихователем, або «листоноша» принесе важливе повідомлення. Мимовільна увага дітей знову спрацює, при цьому його об'єктом стане заняття.

На шостому році життя дитина сама починає керувати власною увагою, змушуючи себе зосереджуватися на чомусь важливому і потрібному, жертвуючи цікавим. Вид уваги, при якому дитина ставить перед собою свідому мету сконцентруватися на чомусь, називається довільним. У цьому випадку постановка і досягнення мети вимагають затрат фізичної енергії, які дають емоції і воля. Дитина, проявляючи довільну увагу, витрачає не тільки свій час, але й частину своєї енергії, тому важливо дякувати дитині за прояв довільної уваги. Наприклад, у неділю молодша сестричка дивиться у вітальні мультфільми, а її старший шестирічний брат, щільно закривши двері дитячої кімнати, доробляє аплікацію, яку потрібно завтра принести на заняття у дитячий садок. Йому теж хочеться подивитися мультфільми, але важливо закінчити виріб. Зібравши емоції й волю, хлопчик направляє свою активність на аплікацію, при цьому дорослі обов'язково повинні відзначити його цілеспрямованість.

Засоби, за допомогою яких дитина починає керувати своєю увагою, вона одержує у процесі взаємодії з дорослими. Батьки і вихователі включають дитину в такі нові види діяльності, як ігри за правилами, конструювання і т. д. Вводячи дитину у ці види діяльності, дорослі організують її увагу за допомогою словесних вказівок, дитину направляють на необхідність виконувати задані дії з огляду на певні обставини. Наприклад, дорослий допомагає дитині при будуванні міста з деталей конструктора, підказуючи: «Коли починаєш будувати будиночок, для фундаменту вибирай найбільші деталі. Так, правильно. А де тепер найбільша? Пошукай!».

Пізніше дитина починає сама позначати словами ті предмети і явища, на які необхідно звертати увагу, щоб домогтися потрібного результату. Так вона опановує одним із головних засобів керування увагою – вмінням словесно сформулювати те, на що вона буде орієнтуватися. Протягом дошкільного віку використання дитиною мови для організації власної уваги різко зростає. Виконуючи завдання за інструкціями дорослого, діти старшого дошкільного віку проговорюють інструкцію у 10-12 разів частіше, ніж молодші дошкільники. Таким чином, довільна увага формується у дошкільному віці у зв'язку із загальним зростанням ролі мови в регуляції поведінки дитини.

Часто буває так, що заняття, які спочатку вимагали вольових зусиль для зосередження уваги, стають потім цікавими