Розвиток мотиваційної сфери у молодшому шкільному віці

Якщо у молодшому віці визначення поняття було, по суті, переведенням у слова конкретного образу або рухової установки, то у підлітковому віці запам'ятовування конкретних образів і рухових установок замінюється засвоєнням відповідних понять. Якщо молодший школяр при мисленні здебільшого пригадував, то для підлітка запам'ятовувати – значить мислити. Можна сказати, що дитина, стаючи підлітком, переходить до внутрішньої мнемотехніки, яку звичайно називають логічною пам'яттю або внутрішньою формою опосередкованого запам'ятовування.

Цей перехід пов'язаний з потужним розвитком внутрішньої мови, однак його механізм вимагає більш докладного з'ясування, тому що він становить загальну рису розвитку всіх інтелектуальних функцій перехідного віку і такою ж мірою стосується уваги, як і пам'яті.

Одинадцятирічні діти вже цілком адекватно можуть виділяти характерні риси предметів і будувати їх повноцінну класифікацію. Однак свідомо використовувати їх як прийоми запам'ятовування вони починають пізніше. Наприклад, користуватися класифікацією як прийомом запам'ятовування діти починають тільки з 6-го класу, з 12-13 років. З цього ж віку вони починають використовувати прийоми значеннєвої пам'яті з власної ініціативи.

У середньому шкільному віці зрушення у розвитку пам'яті найбільш істотні. Саме підлітковий вік вносить якісні зміни у структуру пам'яті. «Середня продуктивність» пам'яті збільшується до 14 років (для запам'ятовування використовувалися букви, склади, окремі конкретні слова і зображення предметів). У 15 років починається спад розвитку пам'яті: у цьому віці вона нижча, ніж в 14-річних (і навіть 11-річних) ; у 17 років пам’ять нижча, ніж у 16, а у 18 – ніж у 17-річних. Однак слід відзначити, що за даними окремих досліджень продуктивність механічного запам'ятовування у 14-15 років виявляється вище, ніж у 11-12.

Пам'ять підлітка може здивувати своєю силою і слабістю одночасно, тому що можливості головного мозку в підлітковому періоді практично безмежні. Підліток може з легкістю запам'ятовувати великі тексти і складні формули, дрібні позначки і штрихи, цифри, слова і т. д. Це відбувається завдяки активному розвитку в підлітковий період абстрактного мислення. Дитина з радістю узагальнює, міркує на глобальні теми. Для такого роду міркувань потрібні ресурси, які і поставляє пам'ять підлітка.

У підлітковий період наступає момент (12-13 років), коли природне і культурне бачення пам'яті зливаються воєдино, починаючи працювати в режимі взаємодії. У результаті буває складно встановити, яким чином дитина запам'ятовує той або інший матеріал.

Протягом підліткового періоду обсяг пам'яті постійно збільшується, позитивна динаміка відчувається з кожним роком.

Як не парадоксально, але у підлітковому віці краще запам'ятовуються незакінчені дії, тому доцільно не вимагати від дитини суворої послідовності домашнього завдання. Слід навчити її орієнтуватися у матеріалі і, виходячи із цього, планувати свою діяльність. Наприклад, спочатку дитина читає параграф з географії, потім переходить до домашнього завдання з іноземної мови, а після цього повертається до підручника з географії. Результат може здивувати: багато чого з прочитаного запам'яталося і певним чином збереглося, тому наступні перечитування параграфа будуть уже закріплюючими.

Багато вчених погоджуються з тим, що після 12 років значно збільшується продуктивність осмисленого запам'ятовування. У цьому віці істотно змінюється сам характер запам'ятовування, збільшується розмаїтість засобів, які сприяють запам'ятовуванню, підвищується рівень оволодіння ними. Діти намагаються усвідомити структуру матеріалу. У підлітковому віці вже можна говорити про гарну сформованість довільного запам'ятовування.

Школярі старших класів уже навмисно використовуають значеннєві прийоми, цілком свідомо полегшуючи собі запам'ятовування. Вони починають активно застосовувати найбільш складні способи переробки інформації. Зростає продуктивність запам'ятовування абстрактного матеріалу. Пам'ять стає високодовільною і добре керованою.

Накопичений експериментальний і життєвий матеріал свідчить про те, що у дітей будь-якого віку існують досить виражені індивідуальні розходження. Серед школярів середнього віку можуть зустрічатися учні з таким високим рівнем розвитку пам'яті, що вона за своїми особливостями наближається до пам'яті старшокласників. І, навпаки, інколи спостерігаються випадки зовсім нерозвиненої значеннєвої пам'яті в учнів старшого шкільного віку, які мало використовуають або майже не використовують прийоми значеннєвої обробки матеріалу, надаючи перевагу буквальному запам'ятовуванню, характерному для школярів молодших класів. Перевага безпосередніх (почуттєвих) форм запам'ятовування нерідко може зберігатися і у дорослих людей. У таких осіб, як правило, добре розвинений один з типів пам'яті: зорова, слухова, рухова, смакова та ін., на яку вони намагаються опиратися при запам'ятовуванні, а при відтворенні – відновити цей образ із пам'яті. Діапазон індивідуальних розходжень при цьому дуже великий.

Відмінності між підлітками художнього і математичного складу полягають у глибині поділу явищ зовнішнього і внутрішнього світу. Провідне місце в цьому процесі належить слову. Узагальнення на першому сигнальному рівні засноване на цілісному відбитті сприйнятої дійсності, а за допомогою слів відбувається подрібнення, розчленовування цілісного, почуттєвого відбиття дійсності, тому узагальненню на другому сигнальному рівні завжди передує більш глибокий аналіз сприйманого матеріалу.

У підлітковому і юнацькому віці триває когнітивний розвиток особистості, який характеризується тим, що підлітки легше, швидше і успішніше справляються з інтелектуальними завданнями, ніж у більш ранньому віці. Відбуваються істотні якісні зміни в основних процесах мислення, спрямованих на постановку і вирішення завдань. Крім розвитку формального операційного мислення у підлітків з'являється значна усвідомленість розходжень між сприйняттям явища і його збереженням в пам'яті. Крім того, для кращого запам'ятовування підлітки починають користуватися більш складними методами.

Зміни у когнітивному розвитку істотно допомагають підліткові впоратися з навчальними вимогами, які різко ускладнюються, вимогами майбутньої професії, серйозно впливають на взаємини підлітків з батьками, на появу нових рис характеру, посилення інтересу до політичних, соціальних і особистих питань, на розвиток самосвідомості.

Підліткам з яскравими здібностями до зорового запам’ятовування властиві більш безпосередній зв'язок з реальним світом, перевага конкретних образів. Відтворення по пам'яті у цих школярів відрізняється більшим наближенням до оригіналу, наповнене конкретними деталями, правильним колірним оформленням. Це, найчастіше, відтворення за уявою. Очевидно, що за допомогою наочних уявлень такі підлітки можуть успішніше вирішувати завдання, які вимагають просторового мислення.

До «математиків» відносяться школярі з гарними здібностями до переробки інформації. Цим учням властивий, на відміну від перших, більш опосередкований характер освоєння дійсності. Будь-яку інформацію вони схильні переводити у вербальну форму, а у світі слів почувають себе краще, ніж у реальному світі конкретних предметів, які не здатні відбивати цілісно. Такий опосередкований стиль сприйняття у «математиків» поширюється на всі пізнавальні процеси. При запам'ятовуванні такі підлітки насамперед намагаються виділити структурні елементи матеріалу, встановити стосунки між ними і, лише осмисливши його, намагаються запам'ятати, тому вони добре відтворюють значеннєві види матеріалу, і цим особливо відрізняються від дітей художнього складу. Виразність здібностей до переробки інформації у представників «математичного» типу опирається на сформоване словесно-логічне мислення, високу здібність до узагальнення, значний розвиток вербальної системи у цілому.

Характер помилок при запам'ятовуванні відповідає типу мислення: у тестах на визначення здібностей до відтворення помилок менше в осіб з художнім складом, у тестах на здібності до переробки – у «математиків».

У старшому шкільному віці запам'ятовування відбувається більш осмислено. У школярів цього віку переважає словесно-логічна і емоційна пам'ять. Вони легко запам'ятовують формули, схеми, терміни. Якщо говорити про емоційну пам'ять, то слід зазначити, що у старшокласників емоційна пам'ять більш яскрава і довгострокова, а почуття, які були глибоко і бурхливо пережиті, надовго залишаються в пам'яті, а отже, дітям цього віку буде легко згадати пов’язані з почуттями факти матеріал.

Крім того, старшокласники вже достатньою мірою володіють прийомами запам'ятовування, такими як мнемотехніка і керування увагою. Вони без ускладнень структурують навчальний матеріал, можуть виділити основну думку в тексті, вміють складати плани і опорні тези своїх розповідей. Чималу роль у поцесах запам’ятовування відіграє і повторювання, яке відбувається осмислено і у правильному часовому режимі. Старшокласники читають швидко, осмислено і мають чітку установку на запам'ятовування, причому довгострокове.

 

 

Асмолов А. Г. Принципы организации памяти человека. Системно-деятельностный подход к изучению познавательных процессов. – М. – 1985. – 104 с.

Аткинсон Р. Человеческая память и процесс обучения. – М. – 1980. – 527 с.

Возрастные и индивидуальные различия памяти / под ред. А. А. Смирнова. – М. – 1987. – 296 с.

Давыдов В. В., Драгунова Т. В., Ительсон Л. Б., Петровский А. В. Возрастная и педагогическая психология: уч. для студентов пед. институтов. – М. : Образование, 1989. – 288 с.

Дубровина И. В., Лисина М. И. Возрастные особенности психического развития детей. – М. : АПН СРСР, 1982. – 164 с.

Кулагина И. В. Возрастная психология. – М. : Эксмо, 1997. – 630 с.

Ляудис В. Я. Память в процессе развития. – М. : Знание, 1986. – 166 с.

Немов Р. С. Психология: учебник для студентов высш. пед. учеб. заведений. – М. : Владос, 1994. – 573 с.

Смирнов А. А. Проблема психологии памяти. – М. : Мысль, 1986. – 220 с.

Хрестоматия по возрастной и педагодической психологии / под ред. И. Ильясова, В. Ляудис. – М. : Вече, 1981. – 710 с.