Розвиток мотиваційної сфери у молодшому шкільному віці

Інтерес до самого процесу навчання далеко не в усіх випадках молодші учні пов'язують з прагненням до нових знань, умінь, їх приваблює діяльнісний бік навчання: писати, читати, рахувати, розповідати, малювати, їм подобається виконувати завдання вчителя, чути оцінні судження. Діти часто розгублюються, коли вчитель дає їм проявити власну ініціативу.

Маленьким школярам взагалі не подобається, коли їм не задають уроків, не дають конкретних завдань. Це зумовлено тим, що порушується погляд учнів 1-2 класів на характер навчання як на обов'язкову і серйозну діяльність. А починають вони це усвідомлювати дуже швидко, переважно через 2-3 тижні, коли зникає святкова атмосфера (лінійка, свято, елементи ігор на уроках) і наступають ділові, буденні дні. Саме тут потрібна підтримка і допомога учням як збоку вчителя, так і батьків, щоб заохочувати їх успіхи у навчанні. Інтерес до результатів діяльності у дітей формується швидко: як тільки учень одержить перші реальні результати своєї праці. Радість першокласника при цьому іноді не має меж.

Тільки після виникнення інтересу до результатів своєї навчальної праці формується третій вид інтересу – інтерес до змісту навчальної діяльності, потреба оволодівати знаннями. Центром уваги маленьких школярів стає навчання як суспільне значуща діяльність, і саме в цьому розкриваються провідні мотиви їх поведінки у навчанні.

Протягом навчання в молодших класах у мотивації дітей, починаючи з 2 класу, відбуваються певні зміни, які спостерігаються у якості відповідей учнів 1-4 класів на запитання: «Для чого ти вчишся в школі?». Діти 1-2 класів, як правило, наводять один-два аргументи (переважно вказівки або настанови дорослих) : «Тато з мамою сказали», «Усі діти ходять до школи», «Щоб навчитися писати, читати», «За хороші оцінки мене хвалять» тощо. Для учнів 3-4 класів характерні такі відповіді: «Я вчуся, щоб стати лікарем, як мій батько», «Я вчуся в школі, щоб бути грамотним. Я дізнаюся багато цікавого про життя людей, природу, космос», «Я люблю уроки математики, а ось вчити правила з граматики – ні»...

Подібні відповіді свідчать, що в учнів починає утворюватися певна система мотивів (мотивація) і широкі соціальні мотиви, пов'язані з підготовкою до праці, майбутнього життя, прагнення зайняти у ньому певне місце. У них виробляється нове ставлення до навчання, однолітків і вчителів.

У 3-4 класах, порівняно з 1-2, дещо змінюється зміст і характер пізнавальних мотивів, розвивається інтерес до розумової діяльності. Діти поступово розкривють змістовний бік навчання, проявляється інтерес до змісту навчальних предметів, читання літератури з певної тематики (про природу, рослини, історію). Навчання перетворюється для них на засіб пізнання дійсності. Водночас виявляється прагнення до виконання складніших завдань, прагнення робити самостійні висновки, аналізувати факти у доступних формах. Виникають інтелектуальні почуття: радість від успіху у пізнанні нового, сумнів, задоволення від розумового напруження тощо, які при вмілому керівництві і відповідних методах навчання стають стійкими мотивами навчання.

Не слід забувати і про особливу спонукальну силу оцінки знань. Якщо в 1-2 класах оцінка означає успіх або неуспіх дитини у навчанні і відповідно до цього радість або незадоволення батьків, то у 3-4 класах оцінкою визначається місце учня в колективі, його громадське становище. Свої успіхи школярі починають розглядати як частину загальних, співвідносять їх з успіхами всього класу. Поступово в учнів зростає і роль громадської думки. У 3-4 класах зауваження вчителя, зроблені учневі в присутності однокласників, переживається гостріше, ніж зроблене наодинці.

Така, на перший погляд звичайна справа, як оцінка знань учнів, – це вміння вчителів знайти правильний підхід до кожної дитини, вміння плекати у її душі вогник прагнення до знань. Оцінка не повинна принижувати гідність учня, карати за незнання, адже він тільки вчиться. Оцінка не повинна бути моральним батогом, яким постійно залякують дитину як батьки, так і деякі вчителі. Дітям потрібно дати радість праці, радість успіху в навчанні, пробудити у їх серцях почуття гордості, власної гідності – це одна із найважливіших заповідей початкової школи.

Для організації ефективної роботи з розвитку мотивації важливо уявляти загальні тенденції вікового розвитку школяра у певному класі, знати, з якими мотивами приходить дитина до школи, яка мотивація може і повинна скластися у неї до закінчення початкової школи. Хоча мотивація пов'язана з віковими особливостями дитини, однак мотиви визначає не вік як стадія дозрівання, а характер діяльності та система взаємодій з іншими людьми у цьому віці.

Провідною діяльністю для всіх школярів є навчання. Молодші школярі освоюють так звану предметну діяльність, тобто знання, закладені в навчальних предметах, тому цей вік характеризується як вік входження в навчальну діяльність і оволодіння її структурними компонентами (навчальне завдання, навчальні дії, дії самоконтролю та самооцінки). На думку фахівців, не слід вважати, що якомусь вікові можуть бути неминуче притаманні певні мотиви, тому варто виходити з того, що не вік сам по собі, а тип навчання у цьому віці визначають мотивацію.

На думку фахівців, процес навчання в початковій школі має