Розвиток навичок самостійної роботи студентів з дисципліни «Теорія та методика класичного танцю»

Самостійність, – відзначає Н. Лук’янова, – це якість особистості, що передбачає прагнення, потребу діяти самостійно, оволодіння такими способами поведінки, які дозволять реалізувати прагнення. Якщо мотив діяльності та способи виконання роботи є стійкими, можна вважати, що самостійність сформувалась як якість поведінки загалом. Спостерігається об’єднання самостійності як способу виконання виду діяльності і самостійності як риси особистості, яка формується у процесі її загального розвитку [51, с. 21].

А. Люблінська [52, с. 67] називає самостійність особливим способом дій. Аналізуючи генезис самостійності, вона зауважує, що ця якість особистості може мати місце лише там, де побудований фундамент життєвих навичок, а звички формують вплив на потреби, які стимулюють до активних дій.

А. Ларин [47, с. 143] акцентує увагу на провідній ролі діяльності у формуванні самостійності. Психічні процеси і стани, що формуються у її різноманітних видах – трудовій, ігровій, навчальній приводять до утворення особистісних якостей. На думку

А. Ларина, для формування самостійності потрібна самоосвіта, самокритичність, цілеспрямованість, мужність, наполегливість, належний рівень інтелекту, здібностей і розвитку, ідейна спрямованість, кмітливість, пізнавальний тонус.

І. Молнор зауважує, що самостійність – це цілісна якість особистості, а не мислення, розуму чи волі. В самостійності проявляється інтегральна єдність інтелектуальної, емоційної та вольової сторін. Вона виявляється та розвивається у взаємозв’язку особистості з дійсністю, в її взаємовідносинах із людьми. Для розвитку самостійності важливо виділити переконання, позиції, соціальні установки, спрямованість особистості в цілому [60, с. 29].

Г. Ковальова вважає, що самостійність – це, скоріше всього, самостійна діяльність, мислення. Основна достатня умова для глибокого засвоєння матеріалу – це його аналітико-синтетична обробка, яка полягає в самостійному аналізові нової інформації, тобто виділення в ній основних понять, встановлення причинно-наслідкових зв’язків та відношень між ними і, таким чином, розуміння навчального матеріалу, а загалом, визначення в ньому головного і другорядного. Тільки на основі такого осмислення матеріалу можна самостійно мислити, доводити, узагальнювати [38, с. 3].

Аналіз наукових джерел показав, що серед провідних педагогів-науковців, методистів та психологів немає однозначного тлумачення поняття самостійність. В основних дослідженнях самостійність характеризують як:

- вольову властивість особистості, здатність систематизувати, планувати, регулювати та активно здійснювати власну діяльність без постійного керівництва та практичної допомоги ззовні;

- здатність особистості до діяльності без втручання ззовні; незалежність, здатність та прагнення людини до здійснення дій або вчинків без допомоги інших відповідно до умов, що об’єктивно змінюються;

- узагальнену властивість особистості, що виявляється в ініціативності, критичності, адекватній самооцінці й почутті особистої відповідальності за свою діяльність і поведінку;

- якість особистості, виражену в здатності мислити, аналізувати ситуацію, виробляти власну думку, ухвалювати рішення і діяти за власною ініціативою, незалежно від нав’язуваних поглядів і способів вирішення тих або інших проблем;

- якість особистості, що характеризується здатністю критично розглядати життєві явища, потребою та вмінням самостійно мислити, орієнтуватися у новій ситуації, розуміти завдання, що виникають, вміти знаходити способи їх вирішення власними силами, мислити та діяти ініціативно, творчо; прагненням до відкриття нового, здатністю завзято йти до досягнення мети, виходячи з конкретних умов, враховуючи різноманітні погляди та висловлюючи власну точку зору;

- вольову дію, що характеризує розумову діяльність, ознаку активності особистості, її здатності до пізнавального пошуку;

- рису особистості, яка забезпечує вибір та реалізацію певного способу розв’язання завдання та ін.

У більшості наведених визначень підкреслюється єдність внутрішньої готовності особистості до діяльності та інтенсивний вияв цієї готовності. Крім того, сутність самостійності розкривається через вольові риси особистості (рішучість, наполегливість, витримка, постійність), її здібності та інтелектуальну діяльність.

Аналіз наукових праць з проблеми «самостійність» дозволяє її розглядати у двох аспектах (репродуктивному та продуктивному) і визначити специфічні її властивості.

Самостійність на репродуктивному рівні означає:

1) роботу над собою без будь-якої допомоги, але за завданням або режимом, загальноприйнятим розкладом, звичкою, вимогою дорослих, суспільства;

2) звичні відношення до повсякденної діяльності, зовнішнього середовища, до самого себе;

3) дія за прийнятою мотиваційною установкою;

4) розвиток набутих знань, умінь, навичок, звичок.

Самостійність на продуктивному рівні означає:

1) роботу над собою не за шаблоном, загальноприйнятими установками, а з пробою новизни, ризику, творчості, винахідливості, інтересу, потребою до самовдосконалення;

2) внесення змін за змістом, організацією та результатом діяльності;

3) з одного боку ускладнення змісту діяльності, з іншого боку, спрощення характеру діяльності з метою покращення результату діяльності;

4) розробку нових засобів, рівнів, комбінацій, направлень характеру діяльності;

5) виявлення елементів раціоналізації, винахідливості, створення нового продукту;

6) опору на дослідницький принцип розвитку і вдосконалення діяльності.

Отже, розглядаємо зв’язок та взаємозалежність до ознак, що становлять репродуктивну та продуктивну діяльність. Це два обов’язкових етапи в професійній педагогічній готовності студента. Якщо перша позиція достатньо вивчена у педагогічній літературі, то інша потребує значної активізації з боку науковців.

Отже, в педагогічній науці проблема самостійності залишається завжди актуальною, тому форми, засоби та методи, умови та завдання виховання, діяльність викладача та студентів змінюються.

Під самостійністю розуміємо вольову властивість особистості, якій притаманні незалежність, активність, свідомість та відповідальність, вміння самостійно мислити та приймати рішення, здатність до конкретного виду діяльності, яка виявляється