Розвиток сільського господарства Північно-східної Угорщини в 1945-1961 роках (історичний аспект)

Ужгородський національний університет

 

КОНЦНЕ НАДЬ Жужанна Юлианна

 

УДК 94 (439)

 

 

Спеціальність 07. 00. 02 – всесвітня історія

 

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

 

УЖГОРОД-2002

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі нової і новітньої історії та історіографії історичного факультету Ужгородського національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор історичних наук, професор Мандрик Іван Олександрович, історичний факультет Ужгородського національного університету, декан, завідувач кафедри нової і новітньої історії та історіографії.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Худанич Василь Іванович, Ужгородський національний університет, професор кафедри політології кандидат історичних наук, доцент Кипаренко Геннадій Миколайович, Львівський національний університет ім. І. Франка, доцент кафедри нової і новітньої історії.

Провідна установа: Інститут історії України НАН України, відділ всесвітньої історії та міжнародних відносин, м. Київ.

Захист відбудеться 22 листопада 2002р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 61. 051. 04 Ужгородського національного університету за адресою: м. Ужгород, вул. Університетська, 14.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Ужгородського національного університету за адресою: м. Ужгород, вул. Капітульна, 6.

 

За останні 47 років сільське господарство Угорщини, у тому числі і в Північно-Східному регіоні (область Саболч, Сатмар і Берег), пройшло три переломних етапи: розподіл землі серед селян у 1945 році, колективізація, яка завершилася в 1961 році; повернення і приватизація землі приватним особам, що почались у результаті політичних реформ у 1990 році.

Незважаючи на значну кількість наукових публікацій, все ж залишилися білі плями про даний етап історичного розвитку регіону. Так, у наукових публікаціях не обговорювалося (або тільки частково) питання про розвиток і структурні перетворення сільського господарства під час керування країною прем'єр-міністра Імре Надя, або під час визвольного руху 1956-го року, а також після його поразки. Замовчувався опір, що мав місце з боку селянства в регіоні проти колективізації, яка тривала протягом 12 років. Не вивчалося питання про ставлення місцевої влади до приватників, що відмовилися від вступу в колгоспи. одночасно вип'ячувалися переваги колективного ведення господарства, замовчуючи про його недоліки.

Протягом 90-х років ХХ століття земельна власність в Угорщині набула майже такого характеру, який був у 1945 році після розподілу земель серед селян. Наведені в даній дисертації факти й аналіз суперечливих подій дають можливість уникнути повторення тих помилок, які були зроблені в сільському господарстві країни за період режимів Ракоші і Кадара.

Як і в 1945 році після розподілу землі серед селян, так і зараз актуальним залишається концентрація земельних ділянок у фермерські господарства площею 50-100 гектарів. У 1948 році ця проблема була вирішена насильним шляхом, в результаті якого були створені колгоспи за взірцем Радянського Союзу, недивлячись на опір селян, які не мали жодного досвіду колективного ведення сільського господарства.

І хоча в результаті колективізації сільське господарство Угорщини досягло значних успіхів, навіть стало зразком для інших країн соціалістичного табору, перебороти ворожість селянства до колективної власності так і не вдалося. Цим можна пояснити той факт, що після реформи державної системи Угорщині в 1990 році колгоспи і радгоспи були в основному розформовані. В наш час у всьому регіоні їх залишилося декілька десятків, а інші були перетворені в акціонерні товариства та інші структури.

Актуальність дисертації полягає в тому, що в ній розкривається реальна картина історичних етапів розвитку сільського господарства регіону за період 1945-1961 роців, обнародується той досвід, який був накопичений на етапі примусової колективізації. В якійсь мірі це може допомогти уникнути повторення помилок на новому етапі перетворення сільського господарства регіону.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відображає напрямок науково-дослідної роботи кафедри нової і новітньої історії та історіографії Ужгородського національного університету, пов'язаної з вивченням історії зарубіжних країн, особливо Угорщини, Словаччини, Румунії, Югославії та Німеччини в ХІХ – ХХ століттях. Однією зі сторін роботи кафедри є вивчення аграрної історії, соціально-політичного стану сільського господарства та його місця в розвитку вказаних країн Центральної і Східної Європи.

Об’єктом наукового дослідження є процес соціально-економічних та політичних змін в сільському господарстві Угорщини, зокрема, в Північно-Східному регіоні (Саболч-Сатмар-Березькій області) в 1945 – 1961 роках.

Хронологічні межі роботи охоплюють період від закінчення Другої світової війни до повної колективізації сільського господарства Угорщини.

Цей історичний період визначається нами не довільно, а пов’язаний перш за все зі змінами форм власності на землю. Період примусової колективізації сільського господарства закінчився у 1961 році, хоча й після цього значна частина земельних ділянок залишалася у приватному володінні. Період 1961 – 1990 років характеризується розвитком сільського господарства Угорщини в рамках колгоспів і радгоспів.

З наукового погляду найбільш цікавим і повчальним є період із 1949 до 1961 року – етап колективізації, що був дещо призупинений під час народного повстання 1956 року. Дотепер цей етап характеризується найбільшою кількістю таємниць і білих плям, вивчення яких дає можливість краще зрозуміти процеси, що відбуваються