+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
30
Мова:
Українська
у підвалинах угорської моделі квазісоціалізму почали формуватися якісно нові за змістом структурні елементи, як соціально-економічної організації суспільства – розвиток орієнтованої на ринок економіки, поступовий розвиток середнього класу; так і політичної організації суспільства. На підставі інформації, отриманої з мнографій і архівних документів ми намагалися відзначити той факт, що і на даному етапі рівень розвитку сільського господарства в цьому регіоні був істотно нижчим, ніж по всій країні. Вирощування сільськогосподарських культур, що були найбільше поширені в цьому регіоні, виходячи з кліматичних умов, робилося без застосування сучасних технологій і машин.
У цьому розділі окремо виділений параграф, присвячений питанням роздачі земельних ділянок і земельної реформи 1945 року. Ця тема знайшла широкий відбиток у регіональних публікаціях. Ми постаралися звернути увагу на ті особливості, що були характерні для історичних повітів (Саболч, Унг, Сатмар, Берег). Тут відзначається той факт, що в цьому регіоні в цей період відбувалася аграрна революція, тому що не були дотримані нормативи, передбачені законом про розділ землі, і через велику чисельність бажаючих її одержати.
У третьому параграфі другого розділу розглядаються події, що відбувалися у сільському господарстві в період коаліції (1945-1948). На підставі інформації, якою ми володіли, вдалося проілюструвати ті нелюдські зусилля, які були необхідні для реорганізації сільського господарства.
Поряд із збитками, нанесеними війною, нормальному розвитку аграрного сектора заважали велика засуха в цьому регіоні, гіперінфляція і практиковане в той період обов'язкове постачання сільськогосподарської продукції.
До кінця коаліційного правління в країні (1948) сільське господарство дозріло для реформ в інтересах зміни структури власників земельних ділянок, скасування заборони на купівлю землі, створення середніх і великих селянських господарств. Однак вирішення цієї проблеми пройшло не професійним, а політичним шляхом, що було зумовлено приходом до влади комуністичної партії і міжнародною обстановкою, що склалася. Це рішення викликало примусову колективізацію землі і створення створення колгоспів і радгоспів. Таким чином, зміна структури землевласників була здійснена у зворотньому напрямку і позбавила стимулу до розвитку власника землі – селянина.
У третьому розділі дисертації “Аграрні відносини в Саболч-Сатмар-Берегській області на першому етапі режиму Ракоші (1948-1953 рр.). Політика уряду Імре Надя” розглядається етап розвитку країни в 1948 – 1953 роках. Тут нами вводяться в науковий об'єкт дотепер неопубліковані документи, у яких знаходиться інформація про період колективізації на прикладі створення цілого ряду колгоспів і вивчення умов їх роботи. На підставі документів з архіву районної поліції аналізуються факти спонтанного й організованого опору селян щодо процесу колективізації.
Ми констатуємо, що в даному періоді в регіоні об'єм сільськогосподарського виробництва істотно скоротився. Кількість виробленої продукції з одного гектара землі зменшилась у порівнянні з довоєнним періодом. Структура вироблених культур не змінилася, перехід на інтенсивні методи землеробства не здійснений. Оснащеність аграрного сектора сільськогосподарською технікою не поліпшилася. Створені в районах МТС працювали не ефективно, в окремих випадках переміщення сільськогосподарської техніки з одного кінця району в інший обходилось дорожче, ніж виконана нею робота.
Нездійсненні задачі, поставлені партією перед сільським господарством у першій п'ятирічці, введення системи обов'язкового постачання сільськогосподарської продукції, знищення середніх і великих селянських господарств, гоніння на “куркулів” і введення карткової системи створили в країні умови господарювання в режимі воєнного часу.
У дисертації відзначений той факт, що до 1950 року, до моменту об'єднання областей Саболч і Сатмар рівень зубожіння селянства досяг такого ступеня, що в цьому регіоні вже до 1953 року виникли всі умови для початку революційного визвольного руху.
Гострота цієї ситуації до деякої міри була знята спробою уряду, який очолював Імре Надь, провести земельну реформу. Аналіз цих подій нами даний у другому параграфі третього розділу дисертації.
У ньому ставиться наголос на тому факті, що це була перша спроба, у середині соціалістичного табору провести реформи, які ставили за мету зміну соціалістичної моделі суспільства і економіки. Матеріали по цій реформі до демократичних змін 1990 року були закритими. Інтенсивне їхнє вивчення стало можливим тільки в наш час. А окремі елементи, що стосуються конкретних районів і поселень, є і дотепер не розкритими.
Що стосується Саболч-Сатмарської області, то цю нестачу ми постаралися заповнити. З існуючих джерел інформації випливає, що місцеві представники влади всіляко саботували впровадження реформ у сільському господарстві. Вони боялися втратити свою владу, своє існування, а розбіжності, які були на той момент у вищих ешелонах влади, тільки сприяли їм у цьому.
Документи з обласного архіву дають підставу зробити висновки про слушність твердження колишнього прем'єр-міністра Ондраша Гегедюша, що після оголошення реформ селянство полегшено зітхнуло, а апаратники на місцях злякалися.
Представники місцевої влади, боячись за свої крісла, усіляко перешкоджали розформуванню колгоспів і виходу селян із них.
Серед регіональних публікацій у нашій дисертації ми одні з перших зробили аналіз впливу невдалої земельної реформи на колгоспний рух. У Саболч-Сатмарській області тільки за декілька місяців майже 14 тисяч селян побажали вийти з колгоспів з вилученням понад 73 тисячі гектарів землі.
Таким чином, можна сміливо стверджувати, що спроба земельної реформи уряду Імре Надя провалилася не стільки через зміну складу уряду СРСР і його зовнішньої політики, а й через саботаж реформи з боку місцевої влади Угорщини.
Четвертий розділ дисертації “Другий етап диктатури