+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Реферат
К-сть сторінок:
44
Мова:
Українська
цінності. Контракт на страхування називається хедж. Існують дві операції хеджування: на підвищення, на зниження. Хеджування на підвищення, або хеджування покупкою, являє собою біржову операцію по покупці термінових контрактів або опціонів. Хедж на підвищення застосовується в тих випадках, коли необхідно застрахуватися від можливого підвищення цін (курсів) у майбутньому. Він дозволяє встановити покупну ціну набагато раніше, ніж був придбаний реальний товар. Хеджування на зниження, або хеджування продажем – це біржова операція із продажем термінового контракту. Хеджер, що здійснює хеджируванння на зниження, припускає здійснити в майбутньому продаж товару, і тому, продаючи на біржі терміновий контракт або опціон, він страхує себе від можливого зниження цін у майбутньому[11, 257-264c].
Хеджування на зниження, або хеджування продажем – це біржова операція із продажем термінового контракту. Хеджер, що здійснює хеджування на зниження, припускає здійснити в майбутньому продаж товару, і тому, продаючи на біржі терміновий контракт або опціон, він страхує себе від можливого зниження цін у майбутньому.
Існують наступні типи хеджування:
1) Класичне (чисте) хеджування
Хеджування шляхом заняття протилежних позицій на ринку реального товару і ф'ючерсному. Перший вид хеджування, який застосовувався торговцями сільськогосподарської продукції в Чикаго (США).
2) Повне і часткове хеджування
Повне хеджування передбачає страхування ризиків на ф'ючерсному ринку на повну суму операції. Даний вигляд хеджування повністю виключає можливі втрати, пов'язані з ціновими ризиками. Часткове хеджування страхує лише частина реальної операції.
3) Передбачаюче хеджування.
Передбачаюче хеджування передбачає покупку або продаж термінового контракту задовго до укладення оборудки на ринку реального товару. У період між укладенням оборудки на терміновому ринку і укладенням оборудки на ринку реального товару ф'ючерсний контракт служить замінником реального договору на постачання товару. Також передбачаюче хеджування може застосовуватися і шляхом покупки або продажу термінового поставного товару і його подальшого виконання через біржу. Даний вигляд хеджування найбільш часто зустрічається на ринку акцій.
4) Селективне хеджування
Селективне хеджування характеризується тим, що операції на ф'ючерсному ринку і на ринку реальних товарів розрізняються за об'ємом і часу висновку.
5) Перехресне хеджування.
Перехресне хеджування характеризується тим, що на ф'ючерсному ринку здійснюється операція з контрактом не на базовий актив ринку реального товару, а на інший фінансовий інструмент. Наприклад, на реальному ринку здійснюється операція з акцією, а на ф'ючерсному ринку з ф'ючерсом на біржовий індекс[13, 354-376c].
3.3 Інші методи зниження ризику
Характеристика інших методів зниження ризиків ЗЕД включає:
Зменшення ризиків – це прийняття рішень, які дають змогу знизити рівень витрат від прийнятих ризиків.
Передача ризиків означає, що підприємство передає відповідальність за ризики своєму партнеру або третій особі.
Виключення ризиків – це відмова від здійснення будь-яких дій, пов'язаних з можливістю появи ризиків у ЗЕД.
Прийняття ризиків означає, що підприємство бере на себе відповідальність за проведення зовнішньоекономічної операції та ризики, пов'язані з нею[9, 255-285c].
Для зменшення ризиків за укладеними зовнішньоекономічними контрактами слід попередньо перевірити потенційного партнера. З цією метою пропонується оцінити ефективність його функціонування. Керуючись інформацією про потенційного партнера, можна зробити конкретні висновки щодо його надійності та платоспроможності. Якщо підприємство задовольняє потенційний партнер, то перед ним стоїть питання укладення зовнішньоекономічної угоди з мінімізацією можливих ризиків, використовуючи всі можливі застереження. Так, ризику невиконання партнером зобов'язань за контрактом можна уникнути за рахунок:
– укладення договору про наміри, де оговорюється строк, протягом якого сторони можуть внести зміни;
– відображення в договорі намірів щодо матеріальної відповідальності за відмову від підписання контракту;
– відображення умови про розгляд можливих суперечок через арбітражний суд;
– відображення в контракті умови про штрафні санкції за невиконання будь-якого зобов'язання за контрактом;
– відображення в контракті умови про виникнення можливих форс-мажорних обставин.
Для подолання загрози неплатоспроможності партнера використовують такі інструменти:
– передбачення умови про чинність контракту після надходження коштів на розрахунковий рахунок виконавця;
– передача права власності замовнику після повної сплати вартості товару (послуги) ;
– використання послуг банку щодо акредитивної форми розрахунків;
– укладення угоди з банком на факторингове обслуговування можливої дебіторської заборгованості[23].
Кожне підприємство зовнішньоекономічної діяльності самостійно проводить аналіз ризиків ЗЕД і само приймає рішення з приводу зниження ризиків.
Існує безліч методів зниження ризиків ЗЕД. Найпоширеніший і ефективніший метод зниження експортно-імпортних ризиків є страхування, а також хеджування.
Хеджування є одним з методів страхування ризиків від несприятливих змін цін на товарно-матеріальні цінності.
Висновки
Зовнішньоекономічна діяльність підприємств в країнах з нестабільною економічною ситуацією, країнах з перехідною економікою, країнах, що розвиваються, схильна до виникнення ризиків ЗЕД. Тому підприємствам ЗЕД необхідно оцінювати можливі ризики і приймати необхідні заходи по їх зниженню.
Ризики присутні у кожній сфері діяльності і практично на кожному етапі виконання чи реалізації цієї діяльності. Таким чином, визначення і моделювання можливих ризиків ЗЕД і, відповідно, їх врахування при плануванні діяльності та управління ними відіграє надзвичайно вагоме значення. Кожне врахування ризиків знижує ефективність діяльності, оскільки його прогнозування вимагає виконання дій в резервних варіантах, але недооцінка чи нехтування ними можуть спричинити повний провал.
Різноманітність думок про суть ризику ЗЕД пояснюється, зокрема, багатоаспектністю цього явища, а також практично повним його ігноруванням у чинному законодавстві, надто обмеженим застосуванням у реальній економічній практиці й управлінській діяльності. Це пояснюється тим, що ризик – дуже складне явище, яке має безліч відмінних одна від одної, а іноді й протилежних реальних основ.
В світовій практиці врахування ризиків в зовнішньоекономічній діяльності має дуже важливе значення, оскільки майже 40% комерційних операцій закінчуються невдачею через недостатнє врахування та управління ризиками [8].
До загальних причин виникнення такого роду ризиків відносять постійну нестабільність економічних процесів в країнах світового співтовариства, недостатню кількість інформації про стан економіки країн світу, відсутність чітких цілей діяльності суб’єкта ЗЕД тощо.
Рівень ризиків в зовнішньоекономічній діяльності може змінюватися. На зростання ризиків впливають: раптове виникнення проблем (виробничих, політичних, соціальних), неправельність виконання поставлених задач у зв’язку зі змінами обставин, недосконале законодавство, відсутність необхідної інформації.
Кожне підприємство зовнішньоекономічної діяльності самостійно проводить аналіз ризиків ЗЕД і само приймає рішення з приводу зниження ризиків.
Існує безліч методів зниження ризиків ЗЕД. Найпоширеніший і ефективніший метод зниження експортно-імпортних ризиків є страхування, а також хеджування.
Хеджування є одним з методів страхування ризиків від несприятливих змін цін на товарно-матеріальні цінності
Список використаних джерел
1. Закон України про зовнішньоекономічну діяльність // Зовнішньоекономічна діяльність. Зб. Нормат. Актів. – К. : «Торговий дім», 1992. – С. 3-34.
2. Внешнеэкономическая деятельность / Под ред. Проф. Макогона Ю. В. – Донецк: Регион, 1998. – 290 с.
3. Веснін О. Б. Управление международным сотрудничеством: Монография. К. : МАУП. 1999. – 168 с.
4. Хміль О. И., Полянова Т. Н., Саркисов С. В. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб. пособие. – М. : Дело, 2001. – 320 с.
5. Бутінець Ф. Ф. Регулирование Внешнеэкономической деятельности в Украине: Практ. пособие. – К. : СПЛАЙН, 2002. – 220 с.
6. Андрушків И. Т., Балобанов А. И. Внешнеэкономические связи: Учеб. Пособие. – М. : Финансы и статистика, 1998. – 512 с.
7. Внешнеэкономическая деятельность предприятия / Под ред. Проф. Л. Е. Стровского. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ЮНИТИ, 1999. -823 с.
8. Дроздова Г. М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльністі: Навч. посібник. – К. : ЦУП, 2002. – 172 с.
9. Осовська Г. В. Основи менеджменту: Навч. посібник, для студентів вищих навчальних закладів. – К. : «Кондор», 2003. – 556 с.
10. Виханский О. С., Наумов А. И. Менеджмент: Учебник. – 3-е изд. – М. : Гардерики, 2001. – 528 с.
11. Тарасюк Г. М, Шваб Л. І, Планування діяльності підприємства: Підручник. – К. : ВД «Професіонал», 2004. – 421 с.
12. Захарченко В. И. Менеджмент внешнеєкономической деятельности: Учебное пособие. – ООО «Одиссей» – 2003. – 384 с.
13. Управління зовнішньоекономічної діяльністю: Навч. посібник / Під заг. ред. А. І Кредісова / Пер. з рос. – К., 2000. – 448 с.
14. Стадник В. В., Йоха М. А. Менеджмент: посібник. К. : Академвидав, 2003, – 235 с.
15. Міжнародний менеджмент: консп. лекц. / Г. В Амеліна. – Алчевськ: ДонДТУ, 2006. – 129 с.
16. Международные экономические отношения. Буглай В. Б., Ливенцев Н. Н, Москва, «Финансы и статистика» 2000.
17. Международній менеджмент / Под. ред. Пивоварова С. Є., Тарасенко Л. С., Майзеля А. И. – Спб: Питер 2001. – 576 с.
18. Рум’янцев А. П., Рум’янцева Н. С. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посібник. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 377 с.