Ризики зовнішньоекономічної діяльності та методи їх зниження

Аналіз ризиків повинен охоплювати всі продукти, послуги та процеси банку і передбачати як якісну оцінку відповідних ризиків, так і, де можливо, оцінку їхніх кількісних параметрів. Керівництво банку повинно знати результати аналізу ризиків та враховувати їх в своїй роботі.

Аналіз ризиків – це безперервний процес, який відтак повинен враховувати:

– зміни внутрішніх та зовнішніх умов;

– нові продукти, послуги, процеси;

– плани на майбутнє.

В результаті аналізу ризиків можна дійти висновку, що ризики даного банку не відповідають – або перестали відповідати – обраним параметрам, або що обрані параметри ризиків не відповідають, або перестали відповідати завданням та стратегії банку. Може також виявитися, що організаційна структура і механізми контролю банку не узгоджуються зі змінами в параметрах ризиків. Тому оцінка ризиків повинна супроводжуватися можливим переглядом завдань, обраної стратегії та розробленої організаційної структури та механізмів контролю.

Аналіз ризиків може виявити ризики, які не були виявлені раніше та/або які не можна мінімізувати за допомогою відповідних процедур та заходів контролю. В такому разі банк має прийняти рішення щодо прийнятності таких ризиків та доцільності подальшого здійснення того виду діяльності, на якому ці ризики грунтуються.

Аналіз ризиків повинен проводитись або перевірятись фахівцями, не залежними від виконання функцій пов'язаних з комерційною та/або фінансовою діяльністю – тобто прийняттям ризиків.

Оцінка ризиків.

Ціль цього напрямку – розрахунок (оцінка) очікуваного в результаті конкретних подій рівня втрат на кожному конкретному підрозділі, ділянці, залежно від положення справ на ньому, суб'єктивних механізмів утворення втрат й очікуваної частоти виникнення ініціюючих їхніх подій.

Однією з важливих складових роботи на цьому напрямку є збір й аналіз даних по фактичної рисковости підприємства, по реально мали місце надзвичайним ситуаціям і збиткам. Ця інформація являє собою вихідні дані для різноманітних методик розрахунку (оцінки) ризиків: від наближеної, чисто статистичної АНАЛИТИКИ, до комплексного розрахунково-теоретичного комп'ютерного моделювання.

Результат роботи із цього напрямку – число або значення ризиків (очікуваного рівня втрат певного виду) конкретного підприємства, на підставі якого страховик визначає свої, чисто страхові (фінансові) умови забезпечення захисту.

Вплив на ризик відбувається за допомогою трьох основних методів: зниження; передача; зберігання ризиків.

Контроль результатів.

На даному етапі на основі оцінки ризику, його аналізу, методів впливу на ризик та получених результатів розрахунку підбиваються підсумки на скільки суттєво знизиться ризик[10, 434-502c].

Сучасна діяльність підприємства зовнішньоекономічної діяльності пов'язана з ризиками пошкодження товару, можливість виникнення збитків, скорочення розміру прибутку, ризик невиконання умов контрокта іноземним партнером і так далі. Для того, щоб знизити або запобігти виникненню ризиків, необхідно управляти ними, вміти виявити загрозу ризику і зробити необхідні заходи, дії з метою зниження ризикової ситуації.

Отже управління ризиками грає велику роль в зовнішньоекономічній діяльності підприємства.

 

 

 

Один з ефективних методів зниження ризику експортно-імпортних операцій на підприємстві ЗЕД є страхування товару, відповідальності та інше.

На підставі узагальнення основних напрямків, використовуваних більшістю страховиків, пропонуємо алгоритм процесу організації страхування ризиків ЗЕД, що складає з наступних компонентів:

1. При розгляді заяви на страхування ризиків ЗЕД страховик організує до потенційного страхувальника інспекційний візит ризику-менеджера. Звичайно інспектор проводить від одного до декількох днів на виробничих, офісних, торговельних й інших площах страхувальника, оцінюючи встаткування, персонал, способи роботи й т. д. Нерідко страховою компанією направляється окремий фахівець (найчастіше психолог) для оцінки персоналу-ризику. Завданням інспекторів є написання докладних звітів для андеррайтера (фахівця страхової компанії по оцінці ризиків, відповідального за прийняття ризиків на страхування й установлення розмірів страхових премій), а також самого страхувальника й/або страхового брокера про первинну (але в жодному разі не поверхневої) оцінці ризику. Інспекторам бажано зустрітися з керівниками компанії й основних підрозділів, ознайомитися з документацією, що регламентує діяльність страхувальника, що підлягає страхуванню. При таких зустрічах розглядаються можливості виникнення збитків й їхнього подолання, обговорюються отримані відомості, даються рекомендації зі зниження ризиків.

У звіті звичайно представлена в систематизованому виді наступна інформація про ризикову ситуацію, характерної для конкретної компанії:

опис й оцінка процесу підлягаючому страхуванню діяльності;

опис й оцінка системи керування в компанії;

опис й оцінка систем безпеки й запобігання збитків, наявних у компанії;

схильність конкретної діяльності компанії різного роду небезпекам;

подробиці всіх відомих подій й їхніх наслідків, а також заявлених претензій, якщо такі мали місце;

статистика збитків по укладеним раніше договорах страхування різних видів;

опису сценаріїв, що приводять до збитків у результаті яких-небудь подій, і приблизна оцінка максимальних розмірів збитків;

рекомендації, спрямовані на зниження ризику;

інша достовірна й по можливості найбільш повна інформація, що стосується ризиків при здійсненні підлягаючому страхуванню діяльності.

2. Паспортизація страхувальника.

Ціль даного напрямку – підготовка найбільш точного й повного кількісного опису компанії для подальшої оцінки можливості виникнення ризикових ситуацій і прогнозування їхніх наслідків. Оскільки вони залежать від технологій, використовуваних у діяльності компанії, від способу її організації й ступеня організованості, від регіонів розміщення й каналів руху товарів, то такий опис