що зазначені у контракті, та умовах їх пред’явлення до „свого” банку. Разом з тим, слід акцентувати увагу на існування низки різновидів акредитивної форми оплати, необізнаність з особливостями виконання яких породжує ризики для обох сторін контракту. В той же час, шляхом внесення застережень до тексту контракту, обрання певного різновиду акредитиву, детальний опис документів, що повинні надаватись банку, усувають можливі джерела ризику при обранні акредитивної форми оплати.
Пошук
Ризики зовнішньоекономічної діяльності та методи їх зниження
Предмет:
Тип роботи:
Реферат
К-сть сторінок:
44
Мова:
Українська
Інкасова форма розрахунків передбачає, що банк експортера, відповідно до умов, зазначених експортером та застережених зовнішньоторговельним контрактом, зобов’язується виконати його доручення з наданими документами після отримання від імпортера підтвердження про оплату. Міжнародні порядки та правила щодо проведення оплати у формі інкасо визначають захисні застереження для обох сторін контракту. Разом з тим, експортер має підвищені ризики щодо не проведення оплати за товар та можливої відмови імпортера від його отримання, що у свою чергу викликає ризики стосовно необхідності розпорядження товаром на митній території іноземної держави. При проведенні експортних операцій виникає значний по часу розрив між моментом митного оформлення експорту товару, передачі документів на партію товару до кореспондуючого банку та отриманням коштів за товар. Таким чином уповільнюються рух коштів експортера, що впливає на його фінансовий стан, при цьому відсутні гарантії своєчасного отримання коштів за товар.
Стосовно розглянутих форм оплати, доцільно акцентувати увагу на те що головуючим фактором при проведенні розрахунків виступають товарні документи, оформлення яких повинно бути здійснено у відповідності з міжнародними нормами та правилами, бо у зворотному випадку такі документи виступають окремим джерелом ризику при здійсненні валютних розрахунків.
Окремим рядком можна визначити існуючий ризик неможливості зміни умов розрахунку за контрактом, а саме – переоформлення угоди з купівлі – продажу у бартерну та зворотно. Ризики такого виду можуть виникнути при зміні норм національного законодавства, що регламентує експорт чи імпорт товару, різких інфляційних процесах, політичних чи економічних кризах. Шляхами уникнення таких ризиків можуть розглядатись зазначення у тексті контракту зміни характеру угоди, тобто здійснювати розрахунки не у грошовій, а товарній формі та зворотно.
Окрім того, необхідно учасникам зовнішньоекономічної операції пам’ятати про наявність ризиків валюти платежів та розрізняти ризики несплати вартості товару від ризиків несвоєчасної оплати[20].
За даним розділу можна зробити наступний висновок, що ризик ЗЕД – це неповна відомість про ефективність операцій, які плануються та проводяться в процесі здійснення ЗЕД. Причини виникнення ризику за своєю природою можуть бути різноманітними і на виникнення ризику впливають багато факторів, які можна передбачити.
На сьогодні 80% суб’єктів господарської діяльності в країнах світового співтовариства здійснюють зовнішньо економічної операції.
До загальних причин виникнення ризиків ЗЕД належать постійна нестабільність економічних процесів в країнах світового співтовариства, недостатня кількість інформації про стан економіки країн світу, відсутність чітких цілей діяльності суб’єкта ЗЕД.
2. Процес управління ризиком ЗЕД
Можна виділити такі групи методів, спрямованих на зменшення можливих збитків, що викликані цими ризиками:
1. Страхування, тобто використання різних видів полісів, договорів страхування.
2. Хеджування як метод використання біржових ф´ючерсних контрактів і опціонів.
3. Застосування різних форм і методів розрахунково-кредитних відносин, що зводять до мінімуму ризик неплатежу за поставлені товари, або неотримання товарів протии їх сплати.
4. Аналіз і прогнозування кон´юнктури (попиту, пропозиції, ціни) на зовнішньому ринку, планування і своєчасна розробка заходів з метою уникнути можливих збитків, викликаних несприятливими кон´юнктурними змінами.
5. Інші методи.
Серед методів управління ризиками у ЗЕД значна увага приділяється страхуванню. Страхування зовнішньоекономічної діяльності підприємств – це міжнародні економічні відносини з захисту майнових інтересів суб´єктів господарювання протягом періоду, в якому відбуваються певні події (страхові випадки), за рахунок майнових коштів, що формуються зі сплачених ними внесків (страхових премій). У процесі страхування зовнішньоекономічних відносин беруть участь два суб´єкти: страхувальник та страховик[19].
Окрема галузь управління ризиками у ЗЕД пов´язана з розрахунково-кредитними відносинами і передбачає використання досить значного розмаїття форм і методів. До основних із них відносять:
застосування безвідкличного підтвердженого документарного акредитива при розрахунках за постачання товару;
використання банківських гарантій (наприклад, ввалювання перевідних векселів – трат тощо).
Перевага цього механізму зниження ризиків – простота і доступність використання для учасників ЗЕД, недолік – порівняна дорожнеча такого типу банківських послуг.
Таким чином, сучасний рівень розвитку страхової, банківської і біржової справи у світі надає учасникам ЗЕД широкий вибір різних інструментів захисту від ризиків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. Однак вони не в змозі забезпечити абсолютний захист від можливих ризиків, хоча і можуть істотно їх зменшити. Значною мірою ризики можна відвернути шляхом ефективного управління (наприклад, диверсифікацією діяльності тощо). Найбільший ефект може бути досягнутий за рахунок поєднання, комбінації різних методів управління ризиками: страхування, хеджування, застосування сучасних методів управління, форм і методів розрахунків у зовнішньоекономічних операціях.
Зовнішні ризики безпосередньо пов’язані з діяльністю підприємства чи його партнерів. На їх рівень впливає велика кількість політичних, економічних, демографічних, соціальних, географічних та інших факторів.
Управління ризиком – процес ідентифікації, вибору та здійснення заходів, що застосовуються з метою зниження ризику.
Проблема урахування ризику в зовнішньоекономічній діяльності є актуальною для України як для країни з перехідною економікою, що характеризується нестабільністю економічного