Соціальне знання в інформаційно-комунікативному просторі сучасного суспільства

ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПОВІТРЯНИХ СИЛ

імені ІВАНА КОЖЕДУБА

 

ЧМИХУН Світлана Євгенівна

 

УДК 141.7: 165.21

 

 

09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії

 

 

Харків – 2008

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному аерокосмічному університеті ім. М.Є. Жуковського “ХАІ” Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент Копилов Володимир Олександрович, Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського “ХАІ”, декан гуманітарного факультету.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Андреєва Тетяна Олександрівна, Донецький національний університет, завідувач кафедри філософії кандидат філософських наук, доцент Проценко Олександр Федорович, Харківська державна академія культури, доцент кафедри менеджменту соціокультурної діяльності.

Захист відбудеться “28” лютого 2008 року о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.702.05 при Харківському університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба за адресою: 61023, м. Харків, вул. Динамівська, 6, ауд. Д-606.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба за адресою: 61023, м. Харків, вул. Сумська 77/79.

 

 

Актуальність теми дослідження. Соціальне знання як відносно самостійний предмет дослідження пов’язане зі зміною його місця й ролі як у науково-теоретичному потенціалі, так і в практичному застосуванні. У сучасному суспільстві, де відбувається масштабне нарощування інформаційного потенціалу, особливого значення набувають об’єктивність соціального знання і його гуманістична спрямованість. Саме завдяки їм превалюють благо й користь як неминущі цінності в реалізації людьми своїх цілей та інтересів в умовах виникнення глобальних загроз існуванню цивілізації.

В наш час значно розширюються функції соціального знання у зв’язку зі зміною характеру соціальних відносин, пов’язаних з різноманітністю комунікативних зв’язків і процедур, що визначають відповідальність суб’єкта соціального знання як перед новими дослідженнями, так і перед їхнім використанням як продуктивних сил у всіх сферах мінливого соціуму. 

Актуальність дослідження феномена соціального знання визначено: 

по-перше, необхідністю осмислення динаміки набуття, нагромадження й використання соціального знання як у класичній, так і некласичній парадигмах пізнання; 

по-друге, соціокультурними змінами, коли полемічним стає питання про статус поведінкових й освітніх практик, пов’язаних з усталеною класифікацією знаннієвих систем і таких, що перетворилися на необхідний інформаційний потенціал для устрою життєвого світу людини. Сьогодні, коли інформація виступає у новій ролі системоутворюючих цінностей, складовою частиною перспективних напрямків соціального розвитку стає аналіз будь-якого типу й форми знання в контексті розуміння його соціальної значущості;

по-третє, науково-теоретичним пошуком детермінантів духовного розвитку, що сприяє збереженню національної спадщини і етнічної своєрідності в епоху глобалізації і універсалізації, коли сфера традиційних духовних цінностей переживає трансформацію, яка часто знаходить вираження не в переоцінці, а в знецінюванні;

по-четверте, необхідністю позначення місця соціального знання в гносеологічних стратегіях, що дозволить доповнити розроблювальні в міждисциплінарному дослідницькому просторі основні напрямки розвитку України, які здійснюються шляхом пошуку нових методів і засобів у моралі, політиці, економіці, міжнародному праві. 

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Досліджувану в даній дисертаційній роботі проблему пов’язано з опрацюванням держбюджетної науково-дослідної теми „Дослідження та прогнозування здатності людини-оператора до виконання критично-небезпечних задач в системі „людина-техніка-середовище” (Д 702–48/2006), що розробляється на гуманітарному факультеті Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського „ХАІ” згідно з планом фундаментальних наукових досліджень і завданням Міністерства освіти і науки України на 2006-2008 рр.

Ступінь розробленості наукової проблеми. Проблема соціального знання має міждисциплінарний характер. До її дослідження звертаються фахівці різних наук, що вивчають суспільство й процеси життєдіяльності людей, серед яких особливе місце займають вчені – історики, соціологи, антропологи, психологи. Аналіз науково-теоретичних і методологічних досліджень соціального знання дозволяє визначити основні положення й напрямки, існуючі підходи й ступінь ефективності вирішення основних проблем. 

Особливе місце в розробці проблеми соціального знання займають праці, де виявляються критерії його науковості, досліджуються закономірності функціонування окремих сфер громадського життя й суспільства в цілому. Соціально-філософський зріз у дослідженні соціального знання проводиться в них, головним чином, у межах гносеології, епістемології, методології науки. Тут, насамперед, слід зазначити праці українських і російських дослідників: Н. Автономової, В. Андрущенка, В. Бакірова, Г. Батищева, П. Гайденко, Б. Грязнова, О. Дзьобаня, А. Лоя, І. Касавіна, М. Михальченка, В. Лекторського, М. Мамардашвілі, Т. Матяша, М. Розова, В. Стьопіна, В. Швирьова.

Дослідження соціального знання в контексті історичної й соціокультурної динаміки проводили Р. Абдєєв, О. Голобуцький, В. Кемеров, С. Кримський, В. Кушерець, Н. Мудрагей, О. Назарчук, М. Розов, В. Стьопін, В. Федотова, Ю. Федоров, О. Шевчук. 

Методологічні питання соціального знання, його місце в системі пізнавальних процедур наведено в працях Т. Куна, М. Полані, К. Поппера, Б. Рассела, П. Фейєрабенда, А. Уайтхеда. 

При дослідженні поставленої в дисертаційній роботі проблеми особливе місце займають роботи, де раціональність розглядається як основний спосіб одержання сучасного соціального знання. У них також аналізуються такі сфери соціального знання, які безпосередньо пов’язані з мораллю, мистецтвом, культурою, релігією, політикою і у наш час набувають великого значення для соціальної практики. До них належать насамперед праці зарубіжних авторів, а саме: П. Бергера, Т.