Соціальне знання в інформаційно-комунікативному просторі сучасного суспільства

Здійснено аналіз ролі соціального знання в розробці найбільш актуальних проблем ризику. Стверджується, що соціальне знання розширює понятійно-категоріальний апарат, що стосується аналітичного потенціалу ризику, вводячи до наукового потенціалу такі поняття, як “небезпека”, “турбота”, “невизначеність”.

Виявляється особливість соціального знання, що полягає в нагромадженні інформації про ризик, позначення факторів духовної комунікації, таких, як відповідальність, дисципліна, довіра, без яких неможливі стійкі й упорядковані взаємини людей, а також спільне подолання негативних обставин, зумовлених ризиковими ситуаціями.

Показано, що соціальне знання, виступаючи регулятором поведінки людей, може декларувати пріоритети й впливати на процедури прийняття рішень, активізуючи роль соціального суб’єкта в просторі ризикових ситуацій.

Стверджується, що в наш час особливим розділом сучасного соціального знання виступає інформація про історичні умови ризику, зміни його характеристик у зв’язку із трансформацією основних соціальних сфер.

У підрозділі 3.3 “Соціальне знання як інструментальна основа розв’язання конфліктів” показано місце й роль соціального знання в регулюванні конфліктами та їхньому розв’язанні.

Подано методологічні підходи до аналізу конфлікту, позначені в ході історичного розвитку соціально-філософської думки, наводиться гегелівсько-марксистська модель, пов’язана з розвитком і зняттям соціальних суперечностей. У ній конфлікт виступає заключною фазою й формою виявлення соціальних суперечностей одночасно. Велике значення мають соціологічни концепції, де конфлікт інтерпретується з точки зору його функцій (позитивних і негативних), а також з точки зору можливостей соціального суб’єкта оптимізувати конфліктні ситуації (Р. Дарендорф, Л. Козер та ін.). Приділяється увага біологізаторській концепції відносного аналізу конфліктних ситуацій, що сприяла виявленню морально-правових тенденцій у соціальному протистоянні та їхнього впливу на феномени солідарності й конкуренції. 

Технологія впливу на конфліктний процес означає регулювання ним, вплив на конфлікт із боку інших соціальних факторів з метою забезпечення мінімальних утрат (політичних, економічних, моральних, психологічних). Відзначається, що керування конфліктами припускає різні стратегічні підходи до їхнього попередження, такі, як нормативно-правові, добровільно-примусові. Виявляються ненасильницькі прийоми керування конфліктами, серед яких, зокрема, орієнтація на ієрархію цінностей, апелювання до вищих цінностей, а також такі практики, серед яких - посередництво, консенсус, формування миротворчого стилю поведінки з урахуванням особистісного потенціалу учасників конфлікту.

 

 

У висновках підведено підсумки, дано теоретичні узагальнення, запропоновано практичні рекомендації.

1. Соціальне знання є результатом складного пізнавального процесу, що спрямовано на вивчення суспільних явищ, ініційованих взаємодією людей. Воно зумовлено предметністю як кінцевою метою в реалізації інтересів і потреб соціального суб’єкта, пов’язано зі складним комплексом його інтелектуальних, чуттєво-емоційних і вольових виявів.

2. Соціальне знання відрізняється цілим рядом специфічних особливостей. Йому, на відміну від іншого роду знання, властива нормативно-регулятивна спрямованість, ціннісно-оцінний характер, конвенціальність як правдиве тлумачення соціальної дійсності. Інформативна база соціального знання полягає в єдності абстрактно-теоретичних і конкретно-емпіричних прийомів пізнавального процесу. Його також відрізняє зв’язок зі знаково-символічним відбиттям соціального життя. У знаннієвий простір суспільства та людини включається також поінформованість, зумовлена життєвим досвідом суб’єкта, зв’язок із комунікативними практиками поведінки. Утилітарно-прагматична складова соціального знання орієнтована на еталони й стандарти поведінки, які невід’ємні від адаптації соціального суб’єкта до умов громадського життя.

3. Соціально-філософський аналіз соціального знання полягає в створенні концептуальної його моделі, у якій відображаються структурні, регулятивні й праксеологічні складові.

Нормативно-регулятивний конструкт соціального знання являє собою ту змістовну програму, що визначає межі соціальної необхідності або повинності суб’єкта, регулює його креативно-продуктивну діяльність. Нормативність соціального знання відтворює духовну складову соціуму й виступає універсальним механізмом в організації комунікативного простору.

4. Соціальне знання зберігає інформацію про значення предметів і об’єктів, втілює в собі критерії про розрізнення цінностей істинних і уявних, виявляє динаміку ціннісних характеристик соціальних явищ і процесів від їхнього виникнення до руйнування, переходу цінностей в антицінності. Воно результує дослідження про суспільство й тим самим включається в процес конструювання його аксіосфери. Соціальне знання розширює аксіосферу, перетворюючись на ціннісне знання, що містить у собі не тільки значуще, але й належне.

5. У ХХI столітті спостерігається процес безпосереднього взаємозв’язку соціального знання з комунікативними процесами, що зосередилися в ЗМІ. Засоби масової інформації акумулюють інформацію, що складає соціальне знання. Завдяки ЗМІ актуалізується різнопорядкова інформація, гнучкість засобів масової інформації дозволяє їй не тільки висвітлювати, але й впливати на процеси громадського життя й людини, підпорядковуючи їх інтересам ідеології або комерції. У цьому випадку відбувається заміна соціального знання на симуляційний код.

6. У роботі наведено праксеологічну складову соціального знання, що актуалізує себе в трьох основних напрямках.

Соціальне знання актуалізує інтерес до перспективи існування соціуму та людини. Конструювання й моделювання соціальної реальності є головним напрямком у прогнозуванні. При цьому соціальне знання не тільки базується на стійких науково-теоретичних даних, але й пропонує результат колективного досвіду, закріплений у системі духовних практик, орієнтованих на гуманізм, солідарність, безпеку.

У сучасному суспільстві соціальне знання вирішує питання пріоритетних напрямків. Виробництво матеріальних цінностей продукує ризикові ситуації, у зв’язку із чим виникає необхідність вивчення й класифікації їхніх наслідків.

Прикметою сучасного суспільства і його особливостей ринкової економіки, технологічних процесів, що відбиваються на екології природного та соціального, є посилення конфліктних станів у взаємодії людей. У наш час соціальне знання спрямоване