Соціально-педагогічна реабілітація дітей в спеціальних дошкільних закладах освіти засобами творчої гри

дослідити особливості вияву дітьми психічної депривації, спричиненої вадами фізичного розвитку;

розробити й експериментально апробувати навчально-методичну модель використання творчих ігор-комплексів у навчанні й вихованні дітей старшого дошкільного віку з вадами рухів;

виявити ефективні шляхи застосування творчих ігор-комплексів у розвитку емоційно-вольової та рухової сфер особистості старших дошкільників.

Методи дослідження: комплекс взаємодоповнюваних методів: теоретичний аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури з означеної проблеми; вивчення й узагальнення педагогічного досвіду; тестування; анкетування; бесіда; спостереження; аналіз продуктів діяльності; система діагностичних і формуючих завдань; кількісний і якісний аналіз експериментальних даних.

Базою дослідження став спеціальний дошкільний заклад №36 м. Чернівці. В експериментальному дослідженні взяли участь 37 дітей старшого дошкільного віку (показники сформованості фізичного розвитку та емоційно- почуттєвої сфери яких відчутно відстають від норми; розумовий розвиток – відповідний їх віковим нормам) 6 вихователів та 60 батьків. Упродовж дослідження використовувався власний педагогічний досвід роботи пошукувача як вихователя.

Наукова новизна і теоретична значущість: проаналізовано і розкрито специфіку процесу реабілітації дітей дошкільного віку в соціально-теоретичному аспекті; виявлено основні рухові дії, які ініціюють емоційно-почуттєві прояви психічної депривації; розроблено й науково обгрунтовано дидактично-корекційну модель використання творчих ігор-комплексів у роботі зі старшими дошкільниками; виявлені тенденції та закономірності корекційного навчання й виховання дітей у дошкільному закладі.

Практична значущість одержаних результатів: розроблено дидактично-корекційну модель комплексної роботи над удосконаленням і подальшим розвитком рухів дітей та корекції у них наслідків депривації; визначено основні рухові якості – стимулятори рухової сфери особистості дошкільника; обгрунтовано педагогічні умови, які сприяють відновленню в дітей з функціональними вадами рухів максимальної активності в різних видах діяльності з пріоритетом ігрової; розроблено конспекти творчих ігор-комплексів, ігрових вправ, групи тренувальних завдань для використання в дошкільних закладах спеціального і звичайного призначення. Дослідні матеріали можуть слугувати доповненням до чинних в Україні програм виховання та навчання дітей дошкільного віку з розділів «Рідна природа» і «Фізична культура».

Вірогідність одержаних результатів.

Основу дослідження становить психолого-педагогічна обгрунтованість вихідних параметрів та комплексна методика дослідження, адекватна його завданням і логіці; репрезентативність і статистична значущість масиву емпіричних даних, які забезпечують достовірність наукових положень і висновків; зіставлення результатів дослідження з масовою практикою роботи дошкільних закладів України.

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом впро-вадження експериментальних розробок у навчально-виховний процес до-шкільних установ №36 /37 дітей/ м. Чернівці (довідка №20 від 15. 10. 1998р.) ; №№51, 155, 133 та садка-школи “Центр реабілітації” /всього 244 дитини/ м. Львова (довідка № 1301/449 від 26. 10. 1998), участі у Всеукраїнському кон-курсі науково-методичних матеріалів з питань соціальної роботи з дітьми та молоддю (довідка № 32, видана обласним центром УДЦССМ) та шляхом публікацій основного змісту роботи в збірниках наукових праць, оприлюдненням положень і висновків дисертації у виступах на Міжнародних та Всеукраїнських конференціях: Київ-Чернівці, 1995р., Харків, 1995р., Чернівці, 1998р.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (274 номінації, з них – 34 іноземними мовами) та додатків. Робота містить 10 таблиць, 6 рисунків, 5 схем. Обсяг роботи 175 сторінок машинописного тексту.

 

 

У вступі обгрунтовано вибір наукової проблеми, що підлягає осмисленню та вирішенню, аргументовано її актуальність і ступінь дослідженості, окреслено предмет, сформульовано мету й задачі, викладено наукову новизну і теоретичну та практичну значущість, апробацію та впровадження результатів.

У першому розділі – “Теоретичні засади соціально-педагогічної реабілітації дітей старшого дошкільного віку з фізичними вадами розвитку” представлено грунтовний дефінітивно-смисловий аналіз соціально-педагогічної реабілітації та визначено сутність поняття “соціально-педагогічна реабілітація”, доведено необхідність його введення в термінологічний обіг навчальної дисципліни “Дошкільна педагогіка” для відповідного фаху. Подано визначення опорних понять: “реабілітація”, “інтеграція”, “депривація”, “ревалідація”, “індивід”, “особистість”.

На підставі предметності змісту дефініцій зроблено спробу робочого визначення “соціально-педагогічної реабілітації” для використання у дослідженні. Це комплекс психолого-педагогічних умов і заходів, спрямованих на відновлення в дітей з фізичними вадами в розвитку максимальної самостійності в різних видах діяльності з пріоритетом ігрової, зокрема: грунтовна обізнаність педагога з можливостями індивідуального фізичного розвитку вихованців з урахуванням закономірностей формування їх емоційно-вольової та рухової сфер; впровадження оновлених форм взаємодії дорослого з дітьми; підкріплення поведінки дітей за взірцем рухової діяльності; взаємоповага і взаємодовіра в мікрогрупах дітей за участю дорослих (педагогів, батьків) ; формування в дітей уявлень про вплив позитивних емоційних проявів та рухових якостей на досягнення подальших успіхів.

“Соціально-педагогічна реабілітація” дітей з відхиленнями в розвитку рухової сфери має чітку специфіку. Її окремі аспекти почасти досліджено. Зокрема, доведено позитивний ефект від багаторазового впливу одноманітних рухів, як спроби розв'язання індивідом певного завдання в грі, що кодується в мозку “моделлю потрібного майбутнього” /М. Бернштейн/, обгрунтовано доцільність використання ігротерапії в системі реабілітаційних засобів впливу на дітей дошкільного віку /Т. Мацяшкова/, дію як інтегральну форму самовираження особистості /Т. Бауер, Д. Ельконін, В. Зеньковський, В. Татенко, Е. Вільчковський та ін. /, простежено єдність дії й руху як форм зовнішнього вияву емоційно-почуттєвого стану особистості /К. Ізард/, вивчено гру як універсальний вид активної діяльності для самореалізації особистості дошкільника /Л. Артемова, Г. Виготська, Е. Вільчковський, Є. Мастюкова/, встановлено функції фантазування в розвитку емоційної сфери, удосконалення особистісних якостей /В. Зеньковський, Р. Жуковська, Т. Рибо та ін.