Соціально-педагогічна реабілітація дітей в спеціальних дошкільних закладах освіти засобами творчої гри

У результаті аналізу бази дослідження, в т. ч. матеріалів пошуково-розвідувального етапу експерименту встановлено, що цілком правомірно розглядати соціально-педагогічну реабілітацію як явище вторинне, яке ініціюється дезадаптацією особистості. А для досягнення очікуваних результатів соціально-педагогічної реабілітації вирішальне значення має вивчення педагогом особистісних характеристик дітей з вадами фізичного розвитку, аналіз ставлення дитини до своєї вади, форм її реагування на предметне довкілля, в т. ч. дорослих, вияву способів активності стосовно себе і стосовно однолітків.

Від складності депривованих процесів визначальною мірою залежить добір видів діяльності для дітей, форм їх організації і засобів індивідуального впливу на кожного вихованця.

На різних етапах розвитку теорії і практики дошкільної педагогіки зміст креаційних, компенсаційних та рятувальних заходів щодо дітей з вадами дещо відрізнявся від сучасних через недостатню дослідженість проблеми. В останні роки в умовах загострення соціально-економічної ситуації проблема соціально-педагогічної реабілітації привернула увагу вчених, державних діячів. Це відбилося на ухваленні низки постанов, рішень та правових актів. Ученими активно розробляються корекційні методики, заходи та умови для досягнення очікуваного ефекту реабілітації учнів з вадами в розвитку рухів /О. Коган, Є. Колесник, В. Григоренко, Б. Сермєєв, Г. Єременко, Ю. Лянной та ін. /. Для позитивного розв'язання завдань соціально-педагогічної реабілітації дошкільників з відхиленнями в розвитку рухової сфери вважаємо за доцільне створити належні умови для активності кожного вихованця; утверджувати його в необхідності самовдосконалення; адекватно облаштовувати мікросередовища життєдіяльності; підтримувати доброзичливість і гуманність як норму в стосунках з однолітками і дорослими; добирати заходи дидактично-корекційного змісту для ігрової діяльності; включати в різні види активності, які стимулюють самовираження внутрішнього стану особистості та подолання нею виявів психічної депривації (праця, самостійна художня творчість та ін.).

Подальше становлення особистості визначається не стільки зміною зовнішніх умов, скільки грунтується на особистісних утвореннях, які формуються в дошкільному віці. Аналіз вченими / Н. Зимкін, Н. Кольцова / емоцій та почуттів у дітей з фізичними вадами і тих особистісних змін, які відбуваються під впливом умов соціально-педагогічної реабілітації, свідчить про певні зміни і в пізнавальних процесах. Отож важливим є формування не лише рухової, а, водночас, і емоційно-чуттєвої та дієво-вольової сфер.

У другому розділі дисертації “Творча гра як засіб соціально-педагогічної реабілітації дітей дошкільного віку” визначено місце творчої гри в діяльності дітей на підставі аналізу результатів досліджень.

Виявлено, що більшість учених /Л. Артемова, Д. Ельконін, В. Зеньковський, Й. Хейзинга та ін. / розглядають гру як діяльність, яка не завжди спирається на уявлення з реального життя, а організовується дітьми заради задоволення, яке виникає в них упродовж виконання ігрових дій за різних ігрових ситуацій. Гра є своєрідним полігоном для самовиявлення внутрішньої сутності особистості дошкільника, а завдяки насназі, що відображає її ставлення до довкілля й прагнення його змінити і перетворити, закладаються підвалини дитячої творчості.

В грі діти різнобічно тренують свої сили, водночас, вони грають не для вправлянь, для них ігри наповнені внутрішнім змістом, який захоплює творчою напруженістю, зацікавленістю сюжетом, різними емоційними переживаннями. Гра спрямовує інтелект дитини за емоційно-дійовими переживаннями. Творча гра, на важливості якої вказували Л. Виготський, Д. Ельконін, С. Рубінштейн, О. Усова використана нами завдяки її властивості відображати характер дій дітей у двох основних аспектах: передачі змісту оточення дитини; вираження внутрішнього світу особистості, її реальних почуттів і переживань. У структуруванні творчих ігор-комплексів з включенням у їх зміст різних видів діяльності дітей ми спиралися на висновки Л. Артемової, Р. Жуковської, Г. Григоренко та ін. про творчу гру, котра моделює реальність. На цій підставі розширювалась і збагачувалась тематика ігор, забезпечуючи активізацію всіх сфер особистості та відтворення нею яскравих образів після їх безпосереднього впливу.

Педагогічні можливості творчої гри в процесі соціально-педагогічної реабілітації дітей справджуються за дотримання відповідних умов: збагачення змісту реальних уявлень вихованців про довкілля; активізації творчої уяви та створення ситуації для самовиявлення дітей; опосередкованої участі дорослого, яка спрямовується на збагачення сюжету ігор тощо. Для дозрівання фізичних функцій дитячого організму важливими є природні рухи дитини в грі, які моделюються в стані переживань під впливом того чи іншого змісту. Тренування внутрішніх сил не виключає вдосконалення рухів і дій, що стимулюють приведення організму дитини до високої рухової активності, нормалізує її стосунки з навколишніми.

Важливими для нашого дослідження є положення вчених /О. Запорожець, Е. Вільчковський та ін. / стосовно траєкторії рухів чи, так званого, малюнка дії, який кожна дитина в грі відтворює по-своєму, що і забезпечує поетапність усіх її рухових дій згідно того чи іншого образу. В започаткованому експерименті діти не вносили відчутних змін у сюжет; цінність творчої гри ми вбачали у тому, що ігрові дії збагачували зміст уявлень дітей про довкілля, моделюючи їх у різні форми рухової діяльності. В умовах уявлюваного сюжету вдосконалювалися фізичні сили вихованців, а