Соціально-психологічні чинники професійної самоідентифікації фахівців системи соціального захисту населення

Отже, професійна самоідентифікація зумовлює розвиток професійної самосвідомості, професійної “Я-концепції” і може розглядатись як важлива умова соціалізації та самопізнання в професії, формування її образів. Професійна самоідентифікація забезпечує стабілізаційну та перетворювальну функції соціалізації.

Теоретичний аналіз психологічної літератури та власні міркування щодо означеної проблеми дали змогу дійти висновків про існування ряду чинників, за допомогою яких здійснюється (чи не здійснюється) процес самоідентифікації в професії та відбувається досягнення ідентичності.

У другому розділі “Соціально-психологічні компоненти професійної самоідентифікації соціальних працівників” здійснено аналіз діяльності та професійного становлення в соціальній сфері, виокремлені та охарактеризовані чинники професійної самоідентифікації, а також розроблені основи професіограми соціального працівника для системи соціального захисту населення. У розділі наведені результати, аналіз та обговорення проведених емпіричних досліджень.

Виділення чинників становлення особистості в конкретній професії неможливе без характеристики самої професійної діяльності, оскільки власне її змістовне наповнення великою мірою зумовлює особливості складного, неперервного процесу формування людини як спеціаліста. Нами було здійснено психологічний опис змісту діяльності, професійних функцій та ролей працівника системи соціального захисту населення. На основі даного опису та враховуючи наукові доробки інших авторів щодо близьких профілів професій (Звєрєва І. Д., Панок В. Г., Рибалка В. В., Чепелєва Н. В. та ін.), ми дійшли висновку про обумовленість взаємозв’язків мотиваційних, когнітивних, емоційних та інших складових діяльності фахівців їх соціальними установками та уявленнями, професійною спрямованістю та підготовкою і, деякою мірою, індивідуально-типологічними особливостями.

Чинники, за допомогою яких здійснюється (чи не здійснюється) процес самоідентифікації в професії, можуть мати як екзогенний, так і ендогенний характер, можуть бути керованими і некерованими, сприяти і заважати професійному становленню через самоідентифікацію (Орбан Л. Е., Мітіна Л. М. та ін.). Особливої уваги заслуговує розгляд означених детермінант на етапі професійного навчання, оскільки саме в даний період існує доволі ефективна можливість цілеспрямованого впливу на “Я -концепцію” фахівця.

Було виявлено, що для успішного процесу самоідентифікації соціального працівника вкрай необхідна наявність соціально значимого образу фаху, професійних уявлень, котрі, з одного боку, дають можливість описати, класифікувати та зрозуміти соціально-психологічні феномени даного виду діяльності, а з іншого, – допомогти в адаптації та самореалізації в ній у разі вибору її як професійної. Особливого значення набуває також розгляд питань, пов'язаних із мотиваційною сферою, тому що саме мотиви великою мірою визначають будь-яку діяльність, а, отже, і ефективність оволодіння нею. А, оскільки професія висуває певні вимоги до характеристик особистості соціального працівника, то досягти професійної ідентичності без здійснення змін в особистості фахівця не уявляється можливим.

На підставі вище означених міркувань нами були виділені такі складові професійної самосвідомості, що можуть виступати чинниками самоідентифікації працівників ССЗН: професійні образи, типажі; комплекс ціннісно-мотиваційних детермінант; особистісні якості та професійні риси.

З метою емпіричного вивчення психологічних особливостей формування вищезазначених складових нами були проведені ряд досліджень серед спеціалістів системи, студентів Чернігівського юридичного коледжу, а також серед клієнтів соціальних служб.

Анкетування здійснювалося за допомогою опитувальника, складеного нами з урахуванням досвіду роботи практичних працівників системи та викладачів коледжу. Анкета містила ряд запитань, які стосувалися ставлення опитаних до престижності та цінності для суспільства обраної спеціальності, виділення суми основних необхідних галузей знань для продуктивної професійної діяльності, оцінки ефективності роботи працівника, а також особистісних якостей фахівця та відвідувачів органів ССЗН. Метод особистісного семантичного диференціалу, застосований у дослідженні, повторює схему загальноконнотативного семантичного диференціалу Ч. Осгуда на матеріалі російських прикметників, валідизований та вдосконалений В. Ф. Петренком. Ще один метод нашого дослідження – психомалюнок, спосіб застосування якого з метою “відтворювати в образах дійсність і проектувати зміст психіки в символах”, також обґрунтовані в роботах цього автора.

Вибір і застосування означених методик дозволяє, з одного боку дослідити усвідомлену частину “Я – концепції”, а з іншого, – отримати уявлення про неусвідомлювані, або такі, що частково усвідомлені, її складові чи процеси.

В анкетуванні та психосемантичному дослідженні всього взяло участь 120 респондентів: практичні працівники системи, які мають досвід роботи не менше трьох років, відвідувачі організацій та установ системи соціального захисту населення, студенти денного відділення Чернігівського юридичного коледжу спеціальності «Соціальна робота».

Схема дослідження включала поетапний аналіз професійних уявлень студентів на початку навчання з використанням розроблених нами програм та методик, через три роки (по досягненню ними рівня “молодший спеціаліст”) та порівняння цих уявлень з такими у клієнтів та працівників ССЗН.

Результати анкетування дали можливість оцінити ступінь усвідомлення опитуваними основних психологічних ознак професійної діяльності соціального працівника, а також окреслити, певною мірою, сформований образ відвідувачів та працівників органів ССЗН. Була отримана інформація щодо когнітивних складових професійного досвіду працівника ССЗН, щодо статусу, місця та значення спеціальності в суспільстві, щодо характеристики та соціальної проблематики відвідувачів соціальних служб, щодо основних вимог до особистості фахівця тощо.

Дослідження професійної самосвідомості за допомогою методу особистісного семантичного диференціалу дало змогу охарактеризувати особистісні смисли, які породжуються в ході ідентифікаційних процесів, оціночні та когнітивні складові “Я-концепції” фахівців із соціальної роботи, ті значення, що вкладаються суб'єктами в “образи Я”, а також уявлення про типи ролей працівників ССЗН та способи дії в них.

В ході використання означеної методики нами