з вимогами професії і заохочення на основі цього розвитку професійно необхідних рис. Отже, говорячи про особистісні чинники професійної самоідентифікації, маємо на увазі формування людиною індивідуального стилю діяльності, що є необхідним для успішного виконання професійної ролі. Таке формування може здійснюватися під впливом різних факторів: особливостей професійного навчання, впливу на ціннісні орієнтири, мотивацію та спрямованість особистості, зміни вимог суспільства до професії тощо.
Пошук
Соціально-психологічні чинники професійної самоідентифікації фахівців системи соціального захисту населення
Предмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
30
Мова:
Українська
Базуючись на результатах проведених досліджень, ми розробили моделі структури особистості та соціально-рольового репертуару соціального працівника системи соціального захисту населення з урахуванням можливих видів спеціалізації в державних установах ССЗН.
У третьому розділі “Шляхи та умови формування професійної самоідентифікації у фахівців системи соціального захисту населення” розглядаються зміст, форми та методи професійного виховання та навчання соціальній роботі, а також аналізуються організація, програми та результати означених процесів.
Для досягнення належного рівня розвитку особистості студента по виокремлених нами напрямках самоідентифікації важливим є “навчання, що виховує і розвиває” (Максименко С. Д.). Конкретне втручання зі сторони педагога в даному випадку може полягати в тому, щоб допомогти студентові формувати власну адекватну професійну “Я-концепцію”, розкрити та сприяти усвідомленню релевантних факторів в структурі “Я-образів”, а також спрямовувати майбутніх фахівців на оволодіння тими професійними соціально-психологічними ролями, які складають основу діяльності працівника в світлі нової концепції соціальної роботи. Такі дії з боку педагогів можуть бути охарактеризовані як складові цілеспрямованої соціалізації (Москаленко В. В.). Щодо соціальної роботи дане положення має реалізуватися у формуванні такої системи соціального навчання, при якій у майбутніх фахівців розвиватимуться соціально значимі стереотипи професії та рольовий репертуар, відповідні особистісні та професійні якості, цінності, мотивація, позиція тощо.
На основі аналізу стану підготовки соціальних працівників в Україні та за кордоном, а також з урахуванням результатів нашого дослідження, нами були розроблені ряд навчальних програм, методик та інших формуючих впливів, які покликані забезпечити можливість ідентифікації з соціально-необхідними, сучасними уявленнями в соціальній роботі. При розробці враховувались положення про те, що метою діяльності студента має бути не просто оволодіння частиною соціального досвіду, зафіксованого у вигляді навчальної інформації, а формування здатності виконувати майбутні професійні ролі, використовуючи ці знання. Причому, рівні активності майбутніх спеціалістів зумовлюються, з одного боку, індивідуальними особливостями самої особистості, а з іншого – особливостями даної предметної діяльності.
Створенню подібних умов сприяє знаково-контекстне навчання (Вербицький А. А.). Зміст його реалізується через виконання завдань, що складають три навчальні моделі: семіотичну; імітаційну; соціально-навчальну. Провідною формою активності при використанні семіотичних моделей навчання є мова і мовлення, в імітаційних – предметні дії, а в соціальних – вчинок. Контекст образу професії, з яким ідентифікується професійна діяльність, задає логіку переходів від значень, що формуються в рамках семіотичних навчальних моделей, до змісту в предметних моделях, а далі – до соціальних цінностей, що закладаються в соціально-навчальних моделях. В рамках кожної з означених форм нами були розроблені та апробовані відповідні методики.
В семіотичній моделі застосовувались частково-пошукові та евристичні методи навчання за створеними нами програмами предметів “Психологія в системі соціального захисту населення”, “Теорія соціальної роботи”, “Методика і технологія соціальної роботи”, “Етика соціальної роботи”. Дані курси передбачають вивчення та засвоєння теоретико-методологічних основ соціальної роботи, а також формування ціннісних установок особистості майбутнього соціального працівника та самої професії.
В імітаційній моделі навчання нами були використані методика з елементами психомалюнків (методика образних асоціацій) для формування образу майбутньої професії та її складових (образів клієнтів соціальних служб ССЗН та образу соціального працівника), а також методика з використанням алегоричних розповідей.
Методика аналізу конкретних виробничих ситуацій (ситуативних задач) застосовувалась нами в межах соціальної моделі навчання. В процесі такої діяльності формувались навички практичного використання та систематизації теоретичних знань, узгодження їх з реальністю соціальної роботи в органах соціального захисту. Окрім проблемних ситуативних задач, в рамках соціальної моделі нами (у співавторстві з викладачами Чернігівського юридичного коледжу) була розроблена та апробована програма технологічної практики в установах і закладах системи соціального захисту населення, а також здійснювалась позааудиторна робота зі студентами.
В ході реалізації різноманітних формуючих впливів при навчанні соціальних працівників ми дійшли висновку про можливість виокремлення виховання як одного з провідних чинників у формуванні професійної самосвідомості соціальних працівників. Пояснення цього лежить як в самій суті соціальної роботи, так і у впливі на мотивацію до навчання, на формування соціально необхідних образів професії, становлення професійно важливих якостей особистості завдяки розвиткові ціннісних установок та світогляду в процесі соціалізації.
Отже, завдяки відповідно організованому та спланованому освітньому процесу, професійна самоідентифікація стає керованою. Це дає змогу формувати соціально необхідний типаж професіонала, готувати його до дієвого здійснення фахових функцій. З урахуванням того, що образ професії соціального працівника постійно змінюється в нашому суспільстві, саме професійна самоідентифікація дозволяє регламентувати процес інтеріоризації нових образів. Вважаємо, що підготовка соціальних працівників в Україні, розробка освітніх та соціальних стандартів фаху повинні здійснюватися на основі підходів, розроблених з урахуванням концептуальних основ процесу професійної самоідентифікації.
У висновках подано загальні підсумки дослідження, що підтверджують положення, висунуті на захист.
В результаті виконаної роботи дійшли наступних висновків.
Становлення “Я-концепції” професіонала – динамічний процес, детермінований розвитком самоідентифікації. Це дозволяє розглядати останню не лише як механізм формування самосвідомості, але і як його результат у вигляді професійної