Соціологія та її вивчення у вищій школі

Трудовому колективу притаманні також всі сутнісні ознаки соціальної спільноти. Як групова соціальна спільнота трудовий колектив являє собою, як правило, співтовариство малих груп (малих трудових колективів), що утворюють безпосереднє соціальне оточення працівника. Соціальні функції цих груп мають двоїстий характер – залучення працівників до соціально-трудових відносин основного колективу і створення на основі особистісних контактів працівників мережі емоційних, психологічних відносин. Зливаючись, вони утворюють міжособистісні групові відносини, які зумовлюють сутнісну відмінність малих груп видів колективів.

Соціальне управління – це свідомий, цілеспрямований вплив на соціальний об’єкт (системи, організації, інститути), явища чи процеси з метою приведення напрямку та темпів розвитку й функціонування у відповідність до дії об’єктивних суспільних законів на макро- та мікрорівні.

Соціальне управління може реалізовуватися на різних рівнях. Це суспільство як соціальна система, різні його сфери, різноманітні соціальні галузі, регіональний, галузевий рівні та колективи.

Принципи, на яких ґрунтується соціальне управління, становлять три групи: загальнометодологічні, специфічні методологічні, організаційні.

Сутність соціального управління в трудовому колективі реалізується у функціях таких напрямів: формування й оптимізація соціальної організації колективу та вдосконалення його соціальної структури; створення умов для здійснення працівниками своїх політичних і соціальних прав та задоволення матеріальних і духовних потреб; виховання і розвиток соціально значущих якостей працівника. Для оцінки результативності і прогнозування перспектив соціального управління досліджують соціальні резерви. Соціальні резерви трудового колективу – це відмінність між реальним станом соціально-трудових процесів і тим, яким він міг би бути у близькому до оптимального вигляді. Вони включають в себе резерви виробничо-трудової, соціальної, суспільно-політичної і духовної діяльності.

Соціальна діагностика в трудовому колективі являє собою комплексне обстеження стану справ у трудовому колективі з метою виявлення соціальних резервів. На цій основі здійснюється соціальне проектування, сутність якого полягає в науково обґрунтованому конструюванні соціальних параметрів якісно нового стану трудового колективу, якого він може реально досягти в результаті задіяння сукупності соціальних резервів.

Соціальна технологія являє собою чітко відпрацьовану за операціями сукупність прийомів, методів і дій, які необхідно застосовувати суб’єктом управління для досягнення цілей соціального управління або вирішення соціальних проблем у трудових колективах. У розробці соціальних технологій рекомендується дотримуватися принципів багаторівневого аналізу, цілепокладання, комплексності й різноманітності, а також системи (моделі) розробки соціальних технологій.

Лукашевич М. П., Туленков М. В. Соціологія. Загальний курс: Підручник. – К. : Каравела, 2004. – 456 с.

 

Поняття соціологічного дослідження та його види.

Програма конкретного соціологічного дослідження та її функції.

Основні методи конкретно-соціологічного дослідження.

Обробка та узагальнення первинної соціологічної інформації.

Основні поняття: прикладна соціологія, програма соціологічного дослідження, соціологічне дослідження, проблемна ситуація, об’єкт і предмет соціологічного дослідження, методологія, верифікація, евристичні методи, процедура, парадигма, мета і завдання, гіпотеза, генеральна сукупність, вибірка, інтерпретація та операціоналізація понять, концептуалізація предметної галузі аналізу, модель об’єкта дослідження, соціологічний інструментарій, анкета, анкетер, інтерв’юер, контент-аналіз, кількісні та якісні методи, валідність.

При підготовці до семінару необхідно почати зі з’ясування ролі соціологічних досліджень у вивченні соціальних проблем суспільства. Варто показати роль теорії та загальносоціологічних понять у розробці програми соціологічного дослідження та продемонструвати можливості сучасної соціологічної науки у вивченні соціальної реальності, соціального світу людини. При цьому слід визначати прикладну соціологію як вчення про пізнання причин зародження, механізму функціонування та напрямки розвитку соціальних явищ і процесів з точки зору евристичних принципів прийнятої в суспільній науці деякої теоретичної парадигми, а також верифікованих практичним досвідом методів і формалізованих, конструйованих процедур.

Необхідно пояснити поняття «методологія» як засновану на деякій гносеологічній парадигмі, теоретичній чи концептуальній, позицію дослідника, що лежить в основі інтерпретації соціальної проблеми і предметної галузі аналізу, а значить, результатів дослідження.

Відповідно до характеру поставлених цілей і завдань соціологічні дослідження можна класифікувати за різними критеріями. В основному виділяють наступні основні вила соціологічних досліджень: а) розвідувальне, б) описове і в) аналітичне.

Методологією називають систему принципів наукового дослідження. Саме методологія визначає, якою мірою зібрані факти можуть служити реальною і надійною основою знання.

Розглядаючи в другому питанні програму соціологічного дослідження та її структурні елементи, слід попередньо визначити програму як всебічне теоретичне обґрунтування методологічних підходів і методичних прийомів вивчення конкретного соціального явища або процесу. Виділіть структурні елементи програми соціологічного дослідження: формулювання та обґрунтування проблеми дослідження, об’єкт і предметну область аналізу, логічний, концептуальний аналіз основних понять, з якими зустрінеться соціолог, формулювання гіпотез дослідження, завдання дослідження, визначення досліджуваної сукупності, розробку інструментарію дослідження (анкети, бланка інтерв’ю, бланка спостережень тощо).

Третє питання. Приступаючи до вивчення питань про методи дослідження, слід звернути увагу на те, що отримання соціологічної інформації здійснюється за допомогою багатьох методів: аналіз документів, метод спостереження, метод опитування, експертне опитування. Крім того, в соціологічному дослідженні використовуються методи анкетування, інтерв’ю, експерименту, а також метод соціометрії і метод контент-аналізу та інші. На відміну від методології методи і процедури дослідження виступають системою більш-менш формалізованих правил збору, обробки та аналізу доступної інформації. Для більш чіткого з’ясування зазначених аспектів необхідно осмислити такі поняття:

Meтoд – основний спосіб збору, обробки та аналізу даних.

Техніка – сукупність спеціальних прийомів для ефективного використання того чи іншого методу.

Методика –