+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Навчальний посібник
К-сть сторінок:
251
Мова:
Українська
(закриті, напівзакриті, відкриті; лінійні, табличні, альтернативні, неальтернативні; з порядковими, номінальними та інтервальними шкалами).
3. Заключна (соціально-демографічний розділ, паспортичка) – включає питання, що дають уявлення про особу респондента (стать, вік, освіта, професія, сімейний стан тощо).
Важливим елементом підготовки анкети є складання запитань.
За змістом питання анкети можна класифікувати на питання:
- що виявляють факти поведінки в минулому та теперішньому. Це питання про певні дії як респондентів, так і інших осіб;
- що виявляють думки про факти, ставлення, мотиви й норми поведінки;
- що виявляють фактичну інформацію про особистість, про соціальний статус респондента, його демографічні характеристики, професію та ін.
За формою питання бувають закриті, напівзакриті й відкриті.
Закриті питання мають в анкеті повний набір варіантів відповідей.
Вони можуть бути альтернативні та не альтернативні (їх ще називають питання-меню). В альтернативних питаннях респонденту пропонується вибрати лише один варіант відповіді. Питання-меню – це питання, у яких пропонується набір відповідей з правом вибору декількох.
Напівзакриті питання – питання, де, окрім наведеного переліку відповідей, можна дописати власний варіант відповіді.
Відкриті питання – це такі, коли не пропонуються варіанти відповідей, а респондент може відповідати, як бажає, і власноруч вписувати відповідь.
Виділяють прямі й непрямі питання:
Пряме питання – це питання, яке дає змогу одержати пряму інформацію (напр., «Чи задоволені ви своєю роботою?»).
Непрямі, побічні питання, дають змогу одержати необхідну інформацію не прямо, а через такі питання: «Вважають, що..., а як думаєте ви?».
В анкеті виділяють основні й неосновні питання.
Основні питання анкети спрямовані на збір інформації про зміст об’єкта дослідження.
Неосновні – це питання-фільтри, контрольні, контактні, буферні.
Функція запитань-фільтрів – виділити респондентів, які повинні відповідати на питання від групи респондентів і, які не повинні на ці питання відповідати, тобто потрібно розділити опитаних на декілька масивів. Наприклад: «Чи вмієте Ви користуватися комп’ютером?
1. Так.
2. Ні (переходьте до пит. 15) «.
Контрольні запитання слугують для перевірки стійкості, правдивості і несуперечливості відповідей, визначення достовірності і щирості.
Контактні запитання слугують становленню контакту з респондентом, їхня мета – викликати зацікавлення до дослідження. Як правило, це перше або одне з перших запитань анкети.
Буферні запитання, як правило, починаються зі слів «Як ви думаєте..?», й мають на меті перевести увагу респондента з однієї проблеми на іншу.
Вимоги до формулювання запитань:
- кожне запитання повинно бути логічно зрозумілим і чітко завершеним;
- одне запитання не повинно включати двох і більше запитань;
- слід уникати маловідомих слів, вузькоспеціалізованих термінів і слів з подвійним значенням;
- не задавати дуже довгі запитання;
- питання повинно бути конкретним, слід уникати узагальнень;
- слід або досить розширено вказувати усі можливі варіанти відповідей, або не наводити жодного;
- слід пропонувати лише рівноцінні варіанти відповідей. Респондент повинен бути впевненим, що вибір того чи іншого варіанта ніяк не вплине на його престиж;
- у питанні наводити однакову кількість позитивних і негативних варіантів відповідей;
- питання формулювати так, щоб уникати шаблонних, стереотипних відповідей
- питання не повинно схиляти респондента до певної відповіді.
Недопустимі такі форми запитань: «Чи не вважаєте ви...?», «Не згідні ви з тим, що...?» і т. п.
В анкеті питання можуть об’єднуватись у блоки за тематичними й проблемними принципами. При підготовці анкети серйозна увага має надаватися її графічному оформленню: чіткий шрифт, наявність місця для запису відповідей. Текст питання не можна розривати й переносити його частину на іншу сторінку.
ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ (екзамену) з КУРСУ «СОЦІОЛОГІЇ»
«Розуміюча соціологія» М. Вебера.
Аналіз документів. Особливості його застосування в соціологічному дослідженні.
Вибірка у соціологічному дослідженні.
Види соціальних груп: поняття, характеристика, функції.
Використання даних соціологічного дослідження в практиці роботи педагога.
Вимоги до складання анкети.
Громадська думка як соціальний інституту: поняття, функції.
Детермінація становлення особистості та індивідуальності.
Експеримент в соціологічному дослідженні
Загальна характеристика і види національно-етнічних конфліктів.
Історичні типи суспільства.
Класифікація девіантної поведінки за (Р. Мертоном).
Класифікація соціальних конфліктів.
Конформізм і девіантна поведінка.
Концепції соціальних конфліктів.
Культура як ціннісно-нормативний механізм соціальної регуляції суспільства; форми культур.
Метод інтерв’ю як форма соціологічного дослідження.
Методи збору даних у соціологічному дослідженні.
Місце і роль соціальних цінностей і соціальних норм у суспільстві.
Місце соціології в системі суспільних наук та її взаємодія з ними.
Органічна теорія суспільства Г. Спенсера.
Освіта як соціальний інститут, функції освіти.
Основні напрямки реформування освіти.
Основні проблеми соціології особистості: теорії особистості, типи особистості.
Основні соціальні інститути суспільства.
Основні форми прояву девіантної поведінки.
Передісторія і соціально-філософські передумови виникнення соціології.
Питирим Сорокін і його теорія соціальної стратифікації.
Позитивістська соціологія О. Конта.
Поняття «людина», «індивід», «особистість» у соціології.
Поняття і специфіка девіантної поведінки.
Поняття середнього класу, його роль в суспільстві.
Поняття, види і взаємозв’язок соціального статусу та соціальної ролі.